Двадцять сьоме серпня. «Літній пейзаж» Миколи Глущенка
3D, у техніці розчинення
На деревах кудлаті хмари – перуки сизі,
Наче дужка… гірська брова… на обличчі поля…
Дикий вітер не має пари, у світлій ризі
Одиноко собі співа – набридає воля…
А у сонця душа жагуча… Тонким промінням
Обпікає небесний схил… бо мандрує… пішки…
У задумі трава пахуча… тремтить корінням…
Дуже хочеться, певно, крил… політати трішки…
Біля стежки маленькі квіти, янтарні ніби…
Зачаровує клич трембіт… голосний… пташиний…
Гладить пензлем художник літо, малює німби…
Зображає Господній світ… на шматку тканини…
У тексті розчинено вірш:
На деревах кудлаті хмари,
Наче дужка… гірська брова…
Дикий вітер не має пари,
Одиноко собі співа…
А у сонця душа жагуча,
Обпікає небесний схил…
У задумі трава пахуча –
Дуже хочеться, певно, крил…
Біля стежки маленькі квіти,
Зачаровує клич трембіт…
Гладить пензлем художник літо,
Зображає Господній світ…
15 червня 2013
19 июня, 2013 6:35 дп
Дуже гарно!