Марина Алдон – 24 травня. Магнолія

24 марта, 2013 12:54 пп

Двадцять четверте травня. Магнолія

3D, у техніці розчинення

Бутони розкішні, духмяні, весною сповиті,
Занурені в барви світання, неначе в церковне причастя…
А поруч метелики, п’яні від запаху квітів,
Від солоду трав, від кохання, від диво-пульсації щастя…

Пелюстки, немовби вітрила, гаптовані шовком…
Ввижається морем повітря, гортає вітрисько прибої…
Листочки у травня на крилах у стилі бароко…
Світ – їхня безмежна палітра в соборі природи святої…

На гілці роса кришталева, промінчики ясні…
І пташка наспівує соло малесеньким серцем щемливим…
Оздоблюють місто дерева казково-прекрасні
Із іменем П’єра Маньйола і з норовом досить мрійливим…

У тексті розчинено вірш:

Бутони розкішні, духмяні,
Занурені в барви світання…
А поруч метелики, п’яні
Від солоду трав, від кохання…

Пелюстки, немовби вітрила,
Ввижається морем повітря…
Листочки у травня на крилах,
Світ – їхня безмежна палітра…

На гілці роса кришталева…
І пташка наспівує соло…
Оздоблюють місто дерева
Із іменем П’єра Маньйола…

 

24 березня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, весна, квіти, мої вірші, пейзажна лірика, рослини и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 24 травня. Магнолія нет

Марина Алдон – 30 квітня. Система мовлення

9 марта, 2013 9:09 пп

Тридцяте квітня. Система мовлення

3D, у техніці розчинення

Згорають відривні календарі, альбоми, глобуси…
На місці віршів – попіл, невідомість, дим… із запахом…
На дні очей цупке коріння снів, магнітні по́люси,
Але і їх обпалює свідомість точним спалахом…

Згорають знімки, літери, листи, паперу клаптики,
Лиш тільки пам’ять вічна, невмируща, як і музика…
Життя руйнує за́мки та мости…  міста, галактики,
Світ трансформує мряка всюдисуща… небо в ґудзиках…

Згорають книги, долі та серця, письма неточності,
А слово-хрест приймає плоть духовну, без претензії…
В молитві прошу про одне Творця заради творчості,
Щоб не зганьбила я систему мовну… у поезії…

У тексті розчинено вірш:

Згорають відривні календарі…
На місці віршів – попіл, невідомість…
На дні очей цупке коріння снів,
Але і їх обпалює свідомість…

Згорають знімки, літери, листи,
Лиш тільки пам’ять вічна, невмируща…
Життя руйнує за́мки та мости…
Світ трансформує мряка всюдисуща…

Згорають книги, долі та серця,
А слово-хрест приймає плоть духовну…
В молитві прошу про одне Творця,
Щоб не зганьбила я систему мовну…

 

9 березня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, мої вірші, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 30 квітня. Система мовлення нет

Марина Алдон – 25 квітня. Самотність

2 марта, 2013 11:34 пп

Двадцять п’яте квітня. Самотність

3D, у техніці розчинення

Крапелька суму стікає щокою у лоно планети…
Змочує одяг мій старовинний, сутану зі скрині…
Силою струму і, звісно, любов’ю малюю портрети…
Змірюю потяг, дуже інтимний… я мріями нині…

Вірю у тебе, неначе у Бога в режимі нормальнім…
Надто ми рідні й надто далекі… споріднені душі…
Хочеться неба… та вабить дорога… крізь зорі… зі спальні…
Крила потрібні й но-шпа з аптеки… Де ж місяць? У мушлі…

Час утікає… в вічність з вітрами… і не упіймати!
Жаль, незворотньо, жаль… достроково… утрачено щастя…
Дуже страждаю без тебе ночами… віконечко – грати…
Серцю самотньо цілодобово… Заснути чи вдасться?

У тексті розчинено два вірші:
1.
Крапелька суму стікає щокою
Змочує одяг мій старовинний
Силою струму і, звісно, любов’ю
Змірюю потяг, дуже інтимний…

Вірю у тебе, неначе у Бога
Надто ми рідні й надто далекі…
Хочеться неба… та вабить дорога…
Крила потрібні й но-шпа з аптеки…

Час утікає… в вічність з вітрами
Жаль, незворотньо, жаль… достроково…
Дуже страждаю без тебе ночами
Серцю самотньо цілодобово…

2.
Крапелька суму
Змочує одяг…
Силою струму
Змірюю потяг…

Вірю у тебе,
Надто ми рідні…
Хочеться неба…
Крила потрібні…

Час утікає…
Жаль, незворотньо…
Дуже страждаю…
Серцю самотньо…

3 березня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, інтимна лірика, вірші про кохання, кохання, мої вірші, ніч и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 25 квітня. Самотність нет

Марина Алдон – 23 квітня. Конвалія

2 марта, 2013 1:09 пп

Двадцять третє квітня. Конвалія

3D, у техніці розчинення
Сонет + ЯС

Намисто біле… поля врода чиста…
В густій траві зеленій сонце в’язне…
А поруч жінка гладить серцем листя,
Граційне тіло квіточки прекрасне…

Вміщається у жмені запах щастя…
На вигляд – зірка… кожна із конвалій…
Невже небесна хмара – це причастя
З води та глини, світ – Творця скрижалі?

Корона чи тіара з діамантів –
Бутон рослини? Квітню не важливо…
Вітри, неначе юрби екскурсантів,
Приходять подивитися на диво…
Є ж сотні тисяч у весни талантів –
Оздоблює природи храм дбайливо…

У сонеті розчинено ЯС:

Намисто біле
В густій траві зеленій…
А поруч жінка….

Граційне тіло
Вміщається у жмені…
На вигляд – зірка…

Невже небесна хмара
З води та глини?
Корона чи тіара –
Бутон рослини…

 

2 березня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: Мої вірші, Сонети и Щоденник. Метки: 3D вірші, весна, квіти, мої вірші, пейзажна лірика, рослини, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 23 квітня. Конвалія нет

Марина Алдон – 22 квітня. Клен

2 марта, 2013 1:07 пп

Двадцять друге квітня. Клен

3D, у техніці розчинення

На гілці птаха…. Має дім, прописку… поза гаєм…
Клен тихо мріє… хмара поряд у блакитній голубіні…
Та він стоїть… від сонячного диску шал черпає…
Не може відірвати погляд від небесної твердіні…

Колись же клявся матінці-землиці, що не зрадить,
Що не покине шару ґрунту до самісінької смерті,
Що коренем вросте у таємниці, в плоть левади…
І не здійме ніколи бунту, віджене вітри уперті…

Та тільки стовбур виструнчився гордо над травою,
На пальчиках з’явилось листя і згрубіла шкіра трохи,
Побігти захотілося проворно за водою,
Вдягти ромашкове намисто та із лопухів панчохи…

Але скріпив вегетативний орган ще насінням
Із літосферою Бог тісно, згідно плану, згідно схеми…
До зірки не торкнутись… Скрізь дорога та каміння…
Ланцюг тримає знизу, звісно, кореневої системи…

У тексті розчинено вірш:

На гілці птаха…. Має дім, прописку…
Клен тихо мріє… хмара поряд…
Та він стоїть… від сонячного диску
Не може відірвати погляд…

Колись же клявся матінці-землиці,
Що не покине шару ґрунту,
Що коренем вросте у таємниці,
І не здійме ніколи бунту…

Та тільки стовбур виструнчився гордо,
На пальчиках з’явилось листя,
Побігти захотілося проворно,
Вдягти ромашкове намисто…

Але скріпив вегетативний орган
Із літосферою Бог тісно…
До зірки не торкнутись… Скрізь дорога…
Ланцюг тримає знизу, звісно…

 

2 березня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, весна, мої вірші, рослини, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 22 квітня. Клен нет

Марина Алдон – Чотирнадцяте квітня. Голуб

24 февраля, 2013 4:10 пп

Чотирнадцяте квітня. Голуб

3D, у техніці розчинення

Голубе, Божа пташко, тішиш піснями шлюбними…
Бачиш лани із неба, силу долаєш тяжіння…
Хмари гортати важко крилами волелюбними?
Але летіти треба, в дзьобі несеш проміння…

Голубе білоперий, стежка здається звичною…
Пульс відчуваєш міста із висоти кохання…
Щось тобі кажуть кедри мовою галактичною,
Верби тріпочуть листям – вітру звучать зітхання…

Трохи в тумані в’язко, пахне довкілля квітами,
Б’ється скоріш сердечко і на душі зарубка…
Голубе, Божа пташко, ти пізнаєш незвідане…
Де же твоє гніздечко? Жде тебе там голубка…

У тексті розчинено вірш:

Голубе, Божа пташко,
Бачиш лани із неба…
Хмари гортати важко?
Але летіти треба…

Голубе білоперий,
Пульс відчуваєш міста…
Щось тобі кажуть кедри,
Верби тріпочуть листям…

Трохи в тумані в’язко,
Б’ється скоріш сердечко…
Голубе, Божа пташко,
Де же твоє гніздечко?

 

24 лютого 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, весна, мої вірші, птахи, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Чотирнадцяте квітня. Голуб нет

Марина Алдон – Двадцять п’яте березня. Роздуми над картиною Рембрандта «Фауст»

6 февраля, 2013 11:54 дп

Двадцять п’яте березня. Роздуми над  картиною Рембрандта «Фауст»

3D, у техніці розчинення

Не спиться увечері… Мало світла?
Конфлікт з любов’ю… чи її відсутність?
Пилюка на папері непомітна…
Автограф кров’ю – втрачена вже сутність…

Приходить Мефістофель до кімнати…
Спокусник вічний із очима смерті…
Портрет чомусь не в профіль…. не впізнати…
Ще й потойбічний… голос прямо в серці…

Майбутнє на терезах: Бог – Диявол…
Суспільний статус – в рамках забаганок…
Життя, як та імпреза, або танго…
Гадає Фауст… чи настане ранок?

Зірвав хтось місяць з неба, вірогідно,
Космічним смерчем… Поруч хмари шкіра…
Мужчині жінку треба, необхідно…
А де же Гретхен? Світ без неї – прірва…

У тексті розчинено вірш:

Не спиться увечері…
Конфлікт з любов’ю?
Пилюка на папері,
Автограф кров’ю…

Приходить Мефістофель,
Спокусник вічний…
Портрет чомусь не в профіль….
Ще й потойбічний…

Майбутнє на терезах:
Суспільний статус…
Життя, як та імпреза, –
Гадає Фауст…

Зірвав хтось місяць з неба
Космічним смерчем…
Мужчині жінку треба…
А де же Гретхен?

*Графюра «Фауст» оздобила книжку Гете з однойменною назвою.

 

6 лютого 2012

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, життя і смерть, за картинами, мої вірші, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Двадцять п’яте березня. Роздуми над картиною Рембрандта «Фауст» нет

Марина Алдон – Шістнадцяте березня. Хмари

29 января, 2013 9:04 пп

Шістнадцяте березня. Хмари

3D, у техніці розчинення

Сріблястий холодний пил над берізками та ялинами:
На площі небесній хмари вивчають планети розміри…
Як дУші… летять без крил, мчать орбітами, чи стежинами
Зразки водяної пари… крізь млу, громовиці… постріли…

Їм сонце пече лице, викривляє плоть деформація,
Виголює скроні вітер, волосся шматки на шабельці…
А, може, дощинки – це тільки сльози, мрій конденсація…
Штрихи старовинних літер у кожній маленькій крапельці…

Вростає в серця туман, трохи схожий на дим із капища,
Що пнеться завзято вгору узгір’ями, навіть вирвами…
Чи там, у Творця, кальян, а у нім – атмосферні явища?
Крайнебо – вівтар собору з узорами хмаровидними?

У тексті розчинено вірш:

Сріблястий холодний пил –
На площі небесній хмари…
Як дУші… летять без крил
Зразки водяної пари…

Їм сонце пече лице,
Виголює скроні вітер…
А, може, дощинки – це
Штрихи старовинних літер…

Вростає в серця туман,
Що пнеться завзято вгору…
Чи там, у Творця, кальян?
Крайнебо – вівтар собору?

 

29 січня 2012

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, мої вірші, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Шістнадцяте березня. Хмари нет

Марина Алдон – Друге березня. Обійми

25 января, 2013 3:38 пп

Друге березня. Обійми

3D, у техніці розчинення

Обійми мене лагідно вітром, весною ранньою…
Знаю, між нами міста, кілометри… чи навіть… вічності…
Хочу тебе я жадібно надлюбов’ю, як світ… безкрайньою…
Поцілувати в вуста… у диханні ж гормони ніжності…

Обійми зачаровано березнем… та туманами,
Не відпускай моїх рук, грій листами, а ще – світлинами…
Наші сни заримовано в небі і кров’ю, й ранами…
Акростежка́ми розлук… у нікуди йдемо… сльозинами…

Обійми, хоч би подумки – серцем відчую пестощі…
Мовою праворожби гомонять потічки розхристані…
Гори між нами – сходинки… Любий, забудь про ревнощі…
Переступи їх… люби… бо для душ не існує відстані…

У тексті розчинено вірш:

Обійми мене лагідно…
Знаю, між нами міста…
Хочу тебе я жадібно
Поцілувати в вуста…

Обійми зачаровано…
Не відпускай моїх рук…
Наші сни заримовано
Акростежка́ми розлук…

Обійми, хоч би подумки
Мовою праворожби…
Гори між нами – сходинки…
Переступи їх… люби…

 

25 січня 2012

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, інтимна лірика, вірші про кохання, кохання, мої вірші и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Друге березня. Обійми нет

Марина Алдон – Двадцять третє лютого. День захисника Вітчизни

19 января, 2013 6:56 пп

Двадцять третє лютого. День захисника Вітчизни

3D, у техніці розчинення

Відважний воїн, отаман добра, прекрасний лицар та солдат,
Що вправно змайстрував рушницю і придумав колесо…
Дав, як Адам, Творцеві пів ребра, душі уламок, серця шмат,
Щоб виліпив для нього помічницю з мелодійним голосом…

Філософ, вчитель, захисник, митець, романтик, лірик, ще й скрипаль,
Який веде за руку ніжно жінку бурями, світаннями…
Плече міцніше кам’яних фортець, у м’язах – воля, сила, сталь…
Держави пише він щодня сторінку власними надбаннями…

Надійний друг, товариш, побратим, син, батько, внук, брат, чоловік,
В біді не кине, не образить слабших, не боїться відстані,
Зведе і Херсонес, і третій Рим, і змінить русла рік…
Не правда, що мужчин немає справжніх. Вони поруч! Істинні!

У тексті розчинено вірш:

Відважний воїн, отаман добра,
Що вправно змайстрував рушницю
Дав, як Адам, Творцеві пів ребра,
Щоб виліпив для нього помічницю

Філософ, вчитель, захисник, митець,
Який веде за руку ніжно жінку,
Плече міцніше кам’яних фортець,
Держави пише він щодня сторінку.

Надійний друг, товариш, побратим,
В біді не кине, не образить слабших,
Зведе і Херсонес, і третій Рим…
Не правда, що мужчин немає справжніх.

 

 

19 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, громадянська лірика, мої вірші, привітання, свята, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Двадцять третє лютого. День захисника Вітчизни нет

« Следующие  
  Предыдущие »