Марина Алдон – 7 липня. Квітка папороті

Сьоме липня. Квітка папороті

3D, у техніці розчинення

На Івана, На Купала, коли трав рясніють пасма,
Розквітає в лісі квітка – півреальна, пів астральна:
І смілива, і зухвала, й таємнича, і прекрасна,
І яскрава, наче зірка… найвиразніша… полярна…

Вогняним червоним оком, чи зіницею, скоріше,
Осяває млу безмежну… щільну темряви первинність…
Ходить вітер тихим кроком і складає власні вірші,
Біля неї обережно… нахиляється рослинність…

Місяць променем голубить стебельце напівпрозоре,
Пелюстки із потойбіччя, чи із вимірів не наших…
У струмочка терпнуть губи, русло, як уява, хворе…
Завмирає опівніччя… липень миє крила в чаші…

Солов’ї, неначе в трансі, медитують поодинці…
Всі мовчать… сором’язливо… у святих гірських наметах….
Та як блисне сонце вранці, випне пальчики-мізинці,
Вмить кудись… зникає диво… поглинає квіт планета…

У тексті розчинено вірш:

На Івана, На Купала
Розквітає в лісі квітка –
І смілива, і зухвала,
І яскрава, наче зірка…

Вогняним червоним оком
Осяває млу безмежну…
Ходить вітер тихим кроком
Біля неї обережно…

Місяць променем голубить
Пелюстки із потойбіччя,
У струмочка терпнуть губи,
Завмирає опівніччя….

Солов’ї, неначе в трансі,
Всі мовчать… сором’язливо…
Та як блисне сонце вранці,
Вмить кудись… зникає диво…

20 квітня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012