Марина Алдон – Сокіл-мандрівник

1 декабря, 2012 6:11 пп

Сокіл-мандрівник

 

Скоро  їдеш… Сокіл-мандрівник…
Мла гортає острах і тривогу…
Вишиваю віршами рушник…
Ти, прошу, візьми його в дорогу…

В гаманці – до серденька пін-код
Та від болю у душі… таблетки…
Боже, доля, наче ляльковод,
Ну а ми, як ті маріонетки…

Де повіє вітер, там живем…
Без коріння… Люди, як рослини.
За гріхи ми втратили Едем…
Як же зберегти свою родину?

Скоро  їдеш… Тільки уві сні
Обіймати буду мужні плечі.
Небо інше… там… на чужині…
А хмарки́ висять у порожнечі…

У швидких далеких поїздах
Рідну пісню не забудь співати…
Бо птахи́ вертають до гнізда,
Бо одна Вітчизна, наче мати.

Як росу вечірню, сльози п’ю,
Віщі зорі – суму тихі свідки.
Віднімають щастя і сім’ю…
Та жагу кохання… заробітки…

 

1 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

P.S.Нічого особистого

 

Рубрики: P. S., Лабіринт, Мої вірші и Прості вірші. Метки: вірші про кохання, інтимна лірика, мої вірші и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон – Сокіл-мандрівник нет

Марина Алдон – Віртуальний роман

1 декабря, 2012 6:05 пп

Віртуальний роман

 

Старить перука біла трохи ліс,
Та личить йому місячна сережка…
На моніторі ти… узори сліз,
Бо поміж нами вічність, а не стежка.
Нам Інтернет і ліжко, і вокзал,
У скайпі все об’ємне та реальне…
Знайшла я чоловічий ідеал…
Єднає нас кохання віртуальне…

Зима малює квіти на вікні,
Кармічну голку встромлено у простір…
Цілую милі риси уві сні…
Навідайся, прошу, насправді в гості.
У млі жевріє віри промінець,
На дзеркалі ридає мовчки свічка…
Кордони – не проблема для сердець,
Заманливо жагою дише нічка.

Груднева пісня вітру, ніби джаз…
І кожна зустріч, наче спільне свято…
Та щастя перекреслено ураз…
Таких, як я, у тебе є багато…
Онлайн забава… Жаль, у мережі
Корзини, папки «флеш»… не паперові…
Не видалити файлів із душі,
Заражених… троянами любові…

 

1 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

P.S.Нічого особистого

Рубрики: P. S., Лабіринт, Мої вірші и Прості вірші. Метки: вірші про кохання, інтимна лірика и кохання. Комментариев к записи Марина Алдон – Віртуальний роман нет

Марина Алдон – Плаче серце білої вовчиці

1 декабря, 2012 6:00 пп

Плаче серце білої вовчиці

 

Плаче серце білої вовчиці…
Суму метастази у душі,
Зорі, наче вічності зіниці,
Тільки збайдужі́лі і чужі.
Січень кров у кригу трансформує,
Стукає у лігво снігопад…
Всі її пісні, молитви всує,
Не поверне час ніщо назад.

Плаче серце білої вовчиці,
Рве легені вітру аромат…
Зберігає вірно таємниці
Місячний астральний циферблат.
Очі одинокі і печальні
Вхід у потойбіччя стережуть.
Правила природи ідеальні,
Та псує людина їхню суть…

Плаче серце білої вовчиці…
Груди – для журби жива мішень…
Дикуни двоногі хижі, ниці
Застрелили любого удень.
Небо нині глибше і чорніше,
Мла крадеться тихо, наче тать…
Боляче втрачати найсвятіше,
Дуже важко ме́ртвого кохать…

 

1 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

P.S.Нічого особистого

 

Рубрики: P. S., Лабіринт, Мої вірші и Прості вірші. Метки: вірші про кохання, вовки, інтимна лірика, кохання и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон – Плаче серце білої вовчиці нет

Марина Алдон – Колайдер

30 ноября, 2012 11:31 пп

Колайдер

Знову жовтень у якості снайпера,
Що стріляє сльозами у фатуми…
Якщо треба, збудую колайдера,
Наші тро́пи з’єднаю, як атоми…

Ти далеко. Кохання на відстані.
Але душі самі ведуть бесіду…
Якщо хочеш, відкину всі істини
Та теорію вибуху всесвіту.

Мла нагадує чимось абстракцію,
Бо довкілля із чорного фосфору…
Якщо можна, здолаю дистанцію
На машині не часу, а простору…

Пта́ха міряє неба пульсацію,
Трохи місяцю хочеться містики…
Якщо сумно, скорю́ гравітацію
За законами серця, не фізики.

Знов у осені риси дизайнера,
Вітер манію має величності…
Якщо любиш, у лоні колайдера,
У одну поєднаю дві вічності.

 

P.S.Нічого особистого

 

1 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: P. S., Лабіринт, Мої вірші и Прості вірші. Метки: вірші про кохання, інтимна лірика, кохання и мої вірші. Комментариев к записи Марина Алдон – Колайдер нет

Марина Алдон – Дванадцять

30 ноября, 2012 11:28 пп

Дванадцять

Ти перший у житті відкрив жаги смаки таємні,
Як другий місяць в небі, осяваєш млу первІсну.
А третій вимір не для нас, довкола більш об’ємні,
Рядком четвертим у душі вростаєш міцно в пісню…
І наче п’ятий океан, полощеш мрії чисті,
Секрети шостого чуття крізь Вічність трансформуєш…
Кохання сьомий континент є в тільки нашім місті…
Чи восьмий нотний знак мені в цілунку подаруєш?
Нас не ляка дев’ятий вал, бескети та діброви,
Десята чашка кави для безсоння та шаленства…
Збагни, прошу, ти – одинадцята частина мови!
Дванадцять місяців у році хай трива блаженство…

P.S.Нічого особистого, вчуся рахувати

 

 

1 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: Акровірші, Лабіринт, Мої вірші и Прості вірші. Метки: акро, вірші про кохання, інтимна лірика, кохання и мої вірші. Комментариев к записи Марина Алдон – Дванадцять нет

Марина Алдон – Теорія вибуху Всесвіту

29 ноября, 2012 12:22 пп

Теорія вибуху Всесвіту

Неначе теорія вибуху Всесвіту, наші стосунки,
В чуттів за законом Габбла… найгірше це – швидкість віддалення…
А знаєш, немає антонімів зовсім до слова «цілунки»…
Тож в пам’яті чим замінити взаємне губ віддзеркалення?

Немов електричний заряд, струм пронизує душу та волю,
Для тебе все, що кажу – ілюзорна гіпотеза дійсності…
Можливо, небесні тіла, як і люди, згорають від болю…
Хоча… там, де зорі… Господь недалеко… там інші цінності…

Неначе теорія вибуху Всесвіту, наші стосунки…
Були неподільними… ніби колись континенти планети…
Та доля позаздрила… щастю… звела особисті рахунки…
І ми розлетілись у межах галактики, мовби комети…

Усе, що було поміж нами – кохання… приручена ніжність…
Від мрій індульгенцій нема… а у сЕрденьку пристрасті тісно…
На згадку лишаються… вірші… не спалює їх навіть вічність…
Самі потрапляєм до неї колись… по інерції… звісно…

 

29 листопада 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

 

Рубрики: P. S., Лабіринт, Мої вірші и Прості вірші. Метки: вірші про кохання, інтимна лірика, кохання и мої вірші. Комментариев к записи Марина Алдон – Теорія вибуху Всесвіту нет

Марина Алдон — Місяць

27 ноября, 2012 5:35 пп

Місяць

_____________________ вечір одцвів_______________
_________________ бузковий_обрій зім’яла _________
______________ темінь_світ мій___________________
____________ колись ____________________________
__________ казковий ____________________________
_________ в_р_а_з ______________________________
_______ посірів, як______________________________
______ кремінь_________________________________
______ вперлася________________________________
______ в__небо ________________________________
______т_у_г_а _________________________________
______ мі_ся_ця________________________________
______ сточеним _______________________________
______ р_о_г_о_м ______________________________
_______ п_е_в_н_о _____________________________
________ любов недуга__________________________
_________ біль поділяю__________________________
__________ з Богом_ пахла_______________________
____________ трава сльозою______________________
_____________ і ароматом рути ___________________
________________гірко,  та   нам __________________
__________________ з        тобою        разом __________
__________________ ___повік не бути______________

 

 

27 листопада 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: Мої вірші, Прості вірші и Фігурні вірші. Метки: вірші про кохання, інтимна лірика, кохання, мої вірші, ніч и фігурні. Комментариев к записи Марина Алдон — Місяць нет

Марина Алдон — Кохання

27 ноября, 2012 3:34 пп

Кохання

_____________ніжно__________ніжно___________
__________обіймай______дотик ____губ_________
_________як полум’я… _грішно____грішно_______
_________роздягай__________жду___тебе_______
_________оголена______бо______кохання — ______
__________острівець___ну___а___ми__як________
____________лодії___душ____єднання___________
________________промінець____де______________
___________________д_у_м_к_и________________
_____________________мелодії_________________
_______________________!!!____________________
_______________________ ! ____________________

 

 

27 листопада 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: Мої вірші, Прості вірші и Фігурні вірші. Метки: вірші про кохання, інтимна лірика и фігурні. Комментариев к записи Марина Алдон — Кохання нет

Марина Штефуца – Зимова ніч

17 ноября, 2012 4:36 пп

анимация девушка зима

Зимова ніч

3D, у техніці розчинення

Світ міцно сковують морози, млі відпущені,
Зірки впресовуючи в ніші невагомості…
Зима кристалізує сльози… трохи сплющені…
Із мрій виліплюючи вірші в підсвідомості…

У вітру напрямок – на вибір, попри вічності…
Сам визначає шлях-дорогу сніг у лігвище…
Ніч відкриває інший вимір потойбічності,
Клонує смуток і тривогу власне прізвище…

А місяць дивиться безмовно з неба нижнього…
У грудень пам’ять імплантує очі димча́сті…
На жаль, усе в житті умовно… крім Всевишнього…
Мить щастя дорого коштує в межах… пристрасті…

У тексті розчинено вірш:

Світ міцно сковують морози,
Зірки впресовуючи в ніші…
Зима кристалізує сльози,
Із мрій виліплюючи вірші…

У вітру напрямок – на вибір,
Сам визначає шлях-дорогу…
Ніч відкриває інший вимір,
Клонує смуток і тривогу…

А місяць дивиться безмовно,
У грудень пам’ять імплантує…
На жаль, усе в житті умовно…
Мить щастя дорого коштує…

 

16 лиситопада 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

 

Рубрики: 3D вірші и Мої вірші. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, зима, інтимна лірика, кохання и ніч. Комментариев к записи Марина Штефуца – Зимова ніч нет

Марина Штефуца – Не звинувачую…

14 ноября, 2012 11:56 дп

Не звинувачую

Не звинувачую тебе…
Пелюстки серця надто кволі…
Втрачає небо глиб та колір…
Як те провалля – гір хребет…

Не звинувачую… пробач…
Повір, сама не маю долі…
Не покохаю більш ніколи…
Свідомість розриває плач…

Не звинувачую… і ти
Прошу, хоч спробуй зрозуміти…
Йдуть під укіс аж дві орбіти,
Життя руйнує два світи…

Не звинувачую… Молю…
Збагни, що біль вростає в вірші…
За нас обставини сильніші…
Чуття не зраджую…. люблю…

 

 

14 листопада 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

 

Рубрики: Мої вірші и Прості вірші. Метки: інтимна лірика и кохання. Комментариев к записи Марина Штефуца – Не звинувачую… нет

« Следующие  
  Предыдущие »