Марина Алдон – Грудневий ранок

13 декабря, 2012 9:56 пп

Грудневий ранок

3D, у техніці зіставлення

Холодна долоня міста засніжена, згідно сезону…
Пахне морозною свіжістю доволі скособочена культова свічка…
Вітер насвистує Ліста у найнижчих шарах озону…
Десь поза іншою дійсністю… ввижається, ніби астральна є річка…

Дорога трохи шершава, як стовбур старої берези…
В небі, із плюшу місцевого, руденького сонця маленька борідка…
Гіркне невипита кава, серце жадає імпрези…
В лоні світанку грудневого хмаринка, немов одинока лебідка…

Холодна долоня міста невільно погладжує душу…
Тисне на кнопку будильника свідомість о сьомій… за звичкою… віршем…
Вдягаю разок намиста…  кімната нагадує мушлю…
Жалить язик кип’ятильника… Вмикаю камін, зараз стане тепліше…

У тексті розчинено два вірші:
1.
Холодна долоня міста
Пахне морозною свіжістю…
Вітер насвистує Ліста…
Десь поза іншою дійсністю…

Дорога трохи шершава
В небі, із плюшу місцевого…
Гіркне невипита кава
В лоні світанку грудневого…

Холодна долоня міста
Тисне на кнопку будильника…
Вдягаю разок намиста…
Жалить язик кип’ятильника…

2.
Засніжена, згідно сезону,
Доволі скособочена культова свічка…
У найнижчих шарах озону
Ввижається, ніби астральна є річка…

Як стовбур старої берези,
Руденького сонця маленька борідка…
Серце жадає імпрези…
Хмаринка, немов одинока лебідка…

Невільно погладжує душу…
Свідомість о сьомій… за звичкою… віршем…
Кімната нагадує мушлю…
Вмикаю камін, зараз стане тепліше…

13 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Улюблене. Метки: 3D вірші, зима, місто, пейзажна лірика, самотність у натовпі и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон – Грудневий ранок нет

Марина Алдон – Відлига

11 декабря, 2012 5:32 пп

Відлига

3D, у техніці розчинення

Стискає в долоні мряка тремтливі від лампи тіні,
Стежки десяткОвим дробом здаються. Не знаю, чи… сон це…
Зриває стара гілляка відлигою з грудня іній,
Півмісяць відкритим дзьобом собі розчленовує сонце…

Мороз відпускає дУші померлим квіткАм та травам,
Зіркам, що погасли мовчки, уже не змішатись зі снігом…
А мрії чомусь недужі… їм шкодить вечірня кава?
Хоч знову живі струмочки із вітром займаються бігом…

Комп’ютерний наче вірус, на небі якісь проломи?
Глобальні погодні зміни… Де холод подівся класичний?
У місті уже не «мінус»… термометр виходить з коми…
Природа, як люди, з глини? В зими, певно, відступ ліричний?

 

У тексті розчинено вірш:

Стискає в долоні мряка
Стежки десяткОвим дробом…
Зриває стара гілляка
Півмісяць відкритим дзьобом…

Мороз відпускає душі
Зіркам, що погасли мовчки,
А мрії чомусь недужі…
Хоч знову живі струмочки…

Комп’ютерний наче вірус,
Глобальні погодні зміни…
У місті уже не «мінус»…
Природа, як люди, з глини?

 

11 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: 3D вірші и Мої вірші. Метки: 3D вірші, зима, пейзажна лірика и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон – Відлига нет

Марина Штефуца – Січень

23 ноября, 2012 9:54 пп

Січень

3D, розчинення + зіставлення

СНІГ, НАЧЕ СІЛЬ КАМ’ЯНА… засипає поволі планету… і ЗАСТИЛАЄ СТЕЖИНИ тривога… Синдром апатичний? ЗНОВУ МАЛЮЮТЬ МОРОЗИ на шибці без пензля комету, навіть ПОРТРЕТ ЖИВОПИСНИЙ ЗАВІЇ, надмірно пластичний… СВІТ РОЗПАДАЄТЬСЯ НА… сотні вічностей, сплюснутих часом, а КРИШТАЛЕВІ КРИЖИНИ на АТОМИ БОЛЮ ТА СЛЬОЗИ… Згадки З ДУШІ АМПУТУЮТЬ НАДІЇ… пропахлі екстазом… СІЧЕНЬ ВРИВАЄТЬСЯ В СНИ, анулює любові прогнози…
Пісню не чути давно ЗБАЙДУЖІЛОЇ РІЧКИ гірської, фаза трива коматозна у ПАРКУ ТА ДРЕВНЬОГО ЛІСУ… Поруч журнали твої та обривки листівки чужої… Гірко… ВІД ВІДЧАЮ ТЕРПНУТЬ СУДИНИ… П’ю розчин анісу…
МІСЯЦЬ НА ГІЛЦІ СОСНИ ТРЕТЬСЯ В РУЧЕНЬКИ НІЧКИ невільно, НЕБА ШУКАЄ ЗАВІСУ ПРАВІТЕР ІЗ СЕРЦЕМ ЛЮДИНИ… Третє… чи сьоме життя я існую без тебе безцільно… переглядаю в альбомі твоєму найкращі світлини…
ТІНІ ЦІЛУЮТЬ СВІЧКИ, що горять У ПОРОЖНІЙ ПРИЙМАЛЬНІ… Щось витанцьовує полум’я, МАЮЧИ ВЛАСНІ МАНЕРИ… Вірші стають мені сповіддю: тексти багатостраждальні… Знаю, ЗИМА ЛІЧИТЬ ХОЛОДУ ТИЖНІ, печалі, химери… Ти, як теорія вибуху всесвіту, за́гадка дивна… Світобудови основа в тобі, таємниці реальні… Так набрида хвороблива самотність моя депресивна… ПРОСЯТЬСЯ В ДІМ ЗІРОЧКИ ЧЕРЕЗ ВІКНА ОВАЛЬНІ…
Певно, ніколи не зможу назвати кохання колишнім, адже свідомість наповнена пристрастю, шалом, інтимом… ІЗ ГЛИБИНИ СТРАТОСФЕРИ ЧИ ЧУЄ МОЛИТВУ ВСЕВИШНІЙ? Досі вважаю тебе і оракулом, і пілігримом…

У тексті розчинено вірш:

Сніг, наче сіль кам’яна… застилає стежини…
Знову малюють морози портрет живописний завії…
Світ розпадається на кришталеві крижини…
Атоми болю та сльози з душі ампутують надії…

Січень вривається в сни збайдужілої річки…
Парку та древнього лісу від відчаю терпнуть судини…
Місяць на гілці сосни треться в рученьки нічки…
Неба шукає завісу правітер із серцем людини…

Тіні цілують свічки́ у порожній приймальні…
Маючи власні манери, зима лічить холоду тижні…
Просяться в дім зірочки́ через вікна овальні…
Із глибини стратосфери чи чує молитву Всевишній?

А у вірші «сховано» дві поезії, написані у техніці зіставлення:

1.
Сніг, наче сіль кам’яна…
Знову малюють морози…
Світ розпадається на
Атоми болю та сльози…

Січень вривається в сни
Парку та древнього лісу…
Місяць на гілці сосни
Неба шукає завісу…

Тіні цілують свічки́,
Маючи власні манери…
Просяться в дім зірочки́
Із глибини стратосфери…

2.
Застилає стежини
Портрет живописний завії,
Кришталеві крижини
З душі ампутують надії…

Збайдужілої річки
Від відчаю терпнуть судини …
Треться в рученьки нічки
Правітер із серцем людини…

У порожній приймальні
Зима лічить холоду тижні…
Через вікна овальні
Чи чує молитву Всевишній…

 

23 лиситопада 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Улюблене. Метки: 3D вірші, зима, ліс и пейзажна лірика. Комментариев к записи Марина Штефуца – Січень нет

Марина Штефуца – грудень

10 ноября, 2012 10:57 дп

грудень

3D, у техніці розчинення

у всі стежки вростає грудень… ожеледиця…
співа благально хуртовина власну арію…
а після ночі знову будень майже хреститься…
ховати сльози я повинна для гербарію…

зриває зорі передранок постреальністю…
на склі віконця – всесвіт цілий у проекції…
сніжинки схожі на прочанок натуральністю…
струмочок, наче скам’янілий… від ін’єкції?

зима стривожено і різко рве умовності…
гортає віщі сни над гаєм арфа місяця…
немає мрій… порожнє ліжко… геть коштовності!
далеко ти… душа вмирає… небо світиться…

У тексті розчинено вірш:

у всі стежки вростає грудень…
співа благально хуртовина…
а після ночі знову будень…
ховати сльози я повинна…

зриває зорі передранок…
на склі віконця – всесвіт цілий…
сніжинки схожі на прочанок…
струмочок, наче скам’янілий…

зима стривожено і різко
гортає віщі сни над гаєм…
немає мрій… порожнє ліжко…
далеко ти… душа вмирає…

 

© Copyright Marina Aldon 2012

 

 

Рубрики: 3D вірші и Мої вірші. Метки: 3D вірші, зима, кохання, мої вірші, ніч и пейзажна лірика. Комментариев к записи Марина Штефуца – грудень нет

Марина Штефуца — Листопад

4 ноября, 2012 9:06 дп

Листопад

3D, у техніці зіставлення

Світанок у вазі знов миє мрії-перли,
Уявно співа зі степом монах, мандрівник-вітрисько…
На сонці не плями – кров журавлів померлих…
Хмарин, що тримають небо сьогодні колиска низько…
Спинити не може мить листопад холодний,
Хронографа стрілка вістрям осінні рахує зливи…
У мушлі диск-місяць спить на краю безодні,
Накритий кленовим листям туман походжає сивий…
У квітів давно стійкі гормональні зміни,
Симптоми некрозу шкіри у трав, ретро-гра в мовчанку…
Дороги ведуть вогкі в ліс, де скелі-стіни,
До Бога, молитви, віри душа щиро прагне зранку…

У тексті розчинено два вірші:
1.
Світанок у вазі знов
Уявно співа зі степом,
На сонці не плями – кров
Хмарин, що тримають небо…
Спинити не може мить
Хронографа стрілка вістрям…
У мушлі диск-місяць спить,
Накритий кленовим листям…
У квітів давно стійкі
Симптоми некрозу шкіри…
Дороги ведуть вогкі
До Бога, молитви, віри…

2.
Миє мрії-перли
Монах, мандрівник-вітрисько…
Журавлів померлих
Сьогодні колиска низько…
Листопад холодний
Осінні рахує зливи…
На краю безодні
Туман походжає сивий…
Гормональні зміни
У трав, ретро-гра в мовчанку……
В ліс, де скелі-стіни,
Душа щиро прагне зранку…

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Три ковтки тиші и Улюблене. Метки: гори, дощ, місто, молитва, осінь и пейзажна лірика. Комментариев к записи Марина Штефуца — Листопад нет

Марина Штефуца — Осінь у кімнаті

2 ноября, 2012 12:22 пп

Осінь у кімнаті

 

3D, у техніці розчинння

За гранню неба прірва… невідомість… СЛЬОЗЯТЬСЯ ВІЧКИ… серце плаче… кров’ю… І ТИСНЕ ОПІВНІЧЧЯ на свідомість… Молюся Богу з вірою… любов’ю… ХОВА У ВАЗІ СИЗА МЛА КОРІННЯ, а місяць гладить променем діброви, одежа до снаги йому осіння, закони Ома та світобудови… ЗАСОХЛІ АЙСТРИ ПАХНУТЬ ПОТОЙБІЧЧЯМ, а кожна книжка – пальцями твоїми… Як подолати вічне протиріччя між пам’яттю та мріями своїми? НА ТІЛІ СВІЧКИ ТІНЕЙ ТРІПОТІННЯ… Нагадує вогонь червону мушлю для передбачень або ворожіння… Вроста самотність міцно в хвору душу…

А ВІТЕР ГРАЄ, НАЧЕ ПАГАНІНІ, на вітах клена… вміло та відверто… і ноти залишає на камінні… І ПРОСИТЬСЯ ДО ХАТИ… дуже вперто… стоїть у две́рях прямо, ЩОБ ВІДЧУТИ ОСТАНКИ ЛИСТЯ ТА ТЕПЛА В КАМІНІ… За мить жаги – дві вічності спокути… у відчаї, у марнім голосінні… в мені чуття незаймане… безкрає… ЦЕ ПРИСТУП АСТМИ? ЧИ КОХАННЯ ПУТИ? Повітря раз-у-раз не вистачає…. Жадаю тільки… просто поруч бути…

Ковтати марно ліки натуральні… Бо пристрасть не лікують ескулапи. ВСІ СХОДЖЕНО ДАВНО СТЕЖКИ́ АСТРАЛЬНІ… чуття же не наносяться на мапи… ДЕ Ж ТИ ТЕПЕР?.. пече журба судини, усі думки безрадісні…  ПЕЧАЛЬНІ… Схвильовано ВІДСТУКУЄ ХВИЛИНИ СТАРИЙ ГОДИННИК НА СТІНІ У СПАЛЬНІ…

ДЕКОР КІМНАТИ – літери із віршів, я ВСІ ТВОЇ СВІТЛИНИ… зберігаю… Та з кожним днем мені все гірше… гірше… Живу… чи животію? Лиш конаю… МАЛЮЮ ЗОРІ НА ВІКНІ ОВАЛЬНІ… за принципами Вінсента Ван Гога… НЕСИЛА СПАТИ. Штори вертикальні, як грива у коня-єдинорога.
А БІЛЬ ІЗ СЕРЕДИНИ… невгамовний… Були ж у нас стосунки ідеальні… Ти – мій пророк, апостол, скарб коштовний… Тебе чекаю досі в сповідальні…

У тексті розчинено сонет:

СЛЬОЗЯТЬСЯ ВІЧКИ. Тисне опівніччя.
ХОВА У ВАЗІ СИЗА МЛА коріння.
ЗАСОХЛІ АЙСТРИ пахнуть потойбіччям.
НА ТІЛІ СВІЧКИ тіней тріпотіння…

А вітер грає, наче Паганіні,
І проситься до хати… щоб відчути
ОСТАНКИ ЛИСТЯ ТА ТЕПЛА в каміні….
ЦЕ ПРИСТУП АСТМИ? Чи кохання пути?

Всі сходжено давно стежки́ астральні…
Де ж ти тепер?.. Відстукує хвилини
СТАРИЙ ГОДИННИК НА СТІНІ у спальні…

ДЕКОР КІМНАТИ – всі твої світлини…
МАЛЮЮ ЗОРІ НА ВІКНІ овальні…
НЕСИЛА СПАТИ. Біль із середини…

У сонеті розчинено вірш:

Сльозяться вічки…
Хова у вазі сиза мла
Засохлі айстри.

На тілі свічки
Останки листя та тепла…
Це приступ астми?

Старий годинник на стіні –
Декор кімнати.
Малюю зорі на вікні,
Несила спати.

© Copyright Marina Aldon 2012

 

 

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Сонети и Улюблене. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, мої вірші, осінь, пейзажна лірика и сонети. Комментариев к записи Марина Штефуца — Осінь у кімнаті нет

Марина Штефуца — Хризантеми

26 марта, 2012 4:47 пп

 Хризантеми

 

Потерте листя осінь розклада

На змоклих трав прив’ялі спочивальні,

А хризантеми пошепки в садах

Поеми пишуть трохи пасторальні.

 

Ще не змовкає лісу патефон,

Та жили вже пройма навскрізно холод,

А квіти ще туманам поміж крон

Зливають на багет жовтавий солод.

 

 

Рубрики: Мої вірші и Прості вірші. Метки: квіти, пейзажна лірика и рослини. Комментариев к записи Марина Штефуца — Хризантеми нет

Марина Штефуца – Я голос грози. Я грім

26 марта, 2012 4:35 пп

Я голос грози. Я грім

 

Я голос грози. Я грім.

Я бурі сурма. Віща пісня.

А хмари – то неба грим,

Вітраж із опалого листя.

 

Проллється злива дощем,

Мільйонами крапельок світу,

Відлунням – у серці щем

Розмиє мозаїку сліду.

 

Озвуся зіркам між лінз

Крізь ночі розбите люстерце,

Вітри женуть мене скрізь,

Де тільки пульсує ще серце.

 

Не бійсь моїх голосінь.

Страшне не багаття, а опік…

Я лиш блискавиці тінь.

Вона небезпечна на дотик.

 

 

Рубрики: Мої вірші и Прості вірші. Метки: пейзажна лірика и філософія життя. Комментариев к записи Марина Штефуца – Я голос грози. Я грім нет

Марина Штефуца – Ніч в Карпатах

26 марта, 2012 4:06 пп

Ніч в Карпатах


Небо підпирають сосни в лісі,
Білих крилець хочеться мелісі,
Суєти, печалі тут немає,
Від краси аж серце завмирає.
Тішать зір садиби старовинні,
Люди щирі, добрі та гостинні.
А як ніч приходить у Карпати,
Срібний місяць можна осідлати.

Серед гір душа, як птаха, вільна,
Лине вітру музика повільна,
Тут справляють мрії новосілля
І дощі просочені чар-зіллям.
Відбивають час чуттів куранти,
На траві роса, мов діаманти.
А як ніч приходить у Карпати,
Починають зорі оживати.

Тягнуться стежини ввись, до Бога,
У тумані губиться тривога,
Ніби вежі, древні сірі скелі
І довкіль природи акварелі,
На озерах килими з латаття,
Навіть тіні зіткані з багаття.
А як ніч приходить у Карпати,
Сіє тиша млу та аромати.

Рубрики: Мої вірші и Прості вірші. Метки: гори, Карпати, ліс, ніч и пейзажна лірика. Комментариев к записи Марина Штефуца – Ніч в Карпатах нет

Марина Штефуца – Мелодія пшеничного стебла

26 марта, 2012 4:02 пп

Мелодія пшеничного стебла


Мелодія пшеничного стебла
Несеться консонансом десь далеко
І кожен колосок вдихає спеку
Через мiжряддя власного тепла.

Здається, завмирає дивосвіт,
Дощам зернини підставляють щоки,
Земля дає енергію та соки,
Проміння сонця – пише заповіт.

Первинні звуки вітру із ребра,
Куйовдять русі коси мимоволі,
А обрій грає на шарманці поля
Мелодію пшеничного стебла.

 

Рубрики: Мої вірші и Прості вірші. Метки: пейзажна лірика и рослини. Комментариев к записи Марина Штефуца – Мелодія пшеничного стебла нет

« Следующие  
  Предыдущие »