Марина Алдон – Пори року. Березень

23 декабря, 2012 3:40 пп

Пори року. Березень

3D, у техніці розчинення

Під впливом потоків талих вдихає життя природа,
Гуцульські звучать трембіти, мелодія лине стрімко…
З останків снігів зів’ялих зникає вся прохолода…
Весна ліпить перші квіти із мрій, що здійснились взимку…

Безжурно щебече вітер, а… може… то крик розпуки…
Земля відкриває очі… як книгу святу апостол…
Верба розминає віти, точніше, тендітні руки…
Кінчаються сни пророчі, їх небо стирає просто…

Туман ходить охоронцем, розкочує білий килим,
Шукає нові орбіти у лісі, у полі, всюди…
У березня в серці сонце уже набирає сили…
Весь світ починає гріти… невдовзі відчують люди…

У тексті розчинено вірш:

Під впливом потоків талих
Гуцульські звучать трембіти…
З останків снігів зів’ялих
Весна ліпить перші квіти

Безжурно щебече вітер,
Земля відкриває очі…
Верба розминає віти,
Кінчаються сни пророчі …

Туман ходить охоронцем,
Шукає нові орбіти…
У березня в серці сонце
Весь світ починає гріти…

 

 

23 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Улюблене. Метки: 3D вірші, весна, квіти, мої вірші, пейзажна лірика, пори року и рослини. Комментариев к записи Марина Алдон – Пори року. Березень нет

Марина Штефуца – Дихання травня…

26 марта, 2012 3:30 пп

Дихання травня…

Дихання травня
Виткано дощем,
Суниць разками,
Перлами конвалій….
На таці травня
Трав ефір і щем,
У грудях – пустка,
Ти розбив скрижалі…

Пелюстки сонця
Вмочено в зеніт,
Сповитки крилець –
Серце небосхилу,
Сум в’ївся в душу
Крізь розбитий світ…
Немає щастя…
Хоч би дав Бог силу…

Дзвіниця вітру
На сурмі птахів…
На пальцях райдуг
Манускрипти долі.
Молюсь очима.
Вже немає слів.
Ридання всохли.
Спопеляють болі.


 

Рубрики: Мої вірші и Прості вірші. Метки: весна, вірші про кохання, інтимна лірика и кохання. Комментариев к записи Марина Штефуца – Дихання травня… нет

Марина Штефуца – Сон-трава

26 марта, 2012 3:18 пп

Сон-трава


Я йду шукати диво… сон-траву…
У лісові приховані священства,
Весняні квіти, куполи блаженства,
Що душу мають ніжну та живу.

В зіницях – краплі неба, цілий світ…
І вітер поруч, як легенда давня,
Цілує сонце їх вустами травня,
Заплутавшись промінням у зеніт.

Лілово-сині келихи сердець,
Мов лодія бажань, тугі листочки,
Про них співають ріки та струмочки…
Я йду шукати сон-траву, як жрець.

 

Рубрики: Мої вірші и Прості вірші. Метки: весна, квіти, пейзажна лірика и рослини. Комментариев к записи Марина Штефуца – Сон-трава нет

Марина Штефуца – Проліски

26 марта, 2012 3:16 пп

Проліски


Плачуть сині ранки
Холодом ще рясно,
Та весни серпанки
Лащаться завчасно.

Гнуться вербам віти
Від снігівфіксажу,
А вже перші квіти
З неба тягнуть пряжу.

Відкривають вічки
Дивні до безтями,
Будять темні нічки
Теплими вустами.

Сонце підкликають
До долонь тендітних,
Подих водограю
В їхніх душах світлих.

 

 

Рубрики: Мої вірші и Прості вірші. Метки: весна, квіти, пейзажна лірика и рослини. Комментариев к записи Марина Штефуца – Проліски нет

Марина Штефуца – Весна

26 марта, 2012 3:09 пп

Весна


Думи схарапуждені
Забрели в ліси,
Почуття розбуджені
Знову у весни.
Синьогруді проліски –
Перший сонця штрих.
Аж вітри навколішки
Стали біля них.
Ріки пересичені,
Флірту жде трава.
Березню позичені
Втіх земних права.

 

Рубрики: Мої вірші и Прості вірші. Метки: весна и пейзажна лірика. Комментариев к записи Марина Штефуца – Весна нет

Марина Штефуца – Коли сади каблучки з діамантів…

26 марта, 2012 3:08 пп

Коли сади каблучки з діамантів…


Коли сади каблучки з діамантів
На рученьки тендітні одягнули,
Упали стрілки серцю із курантів,
І всі чуття до тебе помайнули.

Коли пташки розгойдували тишу,
Розписуючи вітру креп у ноти,
Збагнула, що у пам’яті залишу
Навік недоціловані скорботи.

Коли поля свої зелені вії,
Прокинувшись, із росами умили,
Ти розігнав, неначе хвилі, мрії,
І муки весла по воді забили.

 

Рубрики: Мої вірші и Прості вірші. Метки: весна, вірші про кохання, інтимна лірика, кохання и пейзажна лірика. Комментариев к записи Марина Штефуца – Коли сади каблучки з діамантів… нет

 
  Предыдущие »