Марина Алдон – Дев’ятнадцяте лютого. Інтуїція, або шосте чуття

16 января, 2013 8:52 пп

Дев’ятнадцяте лютого. Інтуїція, або шосте чуття

3D, у техніці розчинення

Чуття, яке керує зором внутрішнім, думками особистості,
Мов датчик, виявляє сяйво істини… там десь… за невагомістю…
Грань світу у душі ядром є сутнісним та прикладом відкритості,
Нагадує чомусь любов на відстані, напевно, нешаблонністю…

Підґрунтя інтуїції в походженні надрозуму космічного,
Що миті вираховує прозріннями… та має вигляд амфори…
Отриманий талант ще при народженні від Бога, звісно, вічного
Життя завуальовує видіннями… події, як метафори…

Чуття, яким тече потік свідомості, сил додає і певності,
Спирається на принципи причинності, систему самозцілення…
В долоні ключ із брами невідомості, де сплять пророки древності,
Невільно відмикає інші цінності в нових…  в астральних втіленнях…

В тексті розчинено вірш:

Чуття, яке керує зором внутрішнім,
Мов датчик, виявляє сяйво істини…
Грань світу у душі ядром є сутнісним,
Нагадує чомусь любов на відстані…

Підґрунтя інтуїції в походженні,
Що миті вираховує прозріннями…
Отриманий талант ще при народженні
Життя завуальовує видіннями…

Чуття, яким тече потік свідомості,
Спирається на принципи причинності…
В долоні ключ із брами невідомості,
Невільно відмикає інші цінності…

 

16 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, мої вірші, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Дев’ятнадцяте лютого. Інтуїція, або шосте чуття нет

Марина Алдон – Вісімнадцяте лютого. Дивися на місяць

16 января, 2013 8:41 пп

Вісімнадцяте лютого. Дивися на місяць

3D, у техніці розчинення

Дивися на місяць пильно… Він, наче зіниця ока…
Там мрії мої, бажання, на срібній сльозі світила…
Люби мене щиро, сильно… Не спиться, а ніч глибока…
В душі я твоїй остання, за мною… лише могила…

Згадай же слова відверті, що сам говорив недавно,
Як ніжив мене чуттєво у ліжку та на канапі…
Молитви писав на серці вустами своїми вправно…
Для щастя це так суттєво… як яблуко зваби… навпіл…

Хоч дихав цей світ зимою, коли ми були укупі,
Нас гріла жага щомиті, тремтіли тілА свічками…
Ти в небо стрибав зі мною і гладив зірки в шкаралупі…
Завії ловив сердиті, вітри відганяв руками…

Дивися на місяць, любий, неначе на купол храму…
На ньому мої світлини… і віршів, пісень палітра…
Журба розпинає груди, читає Бог телеграму…
Ти в венах… із середини, у кожнім ковтку повітря…

У тексті розчинено вірш:

Дивися на місяць пильно,
Там мрії мої, бажання…
Люби мене щиро, сильно…
В душі я твоїй остання …

Згадай же слова відверті,
Як ніжив мене чуттєво,
Молитви писав на серці…
Для щастя це так суттєво…

Хоч дихав цей світ зимою,
Нас гріла жага щомиті…
Ти в небо стрибав зі мною,
Завії ловив сердиті…

Дивися на місяць, любий…
На ньому мої світлини…
Журба розпинає груди…
Ти в венах… із середини…

 

16 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, інтимна лірика, вірші про кохання, еротика, еротичні вірші, зима, кохання, мої вірші, ніч, секс и щоденник. 2 комментария к записи Марина Алдон – Вісімнадцяте лютого. Дивися на місяць

Марина Алдон – Сімнадцяте лютого. Роздуми над картиною «Мона Ліза дель Джоконда» Леонардо да Вінчі

15 января, 2013 5:23 пп

Сімнадцяте лютого. Роздуми над картиною «Мона Ліза дель Джоконда» Леонардо да Вінчі

3D, у техніці розчинення

багатошаровий живопис із найтоншими дрібницями…
легкі, повітряні мазки портрету… море емоційно промальовано…
на полотні життя рукопис, документ із таємницями…
мистецтва чистого зразки, як цінний спадок, поколінням подаровано…

ведуть кудись доріг зиґзаґи вздовж хребта землі-праматері…
кущі в смарагдових шапках, дерева, наче стражі, в перспективу встромлено…
та концентрація уваги не на рисах, на характері…
все ж на обличчі та руках невільно погляд зупиняється захоплено…

звичайний темний одяг жінки, нереально загадкової…
немає драпувань важких на сукні чи прикрас… у серці ж вищі цінності!
та виграють усі відтінки ексцентричності ранкової…
чарує душу кожен штрих митця, навіки закарбований у вічності…

У тексті розчинено вірш:

багатошаровий живопис…
легкі, повітряні мазки…
на полотні життя рукопис,
мистецтва чистого зразки…

ведуть кудись доріг зиґзаґи,
кущі в смарагдових шапках,
та концентрація уваги
все ж на обличчі та руках…

звичайний темний одяг жінки,
немає драпувань важких…
та виграють усі відтінки,
чарує душу кожен штрих…

* Досі найціннішою та найзагадковішою картиною людства усіх часів вважається робота Леонардо да Вінчі «Мона Ліза».

 

15 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, мої вірші, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Сімнадцяте лютого. Роздуми над картиною «Мона Ліза дель Джоконда» Леонардо да Вінчі нет

Марина Алдон – Шістнадцяте лютого. Мовчання

14 января, 2013 7:46 пп

Шістнадцяте лютого. Мовчання

3D, у техніці розчинення

Страшні слова, коли вони мовчать…
Ліна Костенко

Мовчання – смерть… хай навіть тимчасова, як і сон…
Порожній світ, коли немає літери чи ноти…
Все шкереберть… падуть зірки із неба на бетон…
Як в серці лід… його не розтопить, не розколоти…

Мовчання – біль… у кожну мрію встромлені ножі…
Беззвучний гнів, даремний часто, здушений вустами…
І чорна цвіль неспокою на аркуші душі…
На місті слів пробіли між думками й почуттями…

Мовчання – струм, який курсує стінками судин…
Німих очей… у мряці невиразне миготіння…
Лексичний сум – це своєрідний вакуум сльозин
На дні грудей… Та часом у безмовності спасіння…

У тексті розчинено вірш:

Мовчання – смерть,
Порожній світ…
Все шкереберть,
Як в серці лід…

Мовчання – біль,
Беззвучний гнів…
І чорна цвіль
На місті слів…

Мовчання – струм
Німих очей…
Лексичний сум
На дні грудей…

 

14 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, за літературними творами і віршами, мої вірші, філософія життя и щоденник. 2 комментария к записи Марина Алдон – Шістнадцяте лютого. Мовчання

Марина Алдон – П’ятнадцяте лютого. Стрітення Господнє

14 января, 2013 7:43 пп

П’ятнадцяте лютого. Стрітення Господнє

3D, у техніці розчинення

Зима стрічається з весною офіційно й непривітно…
Віщує урожай погода, день стікає по бурульці…
Щось пише промінь над водою у повітрі непомітно…
І усміхається природа, хоч іще дрімає в люльці…

Здають у лютого вже нерви?  Біля ніг мороз останній…
Поволі тане сніг-убранство… Жде тепло вітрисько-лірик…
Освячення вогню у церкві – непростий обряд прадавній,
Символізує християнство та навернення до віри…

А свічка скрапує тремтливо, затамовує дихання…
Тихенько Господу молюся, відступає геть тривога…
В цей день колись звершилось диво та здійснилося Писання…
Бо Симеон зустрів Ісуса і вклонився Сину Бога…

У тексті розчинено вірш:

Зима стрічається з весною,
Віщує урожай погода…
Щось пише промінь над водою
І усміхається природа…

Здають у лютого вже нерви?
Поволі тане сніг-убранство…
Освячення вогню у церкві
Символізує християнство…

А свічка скрапує тремтливо…
Тихенько Господу молюся…
В цей день колись звершилось диво,
Бо Симеон зустрів Ісуса…

 

14 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, зима, мої вірші, народні звичаї, пори року, релігія, свята, традиції, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – П’ятнадцяте лютого. Стрітення Господнє нет

Марина Алдон – Чотирнадцяте лютого. День святого Валентина

13 января, 2013 5:29 пп

Чотирнадцяте лютого. День святого Валентина

3D, у техніці розчинення

Люблю до нестями: і пристрасно, й несамовито…
Ти камінь наріжний моєї світобудови…
Бескиди між нами… співають вітри сумовито…
Ще й шлях білосніжний ховає твій слід зимовий…

Люблю відчайдушно, від розпачу ладна кричати…
Так хочеться втіхи… Ховаюсь за папірцями…
Мороз незворушно зашторює вікна кімнати…
Спресовує ріки, не віддаль, що між серцями…

Люблю безнадійно, аж стогнуть ліси у комі…
Ридаю ночами зірками і воском свічки…
Дрижать неспокійно… завії. У них судоми?
Лиш тіні-прочани… цілують безмовно щічки…

Люблю безумовно, молюся покірно Богу…
Оголюю душу… На сповідь зізнання схоже…
Це – невиліковно… Гортаю в піснях тривогу…
Терпіти я мушу… Колись покохаєш, може…

У тексті розчинено вірш:

Люблю до нестями…
Ти камінь наріжний…
Бескиди між нами…
Ще й шлях білосніжний…

Люблю відчайдушно…
Так хочеться втіхи…
Мороз незворушно
Спресовує ріки…

Люблю безнадійно…
Ридаю ночами…
Дрижать неспокійно…
Лиш тіні-прочани…

Люблю безумовно…
Оголюю душу…
Це – невиліковно…
Терпіти я мушу…

 

13 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, інтимна лірика, вірші про кохання, кохання, мої вірші, привітання, свята и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Чотирнадцяте лютого. День святого Валентина нет

Марина Алдон – Тринадцяте лютого. Зима карпатська

13 января, 2013 5:22 пп

Тринадцяте лютого. Зима карпатська

3D, у техніці розчинення
Перевернутий сонет+ЯС

Зима карпатська вірить у повір’я…
Автографи звичайні ставить лютий…
Холодним снігом дише надвечір’я…

Гора гігантська, наче дах споруди…
Густі ліси безкрайні з білокрів’ям?
Вітри набігом труться стежці в груди…

Зникають навіть тіні біля ватри…
Знов на тополях хутряні жилети…
Рясний пухнастий іній, наче з вати…
Посеред поля лід чи амулети?

Струмочок десь за дзеркалом магічним…
Мороз танцює прямо біля хати,
Чомусь отут усе здається вічним…
Природа спить. Так хочеться мовчати…

У тексті розчинено ЯС:

Зима карпатська…
Автографи звичайні
Холодним снігом…

Гора гігантська,
Густі ліси безкрайні…
Вітри набігом…

Зникають навіть тіні
Знов на тополях…
Рясний пухнастий іній
Посеред поля…

 

 

13 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, гори, зима, Карпати, ліс, мої вірші, пейзажна лірика, пори року, традиції, Україна и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Тринадцяте лютого. Зима карпатська нет

Марина Алдон – Дванадцяте лютого. Ріка мовчить

13 января, 2013 5:19 пп

Дванадцяте лютого. Ріка мовчить

3D, у техніці розчинення

Сіре небо з відблиском  рожевим, мов до гір доріжка…
Ріка мовчить, як нитка ляльковода… автентична,
Спить під саркофагом кришталевим, наче Білосніжка…
Струмує в венах тільки прохолода галактична…

Плоть води, неначе в целофані із цупкого льоду…
Щось мороз малює придорожній… Знов сніжину?
Береги у біле хутро вбрані, як і вся природа…
А човен одинокий та порожній… жде людину…

В місті зимно… іній, ніби вуси клена та ліщини…
Ріка мовчить, закована в залізо… проти сонця…
Та скоро вже прилинуть дикі гуси в лоно батьківщини…
І скресне світ… запахне обрій лісом із віконця…

У тексті розчинено вірш:

Сіре небо з відблиском  рожевим…
Ріка мовчить, як нитка ляльковода,
Спить під саркофагом кришталевим …
Струмує в венах тільки прохолода…

Плоть води, неначе в целофані…
Щось мороз малює придорожній…
Береги у біле хутро вбрані,
А човен одинокий та порожній…

В місті зимно… іній, ніби вуси…
Ріка мовчить, закована в залізо…
Та скоро вже прилинуть дикі гуси…
І скресне світ… запахне обрій лісом…

 

13 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, зима, мої вірші, пейзажна лірика, пори року и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Дванадцяте лютого. Ріка мовчить нет

Марина Алдон – Одинадцяте лютого. Попередні ласки. Камасутра

13 января, 2013 5:17 пп

Одинадцяте лютого. Попередні ласки. Камасутра

3D, у техніці зіставлення

Цілуй, обіймай, голуб… ковтай мене, як причастя,
Диханням своїм грій плечі, словами лікуй від стресу…
Хай ду́ші вступають в шлюб… я хочу, нарешті, щастя…
Серця́ хай вінчає вечір, а вітер хай править месу…

Хай віхола грає джаз, танцює мороз сердито…
Кохай мене палко, ніжно, як вперше та як востаннє…
Накриє нехай екстаз шалено, несамовито
Лавиною наше ліжко… Вирує чуття хай справжнє!

У очі дивись мої! Є сила тертя між нами?
Забудь же про заборони… довірся закону казки…
Дозволь, я знайду твої на шкірі родимі плями,
Усі ерогенні зони, повір, потребують ласки…

Цілуй, обіймай, голуб… Зірви тихо плід спокуси…
Хай тане в долоні лютий, віддайся же ейфорії…
Хай стогін зринає з губ… бо ж любощі – землетруси…
Несила тебе забути… Здійсни заповітні мрії!

У тексті розчинено два вірші:
1.
Цілуй, обіймай, голу,
Диханням своїм грій плечі…
Хай ду́ші вступають в шлюб,
Серця́ хай вінчає вечір…

Хай віхола грає джаз,
Кохай мене палко, ніжно…
Накриє нехай екстаз
Лавиною наше ліжко…

У очі дивись мої!
Забудь же про заборони…
Дозволь, я знайду твої
Усі ерогенні зони…

Цілуй, обіймай, голуб…
Хай тане в долоні лютий…
Хай стогін зринає з губ…
Несила тебе забути…

2.
Ковтай мене, як причастя,
Словами лікуй від стресу…
Я хочу, нарешті, щастя!
А вітер хай править месу…

Танцює мороз сердито,
Як вперше та як востаннє…
Шалено, несамовито
Вирує чуття хай справжнє!

Є сила тертя між нами?
Довірся закону казки…
На шкірі родимі плями,
Повір, потребують ласки…

Зірви тихо плід спокуси…
Віддайся же ейфорії…
Бо ж любощі – землетруси
Здійсни заповітні мрії!

 

13 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, інтимна лірика, в стилі НЮ, вірші про кохання, еротика, еротичні вірші, Камасутра, мої вірші, секс и щоденник. 5 комментариев к записи Марина Алдон – Одинадцяте лютого. Попередні ласки. Камасутра

Марина Алдон – Десяте лютого. Морозний ранок

13 января, 2013 5:05 пп

Десяте лютого. Морозний ранок

3D, у техніці розчинення
Сонет + ЯС

Морозний ранок… Тиша ейфорійна…
Скляним холодним оком спить струмочок…
Шукає сонце хмарка неспокійна…
Густий серпанок проситься в таночок…

Межує з білим шовком тільки іній…
Мовчить віконце… бо на шибці всесвіт…
На місці стежки в лісі – кілька ліній…
Сліди тварини десь ведуть у безвість…

Для пташки на валізі-годівниці:
Плід горобини, трохи рису, гречки
І насінини жита та пшениці…

Подобаються вітру суперечки,
Із лютим дискутує про дрібниці…
Зима тримає міцно ще вуздечки…

У тексті розчинено ЯС:

Морозний ранок
Скляним холодним оком
Шукає сонце…

Густий серпанок
Межує з білим шовком…
Мовчить віконце…

На місці стежки в лісі
Сліди тварини…
Для пташки на валізі
Плід горобини…

 

13 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, гори, зима, Карпати, ліс, мої вірші, пейзажна лірика, пори року и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Десяте лютого. Морозний ранок нет

« Следующие  
  Предыдущие »