Дев’ятнадцяте травня. Я намагалась вітер приручити…
3D, у техніці розчинення
Я намагалась вітер приручити непомітно…
Пісні писала з нотами для нього на зап’ястях
І дарувала гори, небо, квіти, сонця світло,
Його вважала майже напівбогом, зодчим щастя…
Я намагалась вітер закохати… щиросердно…
Ночами навіть снився голос трубний і стихійний…
Гадала, що загляне до кімнати милосердно…
Та дикий він, свавільний, волелюбний, непостійний…
Я намагалась вітер обійняти всемогучий,
Відбитки крилець гладила таємно (нелегально)…
За ним ішла до моря, у Карпати… через кручі,
А він сміявся… знав, що все даремно… і банально…
У тексті розчинено вірш:
Я намагалась вітер приручити,
Пісні писала з нотами для нього
І дарувала гори, небо, квіти…
Його вважала майже напівбогом…
Я намагалась вітер закохати,
Ночами навіть снився голос трубний…
Гадала, що загляне до кімнати…
Та дикий він, свавільний, волелюбний…
Я намагалась вітер обійняти.
Відбитки крилець гладила таємно…
За ним ішла до моря, у Карпати…
А він сміявся… знав, що все даремно…
18 березня 2013
© Copyright Marina Aldon 2012
*На фото: робота члена Національної спілки художників України Ласло Гайду «Ранкова зоря» (1995)
Оставить комментарий