Марина Алдон – 20 травня. Лісові дзвіночки

18 марта, 2013 5:05 пп

Двадцяте травня. Лісові дзвіночки

3D, у техніці розчинення

Лісові дзвіночки гарні, загадкові,
Мов церковні дзвони у долонях гір…
У росі листочки крихітні, шовкові,
Ми́три чи корони – головний убір…

Лісові дзвіночки, квіти дивовижні,
Ждуть віршотворіння, як сама весна…
З них плете віночки травень… дуже ніжні,
Сонячне проміння гладить їм вуста…

Лісові дзвіночки – талісмани вроди…
Мов сапфіри, сині… з небом на межі…
Слухають струмочки музику природи…
Сповіді рослинні вітру до душі…

У тексті розчинено вірш:

Лісові дзвіночки,
Мов церковні дзвони…
У росі листочки,
Ми́три чи корони…

Лісові дзвіночки
Ждуть віршотворіння…
З них плете віночки
Сонячне проміння…

Лісові дзвіночки,
Мов сапфіри, сині…
Слухають струмочки
Сповіді рослинні…

 

18 березня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, весна, гори, квіти, ліс, пейзажна лірика, рослини и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 20 травня. Лісові дзвіночки нет

Марина Алдон – 19 травня. Я намагалась вітер приручити…

18 марта, 2013 5:02 пп

Дев’ятнадцяте травня. Я намагалась вітер приручити…

3D, у техніці розчинення

Я намагалась вітер приручити непомітно…
Пісні писала з нотами для нього на зап’ястях
І дарувала гори, небо, квіти, сонця світло,
Його вважала майже напівбогом, зодчим щастя…

Я намагалась вітер закохати… щиросердно…
Ночами навіть снився голос трубний і стихійний…
Гадала, що загляне до кімнати милосердно…
Та дикий він, свавільний, волелюбний, непостійний…

Я намагалась вітер обійняти всемогучий,
Відбитки крилець гладила таємно (нелегально)…
За ним ішла до моря, у Карпати… через кручі,
А він сміявся… знав, що все даремно… і банально…

У тексті розчинено вірш:

Я намагалась вітер приручити,
Пісні писала з нотами для нього
І дарувала гори, небо, квіти…
Його вважала майже напівбогом…

Я намагалась вітер закохати,
Ночами навіть снився голос трубний…
Гадала, що загляне до кімнати…
Та дикий він, свавільний, волелюбний…

Я намагалась вітер обійняти.
Відбитки крилець гладила таємно…
За ним ішла до моря, у Карпати…
А він сміявся… знав, що все даремно…

 

18 березня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

 

*На фото: робота члена Національної спілки  художників України Ласло Гайду «Ранкова зоря» (1995)

 

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, інтимна лірика, вірші про кохання, кохання и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 19 травня. Я намагалась вітер приручити… нет

Марина Алдон – 18 травня. Роздуми над картиною А.І. Куїнджі «Березовий гай»

17 марта, 2013 8:57 пп

Вісімнадцяте травня. Роздуми над картиною А.І. Куїнджі «Березовий гай»

3D, у техніці розчинення

Ковтають сонце стовбури беріз, вдихають спокій,
А на гілках вітрів серцебиття ритмічне, чисте…
Струмок, неначе ділить навпіл ліс, як рів глибокий,
Буяє в нім динаміка життя щодня врочисто…

Контрасти всюди: трави – небокрай, земля – повітря…
Земне й Господнє… Воля в почуттях… Думки – галопом…
Гортає тіні тихо-тихо гай… у межах світла…
Видобуває звуки з пісні птах, звичайно, дзьобом…

День споглядає ряску з висоти, квіт ритуальний…
Цупкі листочки – справжні вітражі декоративні…
Собор природи дивний і святий, монументальний…
Тремтить повітря… Затишно душі… Дива скрізь дивні!

У тексті розчинено вірш:

Ковтають сонце стовбури беріз,
А на гілках вітрів серцебиття…
Струмок, неначе ділить навпіл ліс,
Буяє в нім динаміка життя…

Контрасти всюди: трави – небокрай,
Земне й Господнє… Воля в почуттях…
Гортає тіні тихо-тихо гай,
Видобуває звуки з пісні птах…

День споглядає ряску з висоти,
Цупкі листочки – справжні вітражі…
Собор природи дивний і святий…
Тремтить повітря… Затишно душі…

 

17 березня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, весна, за картинами, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 18 травня. Роздуми над картиною А.І. Куїнджі «Березовий гай» нет

Марина Алдон – 17 травня. Цвітіння вишні

17 марта, 2013 4:28 пп


Сімнадцяте травня. Цвітіння вишні

Перевернутий сонет + ЯС
3D, у техніці розчинення

У травні вишні, наче наречені,
Укриті білим цвітом рівномірно…
Уздовж долини вусики зелені…

Краса два тижні… що й закономірно,
А далі в небо… з вітром у катрені
Вуаль полине… піснею, ймовірно…

Втішається Всевишній! Сльози ранні
Не на іконці серця, а на вітах…
Сади в оздобі пишній бездоганні,
Стрічають сонце равлики на квітах…

Пташина щиро милується світом,
Дерева у віночках духмяніють…
Природа пізнається цілковито
Крізь власну душу, корінь роду, мрію…

У тексті розчинено ЯС:

У травні вишні
Укриті білим цвітом,
Уздовж долини…

Краса два тижні…
А далі в небо з вітром
Вуаль полине…

Втішається Всевишній
Не на іконці…
Сади в оздобі пишній
Стрічають сонце…

 

17 березня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: Мої вірші, Сонети и Щоденник. Метки: 3D вірші, весна, квіти, пейзажна лірика, рослини, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 17 травня. Цвітіння вишні нет

Марина Алдон – 16 травня. Василь Штернберг «Ранок»

17 марта, 2013 12:37 пп

Шістнадцяте травня. Василь Штернберг «Ранок»

3D, у техніці розчинення

Шукають небо щупальцями трави, за стежинами
Тихенько гладять обрій промінці… ледь-ледь… долонями…
Шепочуться хмарини із вітрами-пілігримами,
Здається, оживають камінці, пульсують скронями…

Пісні пташині дзвінко линуть гаєм, як симфонії,
Струмки складають ноти в звукоряд… фагот під кущиком…
Маленька квітка очі відкриває… трохи соннії,
Їй личить помаранчевий наряд із жовтим ґудзиком…

На вербах десь павук готує пряжу для колекції,
Пришити ранок хочеться до віт… весни зеленої…
В основі живописного пейзажу, ретроспекції
Саме життя, природа, цілий світ душі шаленої…

У тексті розчинено вірш:

Шукають небо щупальцями трави,
Тихенько гладять обрій промінці…
Шепочуться хмарини із вітрами,
Здається, оживають камінці…

Пісні пташині дзвінко линуть гаєм,
Струмки складають ноти в звукоряд…
Маленька квітка очі відкриває,
Їй личить помаранчевий наряд…

На вербах десь павук готує пряжу,
Пришити ранок хочеться до віт…
В основі живописного пейзажу
Саме життя, природа, цілий світ…

17 березня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, весна, за картинами, квіти, пейзажна лірика, рослини и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 16 травня. Василь Штернберг «Ранок» нет

Марина Алдон – 15 травня. Збирає зорі знову мла у жмуток

17 марта, 2013 12:35 пп

П’ятнадцяте травня. Збирає зорі знову мла у жмуток

3D, у техніці розчинення

Збирає зорі знову мла у жмуток… Божеволію…
Крізь сто світів до тебе мчу думками й, звісно, мріями…
В душі моїй читає місяць смуток, меланхолію,
Гортає вірші, змочені сльозами… попід віями…

А вітер у неспинній круговерті над ялиною
Танцює з ніччю танго біля прірви… зачаровано…
Тебе малюю літерами… в серці… кровоглиною…
Вже скільки літ… кохаю я без міри… неприховано…

Цілують тіні, злякано, гардини (шмат матерії),
Стікає свічка прямо в руку Бога… Так сплановано?
Нестримний шал обпалює судини і артерії…
Чому між нами небо, не дорога забрукована?

У тексті розчинено вірш:

Збирає зорі знову мла у жмуток,
Крізь сто світів до тебе мчу думками…
В душі моїй читає місяць смуток,
Гортає вірші, змочені сльозами…

А вітер у неспинній круговерті
Танцює з ніччю танго біля прірви…
Тебе малюю літерами… в серці…
Вже скільки літ… кохаю я без міри…

Цілують тіні, злякано, гардини,
Стікає свічка прямо в руку Бога…
Нестримний шал обпалює судини…
Чому між нами небо, не дорога?

17 березня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, інтимна лірика, вірші про кохання, кохання, ніч и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 15 травня. Збирає зорі знову мла у жмуток нет

Марина Алдон – 14 травня. «Бузок у кошику»Петра Кончаловського

16 марта, 2013 4:12 пп

Чотирнадцяте травня. «Бузок у кошику»Петра Кончаловського

3D, у техніці розчинення

Багатство фарб розкішного букету вабить бджілку…
Бузок ліловий, білий та рожевий, мов на варті…
А за вікном десь чути вітру флейту чи сопілку…
Крайнеба настрій радісний, травневий у кімнаті…

Маленькі квіти і прості, й прекрасні, загадкові
Пелюстками всміхаються на гілці… неквапливо…
Ховає сонце промені контрастні, кольорові
Тихенько, між листками, на маківці… несміливо…

Суцвіття пахнуть солодко та ніжно… чистим полем…
Весна їх гордо носить у волоссі, терпнуть губи…
У кошику ж не в вазі, там не тісно… скло не коле…
Одна біда – води немає зовсім… спрага губить…

У тексті розчинено вірш:

Багатство фарб розкішного букету,
Бузок ліловий, білий та рожевий…
А за вікном десь чути вітру флейту…
Крайнеба настрій радісний, травневий…

Маленькі квіти і прості, й прекрасні…
Пелюстками всміхаються на гілці…
Ховає сонце промені контрастні
Тихенько, між листками, на маківці…

Суцвіття пахнуть солодко та ніжно,
Весна їх гордо носить у волоссі…
У кошику ж не в вазі, там не тісно,
Одна біда – води немає зовсім…

 

16 березня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, квіти, пейзажна лірика, рослини и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 14 травня. «Бузок у кошику»Петра Кончаловського нет

Марина Алдон – 13 травня. Бери мене

16 марта, 2013 2:48 пп

Тринадцяте травня. Бери мене

3D, у техніці розчинення

Бери мене, і лагідно, і грубо, поки темно…
Цілунком дефлоруй мою свідомість поетичну…
Хай буде нам і солодко, і любо, п’янко й тепло,
Нехай пірнають душі в невагомість галактичну…

Бери мене! Хай зорі в очі світять ліхтарями!
Гладь руки, ноги, спину та сідниці… ще й обличчя…
Подушкою хай буде жовтий місяць, круглий саме…
Не видасть він нікому таємниці опівніччя…

Бери мене! Та так, щоб затремтіла від кохання,
Від щирих почуттів, щоб застогнала інстинктивно…
Жадає ласки дуже-дуже тіло… до світання…
Нехай проллється в лоно зваби лава імпульсивна…

У тексті розчинено вірш:

Бери мене, і лагідно, і грубо,
Цілунком дефлоруй мою свідомість…
Хай буде нам і солодко, і любо,
Нехай пірнають душі в невагомість…

Бери мене! Хай зорі в очі світять,
Гладь руки, ноги, спину та сідниці…
Подушкою хай буде жовтий місяць,
Не видасть він нікому таємниці…

Бери мене! Та так, щоб затремтіла
Від щирих почуттів, щоб застогнала…
Жадає ласки дуже-дуже тіло…
Нехай проллється в лоно зваби лава…

 

16 березня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, інтимна лірика, в стилі НЮ, вірші про кохання, еротика, еротичні вірші, Камасутра, кохання, секс и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 13 травня. Бери мене нет

Марина Алдон – 12 травня. Нарциси

16 марта, 2013 12:27 пп

Дванадцяте травня. Нарциси

3D, у техніці розчинення

На стебельце настромлена зоря, або каблучка травня…
Тоненькі корінці – землі судини… щільні, павутинні…
Приходить вітер, мов до вівтаря (є в нього звичка давня)
Вклонитись бездоганності рослини, начебто святині…

У сонячнім віночкові весни виблискують нарциси…
Маленькі квіточки́, як ті перлини… ніби діаманти…
Листочки – малахітові човни біля горянки-Тиси…
Всміхаються до них стрункі ялини, заздрять їм троянди…

Коліна гладить радісно трава… тихесенько, зісподу,
Вдихаючи солодкі аромати… збуджено, екстазно…
Нарциси розуміють всі слова на мові небозводу,
Які шепоче хмарка, ніби мати… лагідно люб’язно…

У тексті розчинено вірш:

На стебельце настромлена зоря,
Тоненькі корінці – землі судини…
Приходить вітер, мов до вівтаря
Вклонитись бездоганності рослини…

У сонячнім віночкові весни
Маленькі квіточки́, як ті перлини…
Листочки – малахітові човни,
Всміхаються до них стрункі ялини…

Коліна гладить радісно трава,
Вдихаючи солодкі аромати…
Нарциси розуміють всі слова,
Які шепоче хмарка, ніби мати…

 

16 березня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, весна, квіти, пейзажна лірика, рослини, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 12 травня. Нарциси нет

Марина Алдон – 11 травня. Буря

16 марта, 2013 9:37 дп

Одинадцяте травня. Буря

3D, у техніці розчинення

ВІДКРИТА РАНА НЕБА… Руки в поті… Шмагає біль. Сталевий СКАЛЬПЕЛЬ БУРІ ребро Адама вибирає з плоті астрально-галактичної. В зажурі УСЕ ЩЕ КРОВОТОЧИТЬ мовчки Всесвіт та ХМАР УТРОБА. Під ДОЩЕМ З НІЗВІДКИ зникає СВІЧКИ ТІНЬ… судомить безвість… Дрижать НА МУРІ лячно трав борідки.
СТЕБЛО ТЮЛЬПАНА поруч… розіп’яте… І ПЛОТІ ВСЯ ПОДОБА без пелюсток… ОГОЛЕНЕ обличчя… і зім’яте… негодою… нагадує лиш згусток… земної глини сірої… не квітку. А ОЧІ ВІТРУ ХМУРІ, грубуваті… у злочинах собі ШУКАЮТЬ СВІДКА… Танцює град… вальс віденський на м’яті… Незвично трохи. ПОМІЖ РІК ЖАЛОБА. Розхитано ялини парасолю, спадає зі струнких беріз оздоба, ВЛУЧАЄ БЛИСКАВИЦЯ У ТОПОЛЮ.

ЗАВИТА МЛА у хустку, а сутана, як ПІР’Я ПТАХА ЧОРНЕ…. просто одяг… НІЧОГО НЕ ПРИСНИТЬСЯ про кохання… Тривожно, ПЕВНО, ПОЛЮ, БО скрізь протяг… Згорнулась вічність десь собі клубочком, неначе кішка… Що їй до погоди? Що ГРІМ НА БУБНАХ ГРАЄ… молоточком… свій власний гімн… містерію свободи? Що ЩОСЬ ПОТВОРНЕ чути замість пісні… ПРИТУЛОК ДЕ… СТАРИМ МОНАХАМ – ЗОРЯМ? Чи в схованці не холодно… не тісно? В ДОЛОНЯХ БОГА, чи у вирві моря? Бо ж МОЛЯТЬСЯ… СЕРЦЯМИ… Відчуваю! І місяць з ними… куля кришталева… Відомі їм усі принади раю… А тут.. стихія… топче світ… травнева… І нерви в щохвилинній коловерті… Залякана природа первозданна… Та сутність гір… У НОЧІ КОЛІР СМЕРТІ… ще й ПРИСМАК ГОРЯ… Дика, невблаганна ГРОЗА у кожній з тисяч інкарнацій. Вона Ж ІЗ ПОТОЙБІЧЧЯ… Її вибір – незрима площина, закон абстракцій… Гортає КОРІНЦЯМИ сьомий вимір…

Однак… усе минає неодмінно… І темрява відходить незнайомцем… Стає вже перший промінь на коліно… Викочує нарешті ранок сонце….

У тексті розчинено вірш:

ВІДКРИТА РАНА неба. Скальпель бурі.
УСЕ ЩЕ КРОВОТОЧИТЬ хмар утроба
ДОЩЕМ З НІЗВІДКИ. Свічки тінь на мурі.
СТЕБЛО ТЮЛЬПАНА (плоті вся подоба)
ОГОЛЕНЕ. А ОЧІ вітру хмурі
ШУКАЮТЬ СВІДКА. Поміж рік жалоба.

ВЛУЧАЄ БЛИСКАВИЦЯ у тополю.
Завита мла У ПІР’Я ПТАХА чорне.
НІЧОГО НЕ ПРИСНИТЬСЯ, певно, полю,
Бо грім на бубнах грає щось потворне.

Притулок де… СТАРИМ МОНАХАМ – зорям?
В долонях Бога моляться… серцями…
У ночі колір смерті… присак горя…
Гроза ж – із потойбіччя… корінцями…

А у вірші розчинено японський сонет:

Відкрита рана
Усе ще кровоточить
Дощем знізвідки.

Стебло тюльпана
Оголене. А очі
Шукають свідка.

Влучає блискавиця
У пір’я птаха.
Нічого не присниться
Старим монахам.

16 березня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: Мої вірші, Три ковтки тиші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, весна, дощ, пейзажна лірика, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 11 травня. Буря нет

« Следующие  
  Предыдущие »