Двадцять п’яте квітня. Самотність
3D, у техніці розчинення
Крапелька суму стікає щокою у лоно планети…
Змочує одяг мій старовинний, сутану зі скрині…
Силою струму і, звісно, любов’ю малюю портрети…
Змірюю потяг, дуже інтимний… я мріями нині…
Вірю у тебе, неначе у Бога в режимі нормальнім…
Надто ми рідні й надто далекі… споріднені душі…
Хочеться неба… та вабить дорога… крізь зорі… зі спальні…
Крила потрібні й но-шпа з аптеки… Де ж місяць? У мушлі…
Час утікає… в вічність з вітрами… і не упіймати!
Жаль, незворотньо, жаль… достроково… утрачено щастя…
Дуже страждаю без тебе ночами… віконечко – грати…
Серцю самотньо цілодобово… Заснути чи вдасться?
У тексті розчинено два вірші:
1.
Крапелька суму стікає щокою
Змочує одяг мій старовинний
Силою струму і, звісно, любов’ю
Змірюю потяг, дуже інтимний…
Вірю у тебе, неначе у Бога
Надто ми рідні й надто далекі…
Хочеться неба… та вабить дорога…
Крила потрібні й но-шпа з аптеки…
Час утікає… в вічність з вітрами
Жаль, незворотньо, жаль… достроково…
Дуже страждаю без тебе ночами
Серцю самотньо цілодобово…
2.
Крапелька суму
Змочує одяг…
Силою струму
Змірюю потяг…
Вірю у тебе,
Надто ми рідні…
Хочеться неба…
Крила потрібні…
Час утікає…
Жаль, незворотньо…
Дуже страждаю…
Серцю самотньо…
3 березня 2013
Оставить комментарий