Марина Штефуца – Сон-трава

Сон-трава


Я йду шукати диво… сон-траву…
У лісові приховані священства,
Весняні квіти, куполи блаженства,
Що душу мають ніжну та живу.

В зіницях – краплі неба, цілий світ…
І вітер поруч, як легенда давня,
Цілує сонце їх вустами травня,
Заплутавшись промінням у зеніт.

Лілово-сині келихи сердець,
Мов лодія бажань, тугі листочки,
Про них співають ріки та струмочки…
Я йду шукати сон-траву, як жрець.

 

Оставить комментарий