Мелодія пшеничного стебла
Мелодія пшеничного стебла
Несеться консонансом десь далеко
І кожен колосок вдихає спеку
Через мiжряддя власного тепла.
Здається, завмирає дивосвіт,
Дощам зернини підставляють щоки,
Земля дає енергію та соки,
Проміння сонця – пише заповіт.
Первинні звуки вітру із ребра,
Куйовдять русі коси мимоволі,
А обрій грає на шарманці поля
Мелодію пшеничного стебла.
Оставить комментарий