Марина Алдон – 21 травня. Пшеничні пагінці

Двадцять перше травня. Пшеничні пагінці

3D, у техніці розчинення

Пшениці зовсім юні пагінці весні раденькі,
Чекають теплих днів благословенних… особливих…
П’ють воду найсвіжішу корінці іще тоненькі
З артерій розгалужених підземних, надчутливих…

Зростаючи із крихітних зернин… землі із плоті,
З ребра планети, як з Адама Єва, перша жінка,
Не знають злаки, що серед рослин, що у природі
Є квіти різні, ягоди, дерева та травинки…

Торкнутись прагнуть вусами небес, десь там на сході
Відчути контур сонячного німба золотого…
У полі не потрібно їм адрес, або штрих-кодів,
Вони – плід Бога та основа хліба запашного…

У тексті розчинено вірш:

Пшениці зовсім юні пагінці
Чекають теплих днів благословенних…
П’ють воду найсвіжішу корінці
З артерій розгалужених підземних…

Зростаючи із крихітних зернин,
З ребра планети, як з Адама Єва,
Не знають злаки, що серед рослин
Є квіти різні, ягоди, дерева…

Торкнутись прагнуть вусами небес,
Відчути контур сонячного німба…
У полі не потрібно їм адрес…
Вони – плід Бога та основа хліба…

 

18 березня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

*На фото: робота члена Національної спілки  художників України Ласло Гайду

 

Марина Алдон – 20 травня. Лісові дзвіночки

Двадцяте травня. Лісові дзвіночки

3D, у техніці розчинення

Лісові дзвіночки гарні, загадкові,
Мов церковні дзвони у долонях гір…
У росі листочки крихітні, шовкові,
Ми́три чи корони – головний убір…

Лісові дзвіночки, квіти дивовижні,
Ждуть віршотворіння, як сама весна…
З них плете віночки травень… дуже ніжні,
Сонячне проміння гладить їм вуста…

Лісові дзвіночки – талісмани вроди…
Мов сапфіри, сині… з небом на межі…
Слухають струмочки музику природи…
Сповіді рослинні вітру до душі…

У тексті розчинено вірш:

Лісові дзвіночки,
Мов церковні дзвони…
У росі листочки,
Ми́три чи корони…

Лісові дзвіночки
Ждуть віршотворіння…
З них плете віночки
Сонячне проміння…

Лісові дзвіночки,
Мов сапфіри, сині…
Слухають струмочки
Сповіді рослинні…

 

18 березня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Марина Алдон – 19 травня. Я намагалась вітер приручити…

Дев’ятнадцяте травня. Я намагалась вітер приручити…

3D, у техніці розчинення

Я намагалась вітер приручити непомітно…
Пісні писала з нотами для нього на зап’ястях
І дарувала гори, небо, квіти, сонця світло,
Його вважала майже напівбогом, зодчим щастя…

Я намагалась вітер закохати… щиросердно…
Ночами навіть снився голос трубний і стихійний…
Гадала, що загляне до кімнати милосердно…
Та дикий він, свавільний, волелюбний, непостійний…

Я намагалась вітер обійняти всемогучий,
Відбитки крилець гладила таємно (нелегально)…
За ним ішла до моря, у Карпати… через кручі,
А він сміявся… знав, що все даремно… і банально…

У тексті розчинено вірш:

Я намагалась вітер приручити,
Пісні писала з нотами для нього
І дарувала гори, небо, квіти…
Його вважала майже напівбогом…

Я намагалась вітер закохати,
Ночами навіть снився голос трубний…
Гадала, що загляне до кімнати…
Та дикий він, свавільний, волелюбний…

Я намагалась вітер обійняти.
Відбитки крилець гладила таємно…
За ним ішла до моря, у Карпати…
А він сміявся… знав, що все даремно…

 

18 березня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

 

*На фото: робота члена Національної спілки  художників України Ласло Гайду «Ранкова зоря» (1995)