Марина Алдон – Е-мейли

27 июля, 2013 7:19 дп

Е-мейли

Е-мейли летять крізь тонку павутину світу…
В листах і реклама, й трояни, й багато спаму…
Я шлю через сервісний центр, Інтернет-програму
Крізь серце пропущені індекси алфавіту…

Невже почуття в мережі – віртуальна пастка?
Чому віддзеркалюють вірші печаль хронічну?
Як словом земним передати любов космічну,
Хоча б на санскриті, принаймні на мові птаства…

Шукаю тебе у галактиці веб-ресурсів…
Не може зцілити жаги антивірус-лікар…
Комп’ютерні смайли ж повік не замінять літер…
Чому ти мовчиш? Хоч скажи, що ми тільки друзі…

Не видно ні пульсу, ні мрій з моніторів-вікон…
В режимі офлайн скільки доль, скільки сонць погаслих…
Я ж душу вкладаю у кожен із текстів власних,
Знай, пахнуть вони не сльозами, а зорецвітом…

Е-мейли летять крізь тонку павутину світу…
В листах і реклама, й трояни, й багато спаму…
Читай, мій коханий, цю сповідь, цю телеграму…
Знайди між рядками цілунок та крила вітру…

27 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

На фото: работа Болундь Инны Андреевны «Тонкое счастье»

Рубрики: P. S., Лабіринт, Мої вірші и Прості вірші. Метки: вірші про кохання, інтимна лірика, кохання и філософія життя. 2 комментария к записи Марина Алдон – Е-мейли

Марина Алдон – Русалка

23 июля, 2013 4:47 пп

Русалка

Коси зелені. Блакитні, як небо, очі,
Місячний диск у душі, в серці сонце завжди гаряче…
Світ обгинають аж тричі пісні дівочі,
Тільки не чує ніхто, як вона без упину плаче…

Має кохати молюсків чи риб безмовних,
Інші русалки у колі лускатих знаходять пару…
Їй же в  глибинах ріки не до справ любовних,
Мріє вона про людину… про ватру…  та про гітару…

Хлопець-рибалка давно полонив свідомість…
Біля човна пропливала не раз, щоб звернув увагу…
Він же хрестився і щось шепотів натомість…
Не втамувати русалці ніколи чуттєву спрагу…

Має він іншу, із нею проводить ночі…
Біль розрізає кривавим ножем юні груди наче…
Світ обгинають аж тричі пісні дівочі…
Тільки не чує ніхто, як вона відчайдушно плаче…

23 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

На фото: работа Ушаковой Ларисы Юрьевны «Русалка»

Рубрики: Лабіринт, Мої вірші и Прості вірші. Метки: вірші про кохання, інтимна лірика, кохання, роздуми и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон – Русалка нет

Марина Алдон – Ти дозволь мені, любий

23 июля, 2013 3:13 пп

Ти дозволь мені, любий

Ти дозволь мені, любий, укрити щоку поцілунками…
І ранковою зіркою впасти нечутно до ніг…
Хай мороз обшиває півмісячне тло візерунками…
Я зігрію тебе, розтоплю́ у Антарктиці сніг…

Ти дозволь мені, любий, омити долоні сльозинами…
Та покласти чуття молитовно на серця вівтар…
Щоб не кров, а жага струмувала нестримно судинами…
І щоб вітер співав у віконечко, як паламар…

Ти дозволь мені, любий… розгладити зморшки та родимки,
Емоційною грою розкласти спокуси вогонь…
Хай лютує завія. Ми літо повернемо подумки,
Бо облесливі ласки – немов усвідомлений сон…

Ти дозволь мені, любий, упитися пестощів лавою,
У долоні тримати безумної зваби струну…
Світлу мрію зліпи з мого тіла своєю уявою,
Щоб дві душі сплелися навіки-віків у одну…

23 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

На фото: работа Буки Надежды Ивановны «Чатеры»

Рубрики: Лабіринт, Мої вірші и Прості вірші. Метки: вірші про кохання, інтимна лірика и кохання. Комментариев к записи Марина Алдон – Ти дозволь мені, любий нет

Марина Алдон – Ридає вночі… білосніжна самотня вовчиця

23 июля, 2013 3:11 пп

Ридає вночі… білосніжна самотня вовчиця

Ридає вночі… білосніжна самотня вовчиця…
Крізь очі течуть не сльозини, вихлюпує кров….
Півсерця мечем протикає своїм блискавиця,
Лютує гроза… та страшить невзаємна любов…

Її зачинить неможливо в вольєрі залізнім,
Здається, вона… підкоряє і простір, і час…
Весь ліс її дім… навіть скелі суворі та грізні…
Але… полюбить у житті може тільки лиш раз.

Шепочуть вітри молитовні поеми та вірші…
І місячний диск виринає у млі з небуття…
А він у цей час про кохання розказує іншій,
Їй мрії свої довіряє, бажання, чуття…

Ридає вночі… білосніжна самотня вовчиця…
Проводять зірки фотозйомку пташиних весіль…
Веде її в світ не дорога гірська, а криниця…
Не може ніхто зрозуміти прихований біль…

 

23 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

На фото: работа Бабкиной Юлии Ивановны «Одинокий волк»

Рубрики: Лабіринт, Мої вірші и Прості вірші. Метки: вірші про кохання, вовки, інтимна лірика и кохання. Комментариев к записи Марина Алдон – Ридає вночі… білосніжна самотня вовчиця нет

Марина Алдон – 14 грудня. Де же ти зараз?

20 июля, 2013 6:14 дп

Чотирнадцяте грудня. Де же ти зараз?

3D, у техніці розчинення

Сповнити треба б вірою в серці розбитім пустку,
Тексти пісень інтимних часто чомусь пророчі…
Ступінь страждань вимірюю милями болю, суму,
Літрами сліз нестримних ніч умиває очі…

Вітер у мряці крилами б’є у вікно безжально,
Гладить твій світ об’ємний місяць і клен колише…
Поза моїми силами дихати вже нормально,
Дикий порив душевний перекриває кисень…

Грудень дивує примхами, тихо тремтять Карпати…
Всесвіт у летаргії, в межах шарів глибинних…
Як же тебе ще кликати, як же іще мовчати?
Як повернути мрії до праорбіт первинних?

В грудях, за мега-раною, вірші, удвох прожиті…
Міжгалактичний протяг майже в ядрі планети…
Я тебе, любий, згадую… згадую щастя миті…
Сниться розлучник-потяг… Де же ти зараз? Де ти?

У тексті розчинено вірш:

Сповнити треба б вірою
Тексти пісень інтимних…
Ступінь страждань вимірюю
Літрами сліз нестримних…

Вітер у мряці крилами
Гладить твій світ об’ємний…
Поза моїми силами
Дикий порив душевний…

Грудень дивує примхами,
Всесвіт у летаргії…
Як же тебе ще кликати?
Як повернути мрії?

В грудях, за мега-раною,
Міжгалактичний протяг…
Я тебе, любий, згадую…
Сниться розлучник-потяг…

 

20 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

На фото:
работа Малыгина Андрея Владимировича «Воспоминание»

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, зима, інтимна лірика, кохання и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 14 грудня. Де же ти зараз? нет

Марина Алдон – 12 грудня. Згадай зиму півбожевільну….

19 июля, 2013 10:08 дп

Дванадцяте грудня. Згадай зиму півбожевільну….

3D, у техніці розчинення

Згадай зиму півбожевільну, найгарячішу із усіх,
Сердець сонату нашу спільну, єднання душ, солодкий гріх,
Кохання, ночі безгоміння, екстаз думок, нірвану тіл,
У ліжку місячне проміння і галактичну заметіль…

Згадай зиму казково-білу, природи гіпнотичний сон,
Гірську стежину посивілу, тоненькі лінії долонь,
Накидку крижану на річці, чомусь безвідрадній, сумній,
Сльозу-перлиночку на свічці та вірші, вирощені з мрій…

Згадай зиму астральнокрилу, камін – комфорту оберіг,
Легенький дотик небосхилу до вуст твоїх… та до моїх…
У млі годинника зітхання, сталеві слухавки валіз,
Свої слова у мить прощання… перон, ритмічний стук коліс…

У тексті розчинено вірш:

Згадай зиму півбожевільну,
Сердець сонату нашу спільну,
Кохання, ночі безгоміння,
У ліжку місячне проміння…

Згадай зиму казково-білу,
Гірську стежину посивілу,
Накидку крижану на річці,
Сльозу-перлиночку на свічці…

Згадай зиму астральнокрилу,
Легенький дотик небосхилу,
У млі годинника зітхання,
Свої слова у мить прощання…

 

19 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

На фото: работа Кудряшовой Екатерины Павловны «Вдвоем»

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, зима, інтимна лірика, кохання и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 12 грудня. Згадай зиму півбожевільну…. нет

Марина Алдон – 6 грудня. Як без тебе жити?

17 июля, 2013 5:03 пп

Шосте грудня. Як без тебе жити?

3D, у техніці розчинення

Вікно відкрите. Холодно. Так треба. Вчусь дихати… одна і по-новОму… Немає в мене більше крил та неба… Молюся тихо Господу святому… Тривожно, сумно… згадую дитинство… Верба висока схожа на Ікара… НА ГІЛЦІ ІНІЙ, ЗОРІ, ЯК НАМИСТО… Моя любов – це дар найбільший, кара… А зовсім поруч хтось стоїть незримий, тримає РУКАВИЦЮ-МІСЯЦЬ міцно, спокійно відраховує хвилини та в ВІЧНІСТЬ експортує їх цинічно… У ДЗЬОБІ ВОРОН МЛУ НЕСЕ У МІСТО, вона ж сама просочується в простір, наповнюючи Всесвіт астро-змістом, а вранці розчиняючись… о шостій…

З пісень не ампутується невтішність, за римами – чуття, пориви світлі… ВОГОНЬ В  КАМІНІ… В  ГРУДЯХ ДИВНА НІЖНІСТЬ… Без тебе зовсім пусто в цьому світі! Бракує слів… не пишеться поема… ОБСТЕЖУЄ СВІТЛИЦЮ ВІТЕР СВИСТОМ, для нього кілометри не проблема… Потрібно залишатись реалістом – ДУХОВНИМ ЗОРОМ БАЧУ ІНШУ ДІЙСНІСТЬ, в якій і некомфортно, й нецікаво… Щоб довести (кому – не знаю) вірність, в твоїй піжамі п’ю холодну каву…

Почуй мій голос… тихий, але щирий… крізь дим густий від спалених паперів… В КІМНАТІ ЗАМІСТЬ СНІГУ ПОПІЛ СІРИЙ, мов елемент декору в інтер`єрі… А книг твоїх немає на поличці, ЛИШЕ ПИЛЮКА СПИТЬ НА ВІРШО-МРІЯХ і тіні вигинаються на свічці, мою сльозу тримаючи на віях… Маленька ручка має запах шкіри, твій дотик пальців досі зберігає… МОРОЗ ФОРМУЄ КРИГУ Й ЛІД ЗНЕВІРИ, навмисне у свідомість проростає… Апокаліпсис долі… біль розлуки… НЕ ЗАВІРЮХА В СЕРЦІ, А СТИХІЯ… колись кров зігрівали поцілунки, тепер тече по венах ностальгія…

ПЕРЕГЛЯДАЮ ЗНОВ ТВОЇ СВІТЛИНИ, листи всі перечитую уважно… Зима хитає штори та гардини, з моїх тортур сміється легковажно… ВПУСКАЮ В СПАЛЬНЮ ГРУДЕНЬ ВІДПОЧИТИ, даю йому і ковдру, і перини… Самій же вовком хочеться завити… ЗЛІПИТИ ДОЛЮ, ЖАЛЬ, НЕ МОЖНА З ГЛИНИ… Кохаю, божеволію, страждаю… приховуючи шал несамовитий… Уже давно на диво не чекаю… ТИ ТАК ДАЛЕКО! ЯК БЕЗ ТЕБЕ ЖИТИ?

У тексті розчинено сонет:

НА ГІЛЦІ ІНІЙ, зорі, як намисто
ТРИМАЄ РУКАВИЦЮ-місяць вічність
У ДЗЬОБІ ВОРОН млу несе у місто

ВОГОНЬ В  КАМІНІ… В  грудях дивна ніжність…
ОБСТЕЖУЄ СВІТЛИЦЮ вітер свистом
ДУХОВНИМ ЗОРОМ бачу іншу дійсність

В КІМНАТІ ЗАМІСТЬ СНІГУ попіл сірий
ЛИШЕ ПИЛЮКА спить на віршо-мріях
МОРОЗ ФОРМУЄ КРИГУ й лід зневіри
НЕ ЗАВІРЮХА в серці, а стихія…

Переглядаю знов твої світлини
Впускаю в спальню грудень відпочити
Зліпити долю, жаль, не можна з глини…
Ти так далеко! Як без тебе жити?

А в сонеті розчинено ЯС:

На гілці іній…
Тримає рукавицю
У дзьобі ворон…

Вогонь в каміні
Обстежує світлицю
Духовним зором…

В кімнаті замість снігу
Лише пилюка…
Мороз формує кригу.
Не завірюха…

17 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Сонети, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, зима, інтимна лірика, кохання, ніч, сонети и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 6 грудня. Як без тебе жити? нет

Марина Алдон – 26 листопада. Екзистенція

15 июля, 2013 11:14 дп

Двадцять шосте листопада. Екзистенція

3D, у техніці зіставлення

Екзистенція мікросвіту, екзекуція мрій і долі
Це – розбиті уламки неба, серед прірви зірки погаслі…
Я втрачаю надію світлу… Як зібрати останки волі?
Ти же – маска моя киснева… Мла довкола… блукаю в часі…

Через очі тривога ллється… Стрес у осені чи застуда?
Відчуваю душевний трепет, розпинають вітри свідомість …
Знов затемнення повне серця, яра пристрасть болить у грудях…
У контексті життя без тебе є природною гарячковість…

Трансформуєш мою орбіту, мій далекий, близький… єдиний…
У судинах тече самотність… Бачить тільки Спаситель муки…
Екзистенція макросвіту – чорно-білі твої світлини…
Ностальгія, журба, безсонність проростають у ніч розлуки…

У тексті розчинено два окремі вірші:
1.
Екзистенція мікросвіту
Це – розбиті уламки неба…
Я втрачаю надію світлу…
Ти же – маска моя киснева…

Через очі тривога ллється…
Відчуваю душевний трепет…
Знов затемнення повне серця
У контексті життя без тебе…

Трансформуєш мою орбіту…
У судинах тече самотність…
Екзистенція макросвіту –
Ностальгія, журба, безсонність…

2.
Екзекуція мрій і долі –
Серед прірви зірки погаслі…
Як зібрати останки волі?
Мла довкола… блукаю в часі…

Стрес у осені чи застуда?
Розпинають вітри свідомість …
Яра пристрасть болить у грудях…
Є природною гарячковість…

Мій далекий, близький… єдиний…
Бачить тільки Спаситель муки…
Чорно-білі твої світлини…
Проростають у ніч розлуки…

15 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

*На фото: робота члена Національної спілки художників України Ласло Гайду

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, інтимна лірика, кохання и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 26 листопада. Екзистенція нет

Марина Алдон – 10 листопада. Про тебе…

11 июля, 2013 10:12 дп

Десяте листопада. Про тебе…

3D, у техніці зіставлення

Нехай гарячі сльози свічку плавлять, ніч п’є каву з попільнички,
Тобою мрію дихати в безмежжі крізь галактики астральні…
І знати, наче «Отче наш», напам’ять всі шкідливі й добрі звички,
На спині, грудях родимки найменші ти дозволь відчути… в спальні…

Нехай ступає осінь падолистом, прагну кроки римувати…
Мені потрібно зовсім небагато – утішатись безголоссям…
Торкатись вуст не в снах, а особисто рідні губи цілувати
І дужі плечі ніжно обіймати, пальці гладити волоссям…

Нехай співає вітер «Одкровення» в кафедральному соборі,
Молитися жадаю аж до ранку… хочу Бога прославляти…
Тобі просити радості, натхнення, і збирати в чотки зорі…
Та непомітно пити валер’янку, щоб не думати про втрати…

Нехай у млі дороги непомітні, я живу лише коханням,
Тебе у часопросторі шукаю, хоч тривога тисне душу…
Крізь вірші линуть імпульси магнітні… Вперто, тихо, без вагання
На тридцять сьомий поверх небокраю відганяю відчай, стужу…

У тексті розчинено два вірші:
1.
Нехай гарячі сльози свічку плавлять,
Тобою мрію дихати в безмежжі
І знати, наче «Отче наш», напам’ять
На спині, грудях родимки найменші…

Нехай ступає осінь падолистом,
Мені потрібно зовсім небагато –
Торкатись вуст не в снах, а особисто
І дужі плечі ніжно обіймати…

Нехай співає вітер «Одкровення»,
Молитися жадаю аж до ранку…
Тобі просити радості, натхнення
Та непомітно пити валер’янку…

Нехай у млі дороги непомітні,
Тебе у часопросторі шукаю…
Крізь вірші линуть імпульси магнітні
На тридцять сьомий поверх небокраю…

2.
Ніч п’є каву з попільнички
Крізь галактики астральні…
Всі шкідливі й добрі звички,
Ти дозволь відчути… в спальні…

Прагну кроки римувати,
Утішатись безголоссям,
Рідні губи цілувати,
Пальці гладити волоссям…

В кафедральному соборі
Хочу Бога прославляти
І збирати в чотки зорі,
Щоб не думати про втрати…

Я живу лише коханням,
Хоч тривога тисне душу…
Вперто, тихо, без вагання
Відганяю відчай, стужу…

11 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Фото: jDtnt, «***»,
http://www.photosight.ru/photos/5103998/?from_member

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, інтимна лірика, кохання, ніч, осінь и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 10 листопада. Про тебе… нет

Марина Алдон – 4 листопада. Залізниця

9 июля, 2013 2:34 пп


Четверте листопада. Залізниця

4 листопада – День залізничника
3D, у техніці розчинення

Дві німі сталеві рейки, дві орбіти-магістралі…
Між перонами-серцями сотні смуг горизонтальних…
Назви міст – лише наклейки, декорації вокзалів,
Та не змити їх дощами, як і сліз із душ печальних…

Скільки станцій залізничних… і медичних препаратів…
Скільки колій поміж нами, кілометрів безнадії?
Скільки віршів романтичних не знаходять адресатів…
Вітер чує тут ночами, як пульсують щирі мрії…

Сумно потяги гуркочуть, не рахуючи вже рейсів…
І скриплять старі вагони, бо набридли їм мандрівки…
Мла густа, гірка напрочуд знає всі симптоми стресів…
Нас роз’єднують кордони… дві країни… дві домівки…

У тексті розчинено вірш:

Дві німі сталеві рейки
Між перонами-серцями…
Назви міст – лише наклейки,
Та не змити їх дощами…

Скільки станцій залізничних,
Скільки колій поміж нами?
Скільки віршів романтичних
Вітер чує тут ночами?

Сумно потяги гуркочуть
І скриплять старі вагони…
Мла густа, гірка напрочуд…
Нас роз’єднують кордони…

 

9 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, інтимна лірика, кохання, ніч, осінь и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 4 листопада. Залізниця нет

« Следующие  
  Предыдущие »