Не звинувачую
Не звинувачую тебе…
Пелюстки серця надто кволі…
Втрачає небо глиб та колір…
Як те провалля – гір хребет…
Не звинувачую… пробач…
Повір, сама не маю долі…
Не покохаю більш ніколи…
Свідомість розриває плач…
Не звинувачую… і ти
Прошу, хоч спробуй зрозуміти…
Йдуть під укіс аж дві орбіти,
Життя руйнує два світи…
Не звинувачую… Молю…
Збагни, що біль вростає в вірші…
За нас обставини сильніші…
Чуття не зраджую…. люблю…
14 листопада 2012
© Copyright Marina Aldon 2012
Оставить комментарий