Марина Алдон – Друге квітня. Роздуми над картиною А. Саврасова “Граки прилетіли”

9 февраля, 2013 10:04 пп

Друге квітня. Роздуми над картиною А. Саврасова “Граки прилетіли”

3D, у техніці розчинення

Берізки гладять кронами крайнебо, трохи вицвіле від сирості,
Мов човники пливуть хмаринки сиві в далечінь іще небачену..
Вже у землі давно тепла потреба, жде від сонця поле ніжності,
Сніг прагне розчинитися у зливі, його звабу чисту втрачено…

Стара капличка знову у задумі… наливається рожевістю,
Природа прокидається поволі, щоб пройти етап відродження…
Характер вітру в силі, не у шумі, що розноситься місцевістю…
Ставок, як та родзинка у декорі… віддзеркалює стривоження…

Повітря по-весняному ранкове, пахне терпко перша квіточка,
Кипить робота, певно, в кожнім домі, бо ж у праці прояв сутності…
Грачі вже вдома… де усе святкове, рідна серцю кожна гілочка…
Стрічають щиро гнізда їх знайомі – елементи самобутності…

У тексті розчинено вірш:

Берізки гладять кронами крайнебо,
Мов човники пливуть хмаринки сиві…
Вже у землі давно тепла потреба,
Сніг прагне розчинитися у зливі…

Стара капличка знову у задумі…
Природа прокидається поволі…
Характер вітру в силі, не у шумі…
Ставок, як та родзинка у декорі…

Повітря по-весняному ранкове,
Кипить робота, певно, в кожнім домі…
Грачі вже вдома… де усе святкове…
Стрічають щиро гнізда їх знайомі…

10 лютого 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, весна, за картинами, пейзажна лірика, птахи и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Друге квітня. Роздуми над картиною А. Саврасова “Граки прилетіли” нет

Марина Алдон – Перше квітня. День сміху. Посмішка

9 февраля, 2013 10:01 пп

Перше квітня. День сміху. Посмішка

3D, у техніці розчинення

Посмішка — вираз обличчя, емоцій окреслення,
Іскорка щастя чи шалу, навіть душі інтонація,
Серця беззвучне наріччя у стані піднесення –
Мовою оригіналу всім зрозуміла реакція.

Посмішка — міміка щира та чинник принадності,
В міжгалактичнім кадастрі – мистецтво комунікації.
Є в ній магічна надсИла, пульсація радості,
Гумор відтворює настрій, залежно від ситуації.

Посмішка — м’язові рухи і прояв чуттєвості,
Губ та очей пантоміма в стилі гротеску, комічності.
З нею ідуть одчайдухи крізь долі миттєвості,
Впевнено, мужньо, сміливо стежкою оптимістичності…

У тексті розчинено вірш:

Посмішка — вираз обличчя,
Іскорка щастя чи шалу,
Серця беззвучне наріччя
Мовою оригіналу.

Посмішка — міміка щира
В міжгалактичнім кадастрі.
Є в ній магічна надсИла,
Гумор відтворює настрій.

Посмішка — м’язові рухи,
Губ та очей пантоміма.
З нею ідуть одчайдухи
Впевнено, мужньо, сміливо…

 

10 лютого 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Перше квітня. День сміху. Посмішка нет

Марина Алдон – Тридцять перше березня. Кохаю тебе я дуже

9 февраля, 2013 12:29 дп

Тридцять перше березня. Кохаю тебе я дуже

3D, акровірш, у техніці розчинення

К_охаю… тихо плаче мла свічею… на столі журнальному…
О_божнюю твої холодні очі… світобачення…
Х_ай ти далеко… буду нічиєю… у житті реальному…
А_дже любити потай – це не злочин, а призначення…
Ю_пітер крізь вікно, здається, близько… в формі диво-крапочки…

Т_обою сповнено завітні мрії, храм свідомості…
Е_легію наспівує вітрисько… рве старі фіраночки,
Б_олить душа… тріпоче в безнадії… в невагомості…
Е_місія світлини через принтер… пахнуть файли згадками…

Я_ милуюсь руками, що на знімку… одежиною…

Д_умки свої ховаю поміж літер, за рядками-складками…
У_зорами заповнюю сторінку… писаниною…
Ж_урбу ж ніхто із се́рденька не витер… навіть обіцянками…
Е_моції гартують часом жінку… роблять сильною…

У тексті розчинено вірш:

К_охаю… тихо плаче мла свічею…
О_божнюю твої холодні очі…
Х_ай ти далеко… буду нічиєю…
А_дже любити потай – це не злочин…
Ю_пітер крізь вікно, здається, близько…
Т_обою сповнено завітні мрії…
Е_легію наспівує вітрисько…
Б_олить душа… тріпоче в безнадії…
Е_місія світлини через принтер…
Я_ милуюсь руками, що на знімку…
Д_умки свої ховаю поміж літер,
У_зорами заповнюю сторінку…
Ж_урбу ж ніхто із се́рденька не витер…
Е_моції гартують часом жінку…

9 лютого 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: Акровірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, інтимна лірика, акро, вірші про кохання, кохання и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Тридцять перше березня. Кохаю тебе я дуже нет

Марина Алдон – Тридцяте березня. Собака

9 февраля, 2013 12:26 дп

Тридцяте березня. Собака

3D, у техніці розчинення

Скрізь фальш, лукавість, грішна лицемірність,
Та зло прадавнє – спадок ще від змія…
Твоя ласкавість тішить і покірність,
Надщастя справжнє, аж душа радіє…

Цей світ тримірний, в кожне серце вбитий…
Сум потенційний – дійсності частина…
Твій норов вірний, добрий та відкритий…
Ти – друг надійний, хоч і не людина…

Сльоза без звуку прямо в ніч впадає,
В долоні Бога всесвіти безкрайні…
Ти лижеш руку, біля ніг лягаєш
Та ловиш погляд, імпульси звичайні…

Біль – це ознака стресу… не єдина…
Симптомів лиха в грудях не сховати…
Біжить собака навстріч, як дитина…
Швиденько й тихо ми йдемо до хати…

У тексті розчинено вірш:

Скрізь фальш, лукавість
Та зло прадавнє…
Твоя ласкавість –
Надщастя справжнє…

Цей світ тримірний,
Сум потенційний…
Твій норов вірний,
Ти – друг надійний…

Сльоза без звуку
В долоні Бога…
Ти лижеш руку
Та ловиш погляд…

Біль – це ознака
Симптомів лиха…
Біжить собака
Швиденько й тихо…

 

9 лютого 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, самотність у натовпі, собака, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Тридцяте березня. Собака нет

Марина Алдон – Двадцять дев’яте березня. Абетка весни

9 февраля, 2013 12:23 дп

Двадцять дев’яте березня. Абетка весни

3D, акровірш, у техніці розчинення

А_ я тез тебе, як без неба… Світ, як прірва…
Б_олить у грудях, там, де серце… калатає…
В_есна землі вростає в ребра, терпне шкіра…
Г_імн грає березню джерельце… з водограєм…

Ґ_аздує вітер при дорозі… Пише вірші?
Д_ень дещо довший… Потепління… Де ж пернаті?
Е_вакуація в морозів в вимір інший…
Є_ в сонця вусики-проміння рудуваті…

Ж_урба… сльозиться через очі… мимоволі…
З_игзаги долі на долоні… серед ліній…
тИ_ знаєш сни мої пророчі, мрії голі…
І_ як тумани гладять скроні безнадії…

Ї_ дкий дим… скупчується в жилах… у черешні…
Й_ діагноз безапеляційний – вихід з коми…
К_охаю!!! Хто б позичив крила (хоч найменші)?
Л_етіла б миттю у обійми… без утоми…

М_ені потрібно щастя трішки … небагато:
Н_ амалювати риси східні… вправно… спритно,
О_ орнамент щирої усмі́шки упіймати,
П_ оцілувати губи рідні… ненаситно…

Р_ уками хмари розігнати над тобою…
С_ казати, як мені самотньо, одиноко…
Т_ремтить свіча серед кімнати… віск – габою…
У_ се в житті, жаль, незвороньо… та жорстоко…

Ф_ актично важко нам зустрітись… в межах міста…
Х_ олодні гори поміж нами… море, всесвіт…
Ц_вітінню разом не радіти (клята відстань!)…
Ч_ уття сплітаються з словами в ході бесід…

Ш_ ал втамувати неможливо… інстинктивно…
Щ_е і природа досить вбога… в міжсезоння…
Ю_рба бажань… душа цнотлива… імпульсивна…
Я_  ж тінь твоя і частка Бога – не стороння…

У тексті розчинено вірш:

А_ я тез тебе, як без неба,
Б_олить у грудях, там, де серце…
В_есна землі вростає в ребра…
Г_імн грає березню джерельце…

Ґ_аздує вітер при дорозі…
Д_ень дещо довший… Потепління…
Е_вакуація в морозів…
Є_ в сонця вусики-проміння…

Ж_урба… сльозиться через очі…
З_игзаги долі на долоні…
тИ_ знаєш сни мої пророчі…
І_ як тумани гладять скроні…

Ї_ дкий дим… скупчується в жилах…
Й_ діагноз безапеляційний –
К_охаю!!! Хто б позичив крила?
Л_етіла б миттю у обійми…

М_ені потрібно щастя трішки:
Н_ амалювати риси східні,
О_ орнамент щирої усмі́шки,
П_ оцілувати губи рідні…

Р_ уками хмари розігнати,
С_ казати, як мені самотньо…
Т_ремтить свіча серед кімнати…
У_ се в житті, жаль, незвороньо…

Ф_ актично важко нам зустрітись…
Х_ олодні гори поміж нами…
Ц_вітінню разом не радіти…
Ч_ уття сплітаються з словами…

Ш_ ал втамувати неможливо…
Щ_е і природа досить вбога…
Ю_рба бажань… душа цнотлива…
Я_  ж тінь твоя і частка Бога…

 

8 лютого 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: Акровірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, інтимна лірика, акро, вірші про кохання, весна, кохання, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Двадцять дев’яте березня. Абетка весни нет

Марина Алдон – Двадцять восьме березня. Зерно

9 февраля, 2013 12:21 дп

Двадцять восьме березня. Зерно

3D, у техніці розчинення
Перевернутий сонет + ЯС

Старенькі руки правлять сонцем-ралом,
Кладуть у ґрунт пшеницю, сою, просо…
І гладять ниву, згідно з  ритуалом…
Високі буки стогнуть стоголосо,
Вдивляються в криницю поза валом…
Чекають зливу? Вітру трохи млосно…

В землі маленькі злаки, як зірниці…
Процес природній… запустити треба…
Рахує дні-світанки серце птиці,
Сіяч Господній молиться до неба…

Тепер усе залежить від погоди…
Потрібна, перш за все, весняна ніжність…
Та скоро зійдуть перші ярі сходи,
Відчують корінці вже іншу дійсність….

У тексті розчинено ЯС:

Старенькі руки
Кладуть у ґрунт пшеницю
І гладять ниву.

Високі буки
Вдивляються в криницю,
Чекають зливу?

В землі маленькі злаки…
Процес природній…
Рахує дні-світанки
Сіяч Господній…

 

8 лютого 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, весна, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Двадцять восьме березня. Зерно нет

Марина Алдон – Двадцять сьоме березня. вікно в березень

9 февраля, 2013 12:17 дп

Двадцять сьоме березня. вікно в березень

3D, у техніці розчинення

 

в маленькій рамі цілий світ, якого не знайти на глобусі,

дощ відчайдушно б’ється в скло, розмиті залишаючи автографи…
на підвіконні первоцвіт рахує з висоти людей, автобуси…
крайнеба майже сіре тло впирається в дороги-ієрогліфи…

вітрисько проситься у дім за штори, жалюзі чіпляється долонями,
не спиться більше в лоні хмар і сонцю, що ховається від дійсності…
напевно, скоро перший грім, бо річка скресла, треться в берег скронями…
мовчить настінний календар, не вірячи в теорію ймовірності…

тоненька гілочка сосни по-справжньому фліртує з перехожими,
під парасолі зазирА, лоскоче зеленявою їх шийкою…
а у вікні портрет весни, оздоблений із витворами Божими…
снага – природі із ребра просочується в душу коломийкою…

У тексті розчинено вірш:

в маленькій рамі цілий світ,
дощ відчайдушно б’ється в скло…
на підвіконні первоцвіт,
крайнеба майже сіре тло…

вітрисько проситься у дім,
не спиться більше в лоні хмар…
напевно, скоро перший грім,
мовчить настінний календар…

тоненька гілочка сосни
під парасолі зазирА…
а у вікні портрет весни,
снага – природі із ребра…

 

 

19 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, весна, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Двадцять сьоме березня. вікно в березень нет