Марина Алдон – Прогноз погоди. Зима

Прогноз погоди. Зима

3D у техніці розчинення

1.
ЗИМИ НЕСПОКІЙ. САМОТИ́НА. ЛИХОМАНКА… ВІЧНІ СТРЕСИ…
Гортаю пам’ять, наче книжку з ілюстраціями долі…
Із віршів ставлю на свідомість зігріваючі компреси…
Але вони не гоять рани від любові…. крила кволі…

СКРИЖАЛЬ ДУШІ, ЯК ОКО ПТАХА… ЧИ СИРЕНИ ІНДИКАТОР…
Тебе інтуїтивно відчуваю будь-де на планеті
(Хай буде це Північний полюс, Південь, Захід, хай екватор),
Знаходить серце слід твій швидше, аніж Google у Інтернеті…

ПСАЛМИ́ СПІВАЄ ХУРТОВИНА, ЯК ПРОЧАНКА, ПІСЛЯ МЕСИ…
Вона… немовби Магдалина, що покаятися хоче…
Немає в неї ні родини, ні постійної адреси,
Лиш тільки простір, напрям руху… і благословення Отче…

СКРИПАЛЬ-ВІТРИСЬКО ГРАЄ БАХА… З АВАНСЦЕНИ. ВІН АМАТОР,
Та недалеко вже йому до рівня майстра-віртуоза…
А у перервах виголошує промови, як оратор…
Бо до снаги юрба, публічність і лірична етно-проза…

МОРОЗ МАЛЮЄ ПЛЯМИ, КВІТИ ТА ПОРІЧКИ ПІВОВАЛЬНІ
На склі віконному своєю бородою… рефлекторно…
Масштабні візерунки романтичні, майже ритуальні,
Неначе витвори Піка́ссо… Виглядають неповторно!

КРИШТАЛЬ РІКИ ВРОСТАЄ В ГРУДИ. ТРОХИ Б СВІТЛА, ХОЧ ВІД ЗІРКИ…
Твердінь небесна попеліє, в лоні ночі мла суцільна…
Ламає сум годинниковий механізм, секундні стрілки…
І час повзе, як гусінь… по суглобам світовим повільно…

ПРОГНОЗ – МОЛИТВИ ШЕПОТІТИ БІЛЯ СВІЧКИ У ВІТАЛЬНІ,
Стискаючи верви́цю раз-у-раз тремтячою рукою…
Пускає біль хай метастази у проекції астральні,
Від пристрасті втрачаю розум… хоч невінчані з тобою…

ПЕЧАЛЬ КОВТАЮЧИ ТА ГРУДЕНЬ, ЯК ПОВІТРЯ… КИСЛЕ, ЗГІРКЛЕ…
Пишу послання у нікуди, та чи є у мене вибір…
Перешкоджають щастю сльози… і галактик двох одвірки…
Для тебе виплекати хочу інший місяць, інший вимір…

СНІГ – КРОВ ЗИМИ МОЛОЧНА, ЧИСТА, АНЕМІЧНА, БЕЗУМОВНО…
Структурою нагадує фрагменти ДНК рослини,
Хоча річних не має кілець, та усе оце умовно…
Важлива здатність еластична, клейковина й пружність глини…

НА ЖАЛЬ, НАДМІР СЛИЗЬКА ДОРОГА У БЕЗВІР’Ї ФАТАЛІСТАМ…
Та всі надії покладаю на твоє терпіння, звісно…
Ми порізно… кохаємо… між нами скеля кам’яниста…
Але пов’язує незримим павутинням ніжна пісня…

ЛІС, МОВ СВЯТКОВИЙ… ВІД НАМИСТА… ЩО Й ЛОГІЧНО, Й ПОСЛІДОВНО…
Сни усвідомлені неквапно проглядає під гіпнозом,
Йому відомо, що тобою хвора я невиліковно…
А кілометри поміж нами… наскрізь… вражені тромбозом…

ҐРААЛЬ ПРИРОДИ… ХРАМ ДЛЯ БОГА… НА УЗГІР’Ї ПОЗА МІСТОМ…
Там знов доводиться мовчати… наодинці із собою…
Життя без тебе… порожнеча… з нульовим сюжетом, змістом…
Ти –  Всесвіт мій… світобудова… вкупі радість із журбою…

Перші рядки кожного куплету утворюють новий вірш:

2.

ЗИМИ НЕСПОКІЙ. САМОТИ́НА. ЛИХОМАНКА… Вічні стреси…
СКРИЖАЛЬ ДУШІ, ЯК ОКО ПТАХА… ЧИ СИРЕНИ індикатор…
ПСАЛМИ́ СПІВАЄ ХУРТОВИНА, ЯК ПРОЧАНКА, після меси…
СКРИПАЛЬ-ВІТРИСЬКО ГРАЄ БАХА… З АВАНСЦЕНИ. Він аматор…

МОРОЗ МАЛЮЄ ПЛЯМИ, КВІТИ ТА ПОРІЧКИ півовальні…
КРИШТАЛЬ РІКИ ВРОСТАЄ В ГРУДИ. ТРОХИ Б СВІТЛА, хоч від зірки…
ПРОГНОЗ – МОЛИТВИ ШЕПОТІТИ БІЛЯ СВІЧКИ у вітальні…
ПЕЧАЛЬ КОВТАЮЧИ ТА ГРУДЕНЬ, ЯК ПОВІТРЯ… кисле, згіркле…

СНІГ – КРОВ ЗИМИ МОЛОЧНА, ЧИСТА, АНЕМІЧНА… безумовно…
НА ЖАЛЬ, НАДМІР СЛИЗЬКА ДОРОГА У БЕЗВІР’Ї фаталістам…
ЛІС, МОВ СВЯТКОВИЙ… ВІД НАМИСТА… ЩО Й ЛОГІЧНО, й послідовно…
ҐРААЛЬ ПРИРОДИ… ХРАМ ДЛЯ БОГА… НА УЗГІР’Ї поза містом…

А в тексті розчинено вірш:

3.
ЗИМИ НЕСПОКІЙ. САМОТИ́НА. Лихоманка …
СКРИЖАЛЬ ДУШІ, ЯК ОКО ПТАХА… чи сирени…
ПСАЛМИ́ СПІВАЄ ХУРТОВИНА, як прочанка…
СКРИПАЛЬ-ВІТРИСЬКО ГРАЄ БАХА… з авансцени…

МОРОЗ МАЛЮЄ ПЛЯМИ, КВІТИ та порічки,
КРИШТАЛЬ РІКИ ВРОСТАЄ В ГРУДИ. Трохи б світла…
ПРОГНОЗ – МОЛИТВИ ШЕПОТІТИ біля свічки…
ПЕЧАЛЬ КОВТАЮЧИ ТА ГРУДЕНЬ, як повітря…

СНІГ – КРОВ ЗИМИ МОЛОЧНА, чиста, анемічна…
НА ЖАЛЬ, НАДМІР СЛИЗЬКА ДОРОГА у безвір’ї…
ЛІС, МОВ СВЯТКОВИЙ… ВІД НАМИСТА… що й логічно…
ҐРААЛЬ ПРИРОДИ… ХРАМ ДЛЯ БОГА… на узгір’ї…

І ще одну поезію:

4.

ЗИМИ неспокій. Самоти́на.
СКРИЖАЛЬ душі, як око птаха…
ПСАЛМИ́ співає хуртовина,
СКРИПАЛЬ-вітрисько грає Баха.

МОРОЗ малює плями, квіти,
КРИШТАЛЬ ріки вростає в груди…
ПРОГНОЗ – молитви шепотіти,
ПЕЧАЛЬ ковтаючи та грудень…

Сніг – кров зими молочна, чиста…
На жаль, слизька надмір дорога…
Ліс, мов святковий… від намиста…
Ґрааль природи… храм для Бога…

Із перших слів кожної строфи утворюється однослівний багаторитм:

5.
Зими
Скрижаль…
Псалми́…
Скрипаль…
Мороз –
Кришталь.
Прогноз –
Печаль.
Сніг – кров,
На жаль.
Ліс, мов
Ґрааль.

3 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012