Дитина дощу
Не може її зрозуміти звичайна сім’я.
Гортає хмаринки, чи зорі вона при потребі.
Дитина дощу – це діагноз, не власне ім’я.
Здається, живе не на грішній землі, а на небі.
Маленька істота… приховує свій інтелект.
І крихітне серце у ритмі циклону пульсує.
Мутація генів? Частково. Та більше дефект
Свідомості натовпу що, зневажає, таврує.
Абстрактна хвороба? Де взяти такий препарат,
Щоб витерти прямо з душі аутизму симптоми?
Їй кожна рослина близька, наче друг, наче брат,
У косах рятується вітер від нападу втоми.
Ретельно пильнує безпомічні марення ніч…
Відхилення медики кращі шукають…і марно…
Чуття ігнорують, неначе маля якась річ!
Вона ж ізолюється, бо… це суспільство – бездарне…
1 грудня 2012
5 декабря, 2012 8:39 пп
Самотність в кожному слові…
«средь толпы на необитаемом острове»
Дуже знайомі вібчуття…
6 декабря, 2012 7:53 пп
Знаєш, я так само… це називається одинокістю в натовпі… багато хто з нас, творчих людей, не вписужється в нормальні рамки суспільства…
Дякую тобі, Ванюшка, за те, що не забуваєш…