Марина Алдон – Тридцять перше березня. Кохаю тебе я дуже

Тридцять перше березня. Кохаю тебе я дуже

3D, акровірш, у техніці розчинення

К_охаю… тихо плаче мла свічею… на столі журнальному…
О_божнюю твої холодні очі… світобачення…
Х_ай ти далеко… буду нічиєю… у житті реальному…
А_дже любити потай – це не злочин, а призначення…
Ю_пітер крізь вікно, здається, близько… в формі диво-крапочки…

Т_обою сповнено завітні мрії, храм свідомості…
Е_легію наспівує вітрисько… рве старі фіраночки,
Б_олить душа… тріпоче в безнадії… в невагомості…
Е_місія світлини через принтер… пахнуть файли згадками…

Я_ милуюсь руками, що на знімку… одежиною…

Д_умки свої ховаю поміж літер, за рядками-складками…
У_зорами заповнюю сторінку… писаниною…
Ж_урбу ж ніхто із се́рденька не витер… навіть обіцянками…
Е_моції гартують часом жінку… роблять сильною…

У тексті розчинено вірш:

К_охаю… тихо плаче мла свічею…
О_божнюю твої холодні очі…
Х_ай ти далеко… буду нічиєю…
А_дже любити потай – це не злочин…
Ю_пітер крізь вікно, здається, близько…
Т_обою сповнено завітні мрії…
Е_легію наспівує вітрисько…
Б_олить душа… тріпоче в безнадії…
Е_місія світлини через принтер…
Я_ милуюсь руками, що на знімку…
Д_умки свої ховаю поміж літер,
У_зорами заповнюю сторінку…
Ж_урбу ж ніхто із се́рденька не витер…
Е_моції гартують часом жінку…

9 лютого 2013

© Copyright Marina Aldon 2013