Марина Алдон – 5 червня. Не лікує планету люд…

5 червня – Всесвітній день охорони навколишнього середовища

П’яте червня. Не лікує планету люд…

3D, у техніці розчинення

У річок, у струмків тромбоз у найгіршій формі…
І засмічення вен, судин, і у душах морок…
Безутішний, на жаль, прогноз… Русла не у в нормі…
У воді нафта, ртуть, бензин, промисловий мотлох…

Легеневий у лісу спазм, бронхіальна астма…
На галявинах сморід, бруд… Хазяйнують пили…
Та берізці сльоза – алмаз, чи росинка-яшма?
Не лікує планету люд… Рідний дім не милий?

Хвора шкіра давно в землі, псоріаз, напевно…
Рани глибшають з дня на день… від морозу, спеки…
А рослини глухі, німі… дмуть вітри даремно…
Не співають своїх пісень солов’ї, лелеки…

У повітря вростає смог: ядовитий, темний…
Не дивує кислотний град – диво з див погоди…
Як це терпить усе ще Бог, вічний, милосердний?
Бо ж суспільство довкілля кат і суддя природи…

У тексті розчинено вірш:

У річок, у струмків тромбоз
І засмічення вен, судин…
Безутішний, на жаль, прогноз:
У воді нафта, ртуть, бензин…

Легеневий у лісу спазм,
На галявинах сморід, бруд…
Та берізці сльоза – алмаз?
Не лікує планету люд…

Хвора шкіра давно в землі,
Рани глибшають з дня на день…
А рослини глухі, німі,
Не співають своїх пісень…

У повітря вростає смог,
Не дивує кислотний град…
Як це терпить усе ще Бог?
Бо ж суспільство довкілля кат…

2 квітня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Марина Алдон – 4 червня. «Українська ніч» Архипа Куїджі

Четверте червня. «Українська ніч» Архипа Куїджі

3D, у техніці розчинення

Ілюмінація небесної твердіні загадкова…
У димці оживають міражі тремкі… знічев’я…
Танцюють танго біля хат абстрактні тіні гарячково…
Зірки крильми торкаються душі шамана-червня…

Мла темношкіра духмяніє лободою та барвінком,
Співає щось тополям вітерець, старий романтик…
Стікають сни у інші виміри з водою… досить стрімко…
У пагорби вдивляється Творець… крізь сім галактик…

Ніч українська і прекрасна, і глибока, і спокійна…
Тихенько дише стомлене село… Шлях, як орбіта…
Ховає місяць золоту зіницю ока… в стозі сіна…
Довкілля випромінює тепло… в режимі літа…

У тексті розчинено вірш:

Ілюмінація небесної твердіні…
У димці оживають міражі…
Танцюють танго біля хат абстрактні тіні…
Зірки крильми торкаються душі…

Мла темношкіра духмяніє лободою,
Співає щось тополям вітерець…
Стікають сни у інші виміри з водою…
У пагорби вдивляється Творець…

Ніч українська і прекрасна, і глибока…
Тихенько дише стомлене село…
Ховає місяць золоту зіницю ока…
Довкілля випромінює тепло…

 

2 квітня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012