Коли сади каблучки з діамантів…
Коли сади каблучки з діамантів
На рученьки тендітні одягнули,
Упали стрілки серцю із курантів,
І всі чуття до тебе помайнули.
Коли пташки розгойдували тишу,
Розписуючи вітру креп у ноти,
Збагнула, що у пам’яті залишу
Навік недоціловані скорботи.
Коли поля свої зелені вії,
Прокинувшись, із росами умили,
Ти розігнав, неначе хвилі, мрії,
І муки весла по воді забили.
Оставить комментарий