Двадцять четверте вересня. Туман
3D, у техніці розчинення
Туман – це срібні волосинки місячного вуса,
Землі сирій на шкірі плями, вдавлені крайнебом…
Шляхи обмотують, стежинки, наче хмари в’ються,
Пульсують у повітрі, щоб погладив їх хто-небудь…
Туман – зірок загуслі слізки з запахом осіннім,
Вечірні й світанкові скатертини для довкілля…
Із ним шепочуться берізки, верби богобійні
На міжпланетній мові, світ намацуючи гіллям…
Туман – волога атмосферна, дивна та безмірна…
Ефірна плоть без форми, як і вітер, прохолода…
Ним тихо дише гладь озерна, місто, гори, прірва…
Звичайно, згідно норми… тче імлу сама природа…
У тексті розчинено вірш:
Туман – це срібні волосинки
Землі сирій на шкірі,
Шляхи обмотують, стежинки,
Пульсують у повітрі…
Туман – зірок загуслі слізки
Вечірні й світанкові…
Із ним шепочуться берізки
На міжпланетній мові…
Туман – волога атмосферна,
Ефірна плоть без форми…
Ним тихо дише гладь озерна,
Звичайно, згідно норми…
29 червня 2013
© Copyright Marina Aldon 2013
Фото:
lni9(Надежда), «***»,
http://www.photosight.ru/photos/5105804/
Оставить комментарий