Марина Алдон – 28 червня. День Конституції України

14 апреля, 2013 3:03 пп

28 червня –  День Конституції України

Двадцять восьме червня. Конституція

3D, у техніці розчинення

Є у кожного з нас право із народження, з дитинства
І на щастя, й на свободу, на життєвий курс активний…
Конституція держави, громадянського суспільства –
Основний закон народу, акт важливий, нормативний…

Рідний стяг і мова рідна є здобутками героїв!
Подарунок Бога й долі – герб і гімн, земля родюча…
Тож, не станем на коліна, не складем ні рук, ні зброї!
Перед ворогом ніколи головИ ж не схилить круча!

Спільний в нас усіх зачаток, нам єдине небо сниться,
Ми об’єднані в родину – неподільну та єдину…
Рідний край – коштовний спадок… найпрекрасніша скарбниця …
Поцінуймо ж Батьківщину, волошкову Україну!

У тексті розчинено вірш:

Є у кожного з нас право
І на щастя, й на свободу…
Конституція держави –
Основний закон народу…

Рідний стяг і мова рідна –
Подарунок Бога й долі…
Тож, не станем на коліна
Перед ворогом ніколи…

Спільний в нас усіх зачаток,
Ми об’єднані в родину…
Рідний край – коштовний спадок…
Поцінуймо ж Батьківщину!

 

14 квітня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, громадянська лірика, народні звичаї, традиції, Україна и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 28 червня. День Конституції України нет

Марина Алдон – 27 червня. Про себе

14 апреля, 2013 12:25 пп

Двадцять сьоме червня. Про себе

3D, у техніці розчинення

Народилася я влітку, коли дмуть вітри пророчі,
Охрестив Бог-Батько словом і гучним, і життєдайним…
Розумію кожну квітку, що вдивляється у очі,
Знаю мову трав чудово із наріччям незвичайним…

Стали домом мені гори, де свобода, наче лікар,
Усміхається смерічка… загадкова, ностальгійна…
Тчу віршовані узори, мікросвіт зі знаків-літер…
В жилах кров? Скоріше – річка… верховинська… неспокійна …

Вдалину веде стежина… не земна, а галактична…
Прямо в небо, по веселці заримовані мчать мрії…
Бо ж ім’я моє – Марина, вдача – вперта, романтична…
І вогонь, і лід у серці, у душі усі стихії…

Наче птах, співаю в терні, як ніхто… ніколи… зроду…
Гладжу місячні вітрила, ніби в полі житній колос…
Народилась я у червні, коли пахне листя глоду…
Маю пісні дати крила… і, звичайно, власний голос…

У тексті розчинено вірш:

Народилася я влітку,
Охрестив Бог-Батько словом…
Розумію кожну квітку,
Знаю мову трав чудово…

Стали домом мені гори,
Усміхається смерічка…
Тчу віршовані узори…
В жилах кров? Скоріше – річка…

Вдалину веде стежина,
Прямо в небо, по веселці…
Бо ж ім’я моє – Марина:
І вогонь, і лід у серці…

Наче птах, співаю в терні…
Гладжу місячні вітрила…
Народилась я у червні…
Маю пісні дати крила…

14 квітня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, про себе, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 27 червня. Про себе нет

Марина Алдон – 26 червня. Наркотик

14 апреля, 2013 12:23 пп

26 червня — Міжнародний день боротьби з наркоманією

Двадцять шосте червня. Наркотик

3D, у техніці розчинення

Що робити? Дощі тремтять… наче пальці хворі…
У свідомості мла безмежна… скоріше – протяг…
А на серці давно печать, чи колапс у долі  –
Від наркотиків я залежна… вбиває потяг…

У судинах – об’єм землі, на душі же – камінь…
Небеса протикає голка, либонь, уявна?
Сонця плавиться диск на склі… на віконній рамі…
Хмара, наче стара футболка… якась безбарвна…

Бачу всесвіту чітко край… галактичні рани…
Недалеко… отам, за гаєм… вітри дмуть… вільні…
Як вернути примарний рай, відчуття нірвани,
Коли грошей уже немає? Борги суцільні…

Що робити? Дощі тремтять… і чому холодні?
Де дитинства пора щаслива? У снах курличе…
Тихо-тихо, неначе тать, або наче злодій,
Підкрадається смерть жахлива… все ближче-ближче…

Може, випити валідол від журби-абсурду,
Як ночами старенька мати, періодично…
Бо виносить вердикт укол, мов у залі суду…
Та засуджує він до страти… категорично…

Сила волі у мене є? Мовчки… тліє віра,
Але, певно, вона недужа, безкрила, квола….
Організм уже збій дає і старіє шкіра,
А де очі були – калюжа… вода прозора…

Що робити? Життя гублю… Знаю смак облуди…
Віднімає наркотик спокій, беззаперечно…
Я благаю усіх, молю, зупиніться, люди!
Не вживайте приманний опій… це небезпечно!

У тексті розчинено вірш:

Що робити? Дощі тремтять…
У свідомості мла безмежна…
А на серці давно печать –
Від наркотиків я залежна…

У судинах – об’єм землі,
Небеса протикає голка.
Сонця плавиться диск на склі…
Хмара, наче стара футболка…

Бачу всесвіту чітко край…
Недалеко… отам, за гаєм…
Як вернути примарний рай,
Коли грошей уже немає?

Що робити? Дощі тремтять…
Де дитинства пора щаслива?
Тихо-тихо, неначе тать,
Підкрадається смерть жахлива.

Може, випити валідол,
Як ночами старенька мати,
Бо виносить вердикт укол
Та засуджує він до страти.

Сила волі у мене є,
Але, певно, вона недужа.
Організм уже збій дає,
А де очі були – калюжа…

Що робити? Життя гублю…
Віднімає наркотик спокій.
Я благаю усіх, молю,
Не вживайте приманний опій!

 

14 квітня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 26 червня. Наркотик нет

Марина Алдон – 25 червня. Червнева ніч у лісі

14 апреля, 2013 11:15 дп

Двадцять п’яте червня. Червнева ніч у лісі

3D, у техніці зіставлення

На небі зорі чи черешні, мла проростає у повітря…
Горять, запалені Творцем свічки… в цю ніч… ароматичні…
Дроздів звучать акорди перші, сни відганяє місяць вістрям…
У парі з ніжним вітерцем струмки співають фантастичні…

Блукає лісом тепле літо… листки тополі, як фіранки…
Серпанок горнеться до ніг, трава гладка та шовковиста…
Ромашка вабить пишним цвітом, а де ж ховаються фіалки?
Шукаю м’яту край доріг, знаходжу із суниць намисто…

Спокійно, затишно довкола… У червня настрій романтичний…
Галява, мов іконостас, у серці благодать первинна…
В задумі скеля вузькочола… імлистий гай, як храм античний…
Спливає непомітно час… Природа дика, та гостинна…

У тексті розчинено два вірші:
1.
На небі зорі чи черешні
Горять, запалені Творцем…
Дроздів звучать акорди перші
У парі з ніжним вітерцем…

Блукає лісом тепле літо,
Серпанок горнеться до ніг…
Ромашка вабить пишним цвітом,
Шукаю м’яту край доріг…

Спокійно, затишно довкола…
Галява, мов іконостас…
В задумі скеля вузькочола…
Спливає непомітно час…

2.
Мла проростає у повітря…
Свічки… в цю ніч… ароматичні…
Сни відганяє місяць вістрям…
Струми співають фантастичні…

Листки тополі, як фіранки…
Трава гладка та шовковиста…
А де ж ховаються фіалки?
Знаходжу із суниць намисто…

У червня настрій романтичний…
У серці благодать первинна…
Імлистий гай, як храм античний…
Природа дика, та гостинна…

 

14 квітня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, гори, ліс, літо, ніч, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 25 червня. Червнева ніч у лісі нет