Марина Алдон – 27 серпня. «Літній пейзаж» Миколи Глущенка

Двадцять сьоме серпня. «Літній пейзаж» Миколи Глущенка

3D, у техніці розчинення

На деревах кудлаті хмари – перуки сизі,
Наче дужка… гірська брова… на обличчі поля…
Дикий вітер не має пари, у світлій ризі
Одиноко собі співа – набридає воля…

А у сонця душа жагуча… Тонким промінням
Обпікає небесний схил… бо мандрує… пішки…
У задумі трава пахуча… тремтить корінням…
Дуже хочеться, певно, крил… політати трішки…

Біля стежки маленькі квіти, янтарні ніби…
Зачаровує клич трембіт… голосний… пташиний…
Гладить пензлем художник літо, малює німби…
Зображає Господній світ… на шматку тканини…

У тексті розчинено вірш:

На деревах кудлаті хмари,
Наче дужка… гірська брова…
Дикий вітер не має пари,
Одиноко собі співа…

А у сонця душа жагуча,
Обпікає небесний схил…
У задумі трава пахуча –
Дуже хочеться, певно, крил…

Біля стежки маленькі квіти,
Зачаровує клич трембіт…
Гладить пензлем художник літо,
Зображає Господній світ…

 

 

15 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Марина Алдон – 20 серпня. «Квіти на лісовій галявині» І.Шишкіна

Двадцяте серпня. «Квіти на лісовій галявині» І.Шишкіна

3D, у техніці розчинення

У лісі буяє літо, гарцює серпень,
Біліють узори квітів – природні чари…
Ховається денне світло у ніжну зелень,
Деревам у пишнім вітті дрімають хмари…

Повітря терпке, пахуче – п’янить аж дійсність…
До неба веде доріжка, у світ безмірний…
А вітру душа співуча шукає Вічність…
Гуляє, втомившись трішки… струмочок вільний…

Галявина – витвір Божий, міжгалактичний,
Де мрії, думки гніздяться… завждИ інтимні…
Грибок на хатинку схожий, на ключ скрипічний…
Росинки, як краплі щастя, прозорі, дивні…

А десь із кущів ожини метелик лине…
Лунає пташиний голос, такий прекрасний…
Мох, наче сувій тканини – оздоба глини…
Довкілля – маленький космос, Едем сучасний…

У тексті розчинено вірш:

У лісі буяє літо,
Біліють узори квітів…
Ховається денне світло
Деревам у пишнім вітті…

Повітря терпке, пахуче,
До неба веде доріжка…
А вітру душа співуча
Гуляє, втомившись трішки…

Галявина – витвір Божий,
Де мрії, думки гніздяться…
Грибок на хатинку схожий,
Росинки, як краплі щастя…

А десь із кущів ожини
Лунає пташиний голос…
Мох, наче сувій тканини,
Довкілля – маленький космос…

 

 

12 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Марина Алдон – 16 серпня. «Русалки» Костянтина Маяковського

Шістнадцяте серпня. «Русалки» Костянтина Маяковського

3D, у техніці розчинення

Місячна ніч у гаї… чи вечорниці…
Стелить густі серпанки примарна дійсність…
Неподалік співають міфічні птиці…
Трохи сумні русалки шукають ніжність…

У хороводі з літом кружляє хмарка…
Грає на флейті річка у стилі джазу…
І гомонить із вітром ще юна Мавка…
Про почуття смерічка шепоче в’язу…

Місячна ніч казкова… Схил неба терпне…
З тіней ростуть фіалки і їм не темно…
Пахне трава шовкова духмяним серпнем…
Гладять її русалки… хвостами, певно…

В’ються стежки самотні крізь опівнічність…
З лісу назустріч місту – каміння-глиби…
Зорі – свічки Господні вдихають вічність…
Дивляться в воду чисту дівчата-риби…

У тексті розчинено вірш:

Місячна ніч у гаї
Стелить густі серпанки…
Неподалік співають
Трохи сумні русалки…

У хороводі з літом
Грає на флейті річка…
І гомонить із вітром
Про почуття смерічка…

Місячна ніч казкова…
З тіней ростуть фіалки…
Пахне трава шовкова,
Гладять її русалки…

В’ються стежки самотні
З лісу назустріч місту…
Зорі – свічки Господні
Дивляться в воду чисту…

11 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Марина Алдон – 10 серпня. «Літнє озеро» Миколи Глущенка

Десяте серпня. «Літнє озеро» Миколи Глущенка

3D, у техніці розчинення

В люстерці озера хмарини білосніжні,
Вода пахуча, чиста, тепла і глибока…
На вітах в’яза та ліщини листя ніжне…
Яскравий синій клаптик неба в лінзі ока…

Травичку гладить сонця промінь золотистий…
Здається вітер тінню Гонти горобині…
Ще від світанку на водоймі день барвистий
Шукає посмішку Джоконди на стежині…

Жаданий дощ лише в уяві у природи,
Птах чи співає, чи голосить? Не збагнути…
А поруч гори кучеряві – храм свободи…
Умити мріють пишні коси квіти рути…

У тексті розчинено вірш:

В люстерці озера хмарини,
Вода пахуча, чиста, тепла…
На вітах в’яза та ліщини
Яскравий синій клаптик неба…

Травичку гладить сонця промінь…
Здається вітер тінню Гонти –
Ще від світанку на водоймі
Шукає посмішку Джоконди…

Жаданий дощ лише в уяві…
Птах чи співає, чи голосить?
А поруч гори кучеряві,
Умити мріють пишні коси…

 

3 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Марина Алдон – 4 серпня. «Літний пейзаж. Сосни» Олексія Саврасова

Черверте серпня. «Літний пейзаж. Сосни»  Олексія Саврасова

3D, у техніці розчинення

На струнах трави натхненно та віртуозно
Смичком ніжним вітер водить, як Паганіні…
Каміння мовчить блаженно… Ріка серйозна…
Виконують Баха вОди, зникають тіні…

Пеньок, наче ключ скрипічний, листки – бемолі,
Немов нотний стан – дорога, система ліній…
Лунає мотив космічний, чи пісня долі?
Соната летить, до Бога… у рай, у ірій…

По хмарах, по бубнах сірих, зі шкіри неба
Б’є сонця проміння влучно… Дива погодні?
Концерт дають сосни-ліри… та й всі дерева…
І птаство співає гучно хвалу природі…

У тексті розчинено вірш:

На струнах трави натхненно
Смичком ніжним вітер водить,
Каміння мовчить блаженно,
Виконують Баха вОди…

Пеньок, наче ключ скрипічний,
Немов нотний стан – дорога…
Лунає мотив космічний,
Соната летить, до Бога…

По хмарах, по бубнах сірих
Б’є сонця проміння влучно…
Концерт дають сосни-ліри
І птаство співає гучно…

 

1 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Марина Алдон – 1 серпня. Роздуми над картиною Катерини Білокур «Квіти за тином»

Перше серпня. Роздуми над картиною Катерини Білокур «Квіти за тином»

3D, у техніці розчинення

Тин вербовий, наче кошик, міцно сплетений, надійно,
Підпирає небо чисте і бездонне, і безкрає…
А іще учора дощик плакав сумно, неспокійно,
Танцював брейк данс на листі… нині й сліду вже немає…

Пахне літом сад розкішний, перше яблучко – рум’янцем…
Тут усе здається раєм… у землі цілюща сила…
Гладить трАви вітер ніжний… вказівним прозорим пальцем,
Зайчик сонячний стрибає у метелика на крилах…

Не мовчать пташині хори, у мотивах таємниці,
Через клопоти серпневі, в поті верх чола планети…
Літо створює узори із волошок, чорнобривців,
Сині, білі та рожеві на палітрі дня букети…

У тексті розчинено вірш:

Тин вербовий, наче кошик,
Підпирає небо чисте…
А іще учора дощик
Танцював брейк данс на листі…

Пахне літом сад розкішний,
Тут усе здається раєм…
Гладить трАви вітер ніжний,
Зайчик сонячний стрибає…

Не мовчать пташині хори
Через клопоти серпневі…
Літо створює узори
Сині, білі та рожеві…

 

28 травня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Марина Алдон – 23 липня. «Літній вечір» І. Левитана

Двадцять третє липня. «Літній вечір» І. Левитана

3D, у техніці розчинення

На дзеркалі ріки небес відбиток натуральний,
Класичний підпис літа у повітрі… і нірвана…
Розгойдують птахИ диск сонця – злиток ритуальний…
Дерев пухнасті віти на палітрі Левітана…

Узорами із трав довкілля вбране урочисто,
Прошито плоть узгір’я ароматом та натхненням…
У вітру сотні справ – поміж світами, як хлопчисько,
Записує повір’я… хитрувато… й різні вчення…

Серпанок п’є нектар із материнки, із фіалки,
Святу… цілющу воду гладить вечір обережно…
Біляві пазли хмар, немов хустинки, чи фіранки…
Обрамлюють природу лісу плечі… як належно…

У тексті розчинено два вірші:
1.
На дзеркалі ріки небес відбиток,
Класичний підпис літа у повітрі…
Розгойдують птахИ диск сонця – злиток,
Дерев пухнасті віти на палітрі…

Узорами із трав довкілля вбране,
Прошито плоть узгір’я ароматом…
У вітру сотні справ – поміж світами
Записує повір’я хитрувато…

Серпанок п’є нектар із материнки,
Святу… цілющу воду гладить вечір…
Біляві пазли хмар, немов хустинки,
Обрамлюють природу лісу плечі…

2.
На дзеркалі ріки
Класичний підпис літа,
Розгойдують птахИ
Дерев пухнасті віти…

Узорами із трав
Прошито плоть узгір’я…
У вітру сотні справ –
Записує повір’я…

Серпанок п’є нектар,
Святу… цілющу воду…
Біляві пазли хмар
Обрамлюють природу…

 

18 травня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Марина Алдон – 14 липня. «Вітер» Миколи Глущенка

Чотирнадцяте липня. «Вітер» Миколи Глущенка

3D, у техніці розчинення

Енергія вітру струмує судинами світу, по колу, можливо,
Пронизує хмари, у небі ж доволі просторо, комфортно у міру…
Витоптує власну, незриму, абстрактну орбіту, безпечно, дбайливо…
По променях сонця сповзає на землю бадьоро, пірнає у прірву…

Є всесвіту подихом, певно, старезний вітрисько, дивує хрипінням…
У нього з повітря поверхня ефірної плоті, безбарвні зіниці…
Йому і до Бога, й до трав розпанаханих близько… Геть силу тяжіння!
Його не спіймати і крил не відтяти в польоті під час громовиці…

Він – буря і бриз, ураган і тайфун триязикий, мандрує стихійно…
Деревам у коси вплітає дощиночки слізні… із перлами-градом…
Здаватися може і ніжним, і грубим, і диким, цілком офіційно…
У нього облич сотні тисяч, усі вони різні, звичайно, масштабом…

У тексті розчинено вірш:

Енергія вітру струмує судинами світу,
Пронизує хмари, у небі ж доволі просторо…
Витоптує власну, незриму, абстрактну орбіту,
По променях сонця сповзає на землю бадьоро…

Є всесвіту подихом, певно, старезний вітрисько,
У нього з повітря поверхня ефірної плоті…
Йому і до Бога, й до трав розпанаханих близько,
Його не спіймати і крил не відтяти в польоті…

Він – буря і бриз, ураган і тайфун триязикий,
Деревам у коси вплітає дощиночки слізні…
Здаватися може і ніжним, і грубим, і диким,
У нього облич сотні тисяч, усі вони різні…

28 квітня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Марина Алдон – 10 липня. Роздуми над картиною Івана Шишкіна «Ранок у сосновому лісі»

Десяте липня. Роздуми над картиною Івана Шишкіна «Ранок у сосновому лісі»

3D, у техніці розчинення

Дивовижно пахне м’ята, на листках танцює літо,
В лісі тисячі кімнат, як брами вічності – каміння…
А маленькі ведмежата безтурботно, наче діти,
Ловлять сонячних зайчат і лижуть лагідне проміння…

Тягне рученьки до неба мох малесенький, все вище…
Кожен кущик – експонат у краєзнавчому музеї…
Найгарніші квіти в нетрях, антресолі-хмари ближче…
Сосни тихо гомонять… Вони природи корифеї…

Тішить вітру прафольклорність, коломийкові мотиви…
Та струмка серцебиття відображає тінь і світло…
У повітрі неповторність… Ранок чистить об’єктиви…
Наддуховні почуття вростають в груди непомітно…

У тексті розчинено вірш:

Дивовижно пахне м’ята,
В лісі тисячі кімнат…
А маленькі ведмежата
Ловлять сонячних зайчат…

Тягне рученьки до неба
Кожен кущик – експонат…
Найгарніші квіти в нетрях,
Сосни тихо гомонять…

Тішить вітру прафольклорність
Та струмка серцебиття…
У повітрі неповторність,
Наддуховні почуття…

 

21 квітня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Марина Алдон – 5 липня. «Крик» Едварда Мунка

П’яте липня. «Крик» Едварда Мунка

3D, у техніці розчинення

Коли відчай стискає світ в коліщатах долі,
Всі дороги – у невідомість чи в потойбіччя…
У судинах  колючий дріт… Де же сила волі?
Біль пронизує підсвідомість…. Думки – каліччя…

Через прірву астральний міст, або павутина…
Небосхил червоніє в серці, із сонцем вкупі…
Жах у тілі… на повний зріст, у усіх клітинах…
Майже поруч… примара смерті… і пара трупів…

Краєвид розмиває кров… не вино, не фарба…
Річка тихо впадає в вічність… крізь хворі очі…
Віднімає життя любов… може, винна карма…
Крик душі… розбиває дійсність… та сни пророчі…

У тексті розчинено вірш:

Коли відчай стискає світ,
Всі дороги – у невідомість,
У судинах  колючий дріт,
Біль пронизує підсвідомість…

Через прірву астральний міст,
Небосхил червоніє в серці,
Жах у тілі… на повний зріст…
Майже поруч… примара смерті…

Краєвид розмиває кров,
Річка тихо впадає в вічність…
Віднімає життя любов…
Крик душі… розбиває дійсність….

 

20 квітня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012