Марина Алдон – 18 серпня. Повний місяць

Вісімнадцяте серпня. Повний місяць

3D, у техніці розчинення

А місяць сьогодні повний в руці Господній…
Приховує бік свій темний… невже для блага?
Це – звичний рефлекс умовний, процес природній,
Чи культові дії древні світила-мага?

А місяць сьогодні повний і гладить вічність…
Пускає у ніч коріння… цупке… до ранку…
Пронизує світ духовний та потойбічність
Холодне його проміння, крізь вежі замку…

А місяць сьогодні повний, прекрасний, ясний,
Мов куля срібляста дивна, розквітлий лотос…
ПтахИ, ніби хор церковний, цілком сучасний,
Співають у млі надривно… вібрує голос…

А місяць сьогодні повний, у білій мушлі
Гортає і сни, і мрії… й галактик межі…
У небі, як сфінкс безмовний, рахує душі…
Піщаним зіркам радіє… на безбережжі…

У тексті розчинено вірш:

А місяць сьогодні повний
Приховує бік свій темний…
Це – звичний рефлекс умовний
Чи культові дії древні?

А місяць сьогодні повний,
Пускає у ніч коріння…
Пронизує світ духовний
Холодне його проміння…

А місяць сьогодні повний,
Мов куля срібляста дивна…
ПтахИ, ніби хор церковний
Співають у млі надривно…

А місяць сьогодні повний,
Гортає і сни, і мрії…
У небі, як сфінкс безмовний,
Піщаним зіркам радіє…

 

12 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Марина Алдон – 17 серпня. Світанок на морі

Сімнадцяте серпня. Світанок на морі

3D, у техніці розчинення

Чайка крилом шовковим зриває зорі,
Хвилі гойдає ніжно вітрисько дикий…
Сонце встає ранкове, не спиться в морі…
Місяцю стелить ліжко – диван великий…

Тихо пірнає в воду рибина двічі…
Згірклий густий серпанок у небі тане…
Літо на гілці глоду листочки лічить…
Шиє з роси фіранок узлісся тьмяне…

Човен старенький поряд… а в ньому люди…
В жменю піску вростає звичайна днина…
Скелі холодний погляд завжди в нікуди…
Стигне над виднокраєм пухка хмарина…

У тексті розчинено вірш:

Чайка крилом шовковим
Хвилі гойдає ніжно…
Сонце встає ранкове,
Місяцю стелить ліжко…

Тихо пірнає в воду
Згірклий густий серпанок…
Літо на гілці глоду
Шиє з роси фіранок…

Човен старенький поряд,
В жменю піску вростає…
Скелі холодний погляд
Стигне над виднокраєм…

 

11 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Фото:
Кондратов Валерий, «***»
http://www.photosight.ru/photos/5027792/?from_member

Марина Алдон – 16 серпня. «Русалки» Костянтина Маяковського

Шістнадцяте серпня. «Русалки» Костянтина Маяковського

3D, у техніці розчинення

Місячна ніч у гаї… чи вечорниці…
Стелить густі серпанки примарна дійсність…
Неподалік співають міфічні птиці…
Трохи сумні русалки шукають ніжність…

У хороводі з літом кружляє хмарка…
Грає на флейті річка у стилі джазу…
І гомонить із вітром ще юна Мавка…
Про почуття смерічка шепоче в’язу…

Місячна ніч казкова… Схил неба терпне…
З тіней ростуть фіалки і їм не темно…
Пахне трава шовкова духмяним серпнем…
Гладять її русалки… хвостами, певно…

В’ються стежки самотні крізь опівнічність…
З лісу назустріч місту – каміння-глиби…
Зорі – свічки Господні вдихають вічність…
Дивляться в воду чисту дівчата-риби…

У тексті розчинено вірш:

Місячна ніч у гаї
Стелить густі серпанки…
Неподалік співають
Трохи сумні русалки…

У хороводі з літом
Грає на флейті річка…
І гомонить із вітром
Про почуття смерічка…

Місячна ніч казкова…
З тіней ростуть фіалки…
Пахне трава шовкова,
Гладять її русалки…

В’ються стежки самотні
З лісу назустріч місту…
Зорі – свічки Господні
Дивляться в воду чисту…

11 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Марина Алдон – 15 серпня. Безсоння

П’ятнадцяте серпня. Безсоння

3D, у техніці розчинення

Світ за вікном – безодня… провалля ночі…
Скрапує свічка в вічність … у невагомість…
Поруч лише безсоння, сльозяться очі…
Згадки гортає ніжні… моя свідомість…

Темряви чорна скроня у павутинні…
Пахне журбою, смутком уся кімната…
Бачить моє безсоння твої світлини…
Пристрасть у серці згустком – за щастя плата…

Небо – твердінь Господня, де місяць сяє,
Зірочка в кожній ніші… святим не тісно…
А за столом безсоння смакує чаєм…
Пише зі мною вірші… про тебе, звісно…

Трохи тремтить долоня… від хвилювання…
Зміни в душі погодні? Дім, як в’язниця…
Знає моє безсоння – болить кохання…
Що не засну сьогодні – не таємниця…

У тексті розчинено вірш:

Світ за вікном – безодня…
Скрапує свічка в вічність…
Поруч лише безсоння
Згадки гортає ніжні…

Темряви чорна скроня
Пахне журбою, смутком…
Бачить моє безсоння
Пристрасть у серці згустком…

Небо – твердінь Господня,
Зірочка в кожній ніші…
А за столом безсоння
Пише зі мною вірші…

Трохи тремтить долоня…
Зміни в душі погодні?
Знає моє безсоння…
Що не засну сьогодні…

 

9 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Фото:
art1fex, «Мистерии»,
http://www.photosight.ru/photos/5081827/

 

Марина Алдон – 14 серпня. Троянда

Чотирнадцяте серпня. Троянда

3D, у техніці розчинення

Вітри нестримні… акробати…
Цілують квітку… пишуть вірші…
Вдихають дивні аромати –
Парфуми влітку ж найсильніші…

Співає бджілка романтично
Свій гімн рослині загадковій…
На листі зірка невеличка –
В росі-перлині світанковій…

Між пелюстками сонця вії,
Природна свіжість у бутоні…
Під небесами квітнуть мрії…
Краса та ніжність… жаль… сезонні…

Мов із паперу чи з пластмаси
Колючий вусик войовничий…
Окраса скверу чи тераси  –
Троянди кущик… мальовничий…

У тексті розчинено вірш:

Вітри нестримні
Цілують квітку,
Вдихають дивні
Парфуми влітку…

Співає бджілка
Свій гімн рослині…
На листі зірка –
В росі-перлині…

Між пелюстками
Природна свіжість…
Під небесами
Краса та ніжність…

Мов із паперу
Колючий вусик…
Окраса скверу –
Троянди кущик…

 

7 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Марина Алдон – 13 серпня. Зоряний чай

Тринадцяте серпня. Зоряний чай

3D, у техніці розчинення

У чашці з чаєм миє очі ніч…
Величний Світязь* втиснено у посуд?
На дно пірнає серпень зусібіч,
Лимонний місяць, ніби жовтий осад…

У чашці зорі, тисячі планет,
Піщинки цукру, певно, ваблять бджілку…
З листків узори, наче трафарет…
Блиск перламутру скрашує тарілку…

У чашці подих квітів, трав, плодів,
П’янкого літа дивні аромати…
Дари природи щедрі у воді…
Смак неба в літрах п’ю я біля ватри…

У тексті розчинено вірш:

У чашці з чаєм
Величний Світязь*?
На дно пірнає
Лимонний місяць…

У чашці зорі –
Піщинки цукру…
З листків узори,
Блиск перламутру…

У чашці подих
П’янкого літа…
Дари природи…
Смак неба в літрах…

 

7 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Світязь* — озеро в Волинській області.

Марина Алдон – 12 серпня. Одна

Дванадцяте серпня. Одна

3D, у техніці розчинення

Одна іду безлюдним містом… у напруженні…
І зорі падають… На щастя? Жде їх річка…
Зриває з неба вітер свистом хмари збуджені…
Рахманні роси чи причастя п’є травичка…

Як жити далі? Біль кохання… втрата гідності…
В душі, у грудях, у судинах сум, неспокій…
Між нами – місячне мовчання, згарки дійсності…
І в сотні миль земна стежина… Де же обрій?

Одна вдихаю млу розквітлу, як гортензію…
Без тебе світ – безбарвна глина… Терпнуть крила…
Не повернути мрію світлу у поезію…
Та я сама у всьому винна – не простила…

Цілують тіні стовп ліхтарний під ялиною…
Знімає пісня птаха втому… й хвилювання…
Стискаю свій кулон янтарний… зі світлиною…
Твій сон солодкий бачу в ньому… за бажанням…

У тексті розчинено вірш:

Одна іду безлюдним містом…
І зорі падають… На щастя?
Зриває з неба вітер свистом
Рахманні роси чи причастя…

Як жити далі? Біль кохання
В душі, у грудях, у судинах…
Між нами – місячне мовчання
І в сотні миль земна стежина…

Одна вдихаю млу розквітлу…
Без тебе світ – безбарвна глина…
Не повернути мрію світлу…
Та я сама у всьому винна…

Цілують тіні стовп ліхтарний…
Знімає пісня птаха втому…
Стискаю свій кулон янтарний…
Твій сон солодкий бачу в ньому…

 

5 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Марина Алдон – 11 серпня. Час

Одинадцяте серпня. Час

3D, у техніці розчинення

Час – точна система дійсності послідовної
У межах життя минущого… швидкоплинного…
А мить – це уламок вічності наддуховної
В годиннику Бога Сущого і Єдиного…

Час – книга, усі ми – аркуші для рукописів
І літери – дні змарновані, чорні рештки мрій…
У просторі скільки ярусів, скільки обрисів?
Де кільця річні сформовані на осі земній?

Час – поміж світами відстані і дистанції…
На лінії невідомості гори, кратери…
Та пошук моменту істини, чи субстанції…
За межами підсвідомості… індикатори?

У тексті розчинено вірш:

Час – точна система дійсності
У межах життя минущого…
А мить – це уламок вічності
В годиннику Бога Сущого…

Час – книга, усі ми – аркуші
І літери – дні змарновані…
У просторі скільки ярусів,
Де кільця річні сформовані?

Час – поміж світами відстані
На лінії невідомості…
Та пошук моменту істини
За межами підсвідомості…

 

4 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Марина Алдон – 10 серпня. «Літнє озеро» Миколи Глущенка

Десяте серпня. «Літнє озеро» Миколи Глущенка

3D, у техніці розчинення

В люстерці озера хмарини білосніжні,
Вода пахуча, чиста, тепла і глибока…
На вітах в’яза та ліщини листя ніжне…
Яскравий синій клаптик неба в лінзі ока…

Травичку гладить сонця промінь золотистий…
Здається вітер тінню Гонти горобині…
Ще від світанку на водоймі день барвистий
Шукає посмішку Джоконди на стежині…

Жаданий дощ лише в уяві у природи,
Птах чи співає, чи голосить? Не збагнути…
А поруч гори кучеряві – храм свободи…
Умити мріють пишні коси квіти рути…

У тексті розчинено вірш:

В люстерці озера хмарини,
Вода пахуча, чиста, тепла…
На вітах в’яза та ліщини
Яскравий синій клаптик неба…

Травичку гладить сонця промінь…
Здається вітер тінню Гонти –
Ще від світанку на водоймі
Шукає посмішку Джоконди…

Жаданий дощ лише в уяві…
Птах чи співає, чи голосить?
А поруч гори кучеряві,
Умити мріють пишні коси…

 

3 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Марина Алдон – 9 серпня. Свідомі сни

Дев’яте серпня. Свідомі сни

3D, у техніці розчинення

Свідомі сни – думок і мрій дзеркальність символічна,
Занурення в проекцію астральну… фантастичну…
Де інша відкривається реальність, потойбічна,
Де тіло має форму ідеальну і пластичну…

Крізь виміри непізнані, крізь простір урочисто
Гортають вії марення пророчі між сузір’їв…
Стає невільно центром світу постіль особиста,
Здається, на подушці мапа ночі та повір’їв…

Нові світи досліджує уява… над балконом…
Чуття синхронізуючи в польоті, в насолоді,
Та пахне крізь ефір ранкова кава із лимоном,
Співає вже будильник-паваротті на комоді…

У тексті розчинено вірш:

Свідомі сни – думок і мрій дзеркальність,
Занурення в проекцію астральну,
Де інша відкривається реальність,
Де тіло має форму ідеальну…

Крізь виміри непізнані, крізь простір
Гортають вії марення пророчі…
Стає невільно центром світу постіль,
Здається, на подушці мапа ночі…

Нові світи досліджує уява,
Чуття синхронізуючи в польоті…
Та пахне крізь ефір ранкова кава,
Співає вже будильник-паваротті…

 

3 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013