Марина Алдон – 27 червня. Про себе

Двадцять сьоме червня. Про себе

3D, у техніці розчинення

Народилася я влітку, коли дмуть вітри пророчі,
Охрестив Бог-Батько словом і гучним, і життєдайним…
Розумію кожну квітку, що вдивляється у очі,
Знаю мову трав чудово із наріччям незвичайним…

Стали домом мені гори, де свобода, наче лікар,
Усміхається смерічка… загадкова, ностальгійна…
Тчу віршовані узори, мікросвіт зі знаків-літер…
В жилах кров? Скоріше – річка… верховинська… неспокійна …

Вдалину веде стежина… не земна, а галактична…
Прямо в небо, по веселці заримовані мчать мрії…
Бо ж ім’я моє – Марина, вдача – вперта, романтична…
І вогонь, і лід у серці, у душі усі стихії…

Наче птах, співаю в терні, як ніхто… ніколи… зроду…
Гладжу місячні вітрила, ніби в полі житній колос…
Народилась я у червні, коли пахне листя глоду…
Маю пісні дати крила… і, звичайно, власний голос…

У тексті розчинено вірш:

Народилася я влітку,
Охрестив Бог-Батько словом…
Розумію кожну квітку,
Знаю мову трав чудово…

Стали домом мені гори,
Усміхається смерічка…
Тчу віршовані узори…
В жилах кров? Скоріше – річка…

Вдалину веде стежина,
Прямо в небо, по веселці…
Бо ж ім’я моє – Марина:
І вогонь, і лід у серці…

Наче птах, співаю в терні…
Гладжу місячні вітрила…
Народилась я у червні…
Маю пісні дати крила…

14 квітня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012