Марина Алдон – Двадцять друге березня. Вогонь

Двадцять друге березня. Вогонь

3D, у техніці розчинення

 

Вогонь – поєднання тепла і світла із димом свавільним…
Це ватра, свіча, та…  на жаль, пожежа, стихії гарячі губи…
Його не впізнати у танці з вітром-бешкетником вільним,
Як пломінь шукає своє безмежжя, стає час від часу грубим…

Вогонь – це у серці процес хімічний, це – імпульс кохання…
Життя джерело, результат горіння листів після болю зради…
Є спалах чуттєвий, а є космічний, є мрії займання…
Багаття, як смерть, але й як спасіння… залежно від… боку правди…

Вогонь – це вночі смолоскип міфічний… та тіні зіпрілі…
Сім’ї талісман і госпОди святість, домашнього щастя кредо…
Душі елемент, ще від Бога, вічний… у грішному тілі…
В долоні землі рудувата парість… між полум’ям і між небом…

У тексті розчинено вірш:

Вогонь – поєднання тепла і світла…
Це ватра, свіча, та…  на жаль, пожежа…
Його не впізнати у танці з вітром,
Як пломінь шукає своє безмежжя…

Вогонь – це у серці процес хімічний,
Життя джерело, результат горіння…
Є спалах чуттєвий, а є космічний…
Багаття, як смерть, але й як спасіння…

Вогонь – це вночі смолоскип міфічний…
Сім’ї талісман і госпОди святість…
Душі елемент, ще від Бога, вічний…
В долоні землі рудувата парість…

 

2 лютого 2012

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Марина Алдон – Двадцять перше березня. Весняне Рівнодення

Двадцять перше березня. Весняне Рівнодення

3D, у техніці розчинення

Вже день майже рівний ночі і вітер танцює танго,
У сонечка більше сили, плете з промінців віночки…
Сльозини у хмар жіночі, їх вміст контролює янгол,
Пліч-о-пліч два небосхили – вгорі та на дні струмочка…

Ще кволі ліси спросоння, немає у них натхнення,
Не квітне ще Верховина, сніги де-не-де на полі…
За Грінвічем – міжсезоння, прикмети всі Рівнодення,
Та березня середина… відроджує світ поволі…

Природа весною дише, потрібна їй скетч-оздоба,
А свіжість є ароматом, який проникає в місто…
ПтахІв шлях додому кличе, як і земля хлібороба,
Це ж предки вважали святом із древнім сакральним змістом…

У тексті розчинено вірш:

Вже день майже рівний ночі,
У сонечка більше сили…
Сльозини у хмар жіночі,
Пліч-о-пліч два небосхили…

Ще кволі ліси спросоння,
Не квітне ще Верховина…
За Грінвічем – міжсезоння,
Та березня середина…

Природа весною дише,
А свіжість є ароматом…
ПтахІв шлях додому кличе…
Це ж предки вважали святом!»

 

*Малюнок авторський, «Весна»

 

2 лютого 2012

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Марина Алдон – Двадцяте березня. Прийди до мене

Двадцяте березня. Прийди до мене

3D, у техніці розчинення

Прийди до мене, коли всі заснуть, ввійди у спальню,
Крізь тисячі світів та кілометрів усміхнись мені…
До серця проклади шовковий путь, тропу астральну…
І виведи журбу з душевних нетрів звуком імені…

Прийди до мене, наче вітер, сніг… у чорній мряці,
Тебе давно чекає верховина, як відродження…
Сльозами хочу вмити ступні ніг і ніжні пальці…
Немов Ісусу грішна Магдалина… без погодження…

Прийди до мене, тихо, наче ніч, лише навіки,
Торкнися зірки-мрії обережно… в межах дійсності…
Чому дві долі досі врізнобіч, неначе рІки?
І прірва розділяє нас безмежна… і пів вічності…

Прийди до мене присмаком весни,  а ще – відлиги,
Пірни у душу сірими очима неба східного…
Нехай зустрінуть верби, ясени та навіть… книги
Єдиного… святого… пілігрима… дуже рідного…

У тексті розчинено вірш:

Прийди до мене, коли всі заснуть,
Крізь тисячі світів та кілометрів…
До серця проклади шовковий путь
І виведи журбу з душевних нетрів…

Прийди до мене, наче вітер, сніг…
Тебе давно чекає верховина…
Сльозами хочу вмити ступні ніг,
Немов Ісусу грішна Магдалина…

Прийди до мене, тихо, наче ніч,
Торкнися зірки-мрії обережно…
Чому дві долі досі врізнобіч?
І прірва розділяє нас безмежна…

Прийди до мене присмаком весни,
Пірни у душу сірими очима…
Нехай зустрінуть верби, ясени
Єдиного… святого… пілігрима…

2 лютого 2012

© Copyright Marina Aldon 2013