Марина Алдон – 11 серпня. Час

4 июня, 2013 2:54 пп

Одинадцяте серпня. Час

3D, у техніці розчинення

Час – точна система дійсності послідовної
У межах життя минущого… швидкоплинного…
А мить – це уламок вічності наддуховної
В годиннику Бога Сущого і Єдиного…

Час – книга, усі ми – аркуші для рукописів
І літери – дні змарновані, чорні рештки мрій…
У просторі скільки ярусів, скільки обрисів?
Де кільця річні сформовані на осі земній?

Час – поміж світами відстані і дистанції…
На лінії невідомості гори, кратери…
Та пошук моменту істини, чи субстанції…
За межами підсвідомості… індикатори?

У тексті розчинено вірш:

Час – точна система дійсності
У межах життя минущого…
А мить – це уламок вічності
В годиннику Бога Сущого…

Час – книга, усі ми – аркуші
І літери – дні змарновані…
У просторі скільки ярусів,
Де кільця річні сформовані?

Час – поміж світами відстані
На лінії невідомості…
Та пошук моменту істини
За межами підсвідомості…

 

4 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, життя і смерть, роздуми и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон – 11 серпня. Час нет

Марина Алдон – 9 серпня. Свідомі сни

3 июня, 2013 2:55 пп

Дев’яте серпня. Свідомі сни

3D, у техніці розчинення

Свідомі сни – думок і мрій дзеркальність символічна,
Занурення в проекцію астральну… фантастичну…
Де інша відкривається реальність, потойбічна,
Де тіло має форму ідеальну і пластичну…

Крізь виміри непізнані, крізь простір урочисто
Гортають вії марення пророчі між сузір’їв…
Стає невільно центром світу постіль особиста,
Здається, на подушці мапа ночі та повір’їв…

Нові світи досліджує уява… над балконом…
Чуття синхронізуючи в польоті, в насолоді,
Та пахне крізь ефір ранкова кава із лимоном,
Співає вже будильник-паваротті на комоді…

У тексті розчинено вірш:

Свідомі сни – думок і мрій дзеркальність,
Занурення в проекцію астральну,
Де інша відкривається реальність,
Де тіло має форму ідеальну…

Крізь виміри непізнані, крізь простір
Гортають вії марення пророчі…
Стає невільно центром світу постіль,
Здається, на подушці мапа ночі…

Нові світи досліджує уява,
Чуття синхронізуючи в польоті…
Та пахне крізь ефір ранкова кава,
Співає вже будильник-паваротті…

 

3 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, ніч, сни, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 9 серпня. Свідомі сни нет

Марина Алдон – 7 серпня. Спожинки

2 июня, 2013 3:29 пп

Сьоме серпня. Спожинки

3D, у техніці розчинення

Жнуть женці жито… Чим не живопис?
Дишуть вітрами люди й рослини…
Хроніку поля, лану рукопис
Пишуть серпами біля стежини…

Жнуть женці просо – бабці та внуки…
Терпнуть хмарини несамовито…
І мозолями скрашені руки,
Пахнуть зернини… всім Божим світом…

Жнуть женці серпень… Свято за містом
Зрілу пшеницю славлять у пісні…
Сонечко схоже трохи на тісто,
На паляницю в формі залізній…

Жнуть женці злаки – літа надбання,
Гладять стеблини, як нагороду…
Певно, у праці сенс існування…
Щастя людини в єдності роду…

У тексті розчинено вірш:

Жнуть женці жито,
Дишуть вітрами…
Хроніку поля
Пишуть серпами…

Жнуть женці просо,
Терпнуть хмарини…
І мозолями
Пахнуть зернини…

Жнуть женці серпень,
Зрілу пшеницю…
Сонечко схоже
На паляницю…

Жнуть женці злаки,
Гладять стеблини…
Певно, у праці
Щастя людини…

 

2 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, ліс, народні звичаї, обряди, рослини, традиції, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 7 серпня. Спожинки нет

Марина Алдон – 2 серпня. Декорує простір буря…

28 мая, 2013 1:25 пп

Друге серпня. Декорує простір буря…

3D, у техніці розчинення

День Іллі

Ілля вітрами кришить скелі первозданні, потойбічні,
Пряде серпневий день тумани з очерету біля річки…
На натяжній небесній стелі дивні символи магічні –
Чорніють хмари, як сутани, закриваючи смерічки…

Тонкі зигзаги блискавиці трохи сиві та блискучі,
Як волосинки із борідки проповідника старого…
Тремтять фіалки, дикі птиці, навіть ягоди пахучі…
Гірські ліси негоди свідки й переляку грозового…

Природа трохи дратівлива – їй тепла бракує, світла…
Чекає сонце допомоги? Його шкіра зараз бура…
Жонглює від світанку злива почуттями в серці літа…
Невільно краплями вологи декорує простір буря…

У тексті розчинено вірш:

Ілля вітрами кришить скелі,
Пряде серпневий день тумани…
На натяжній небесній стелі
Чорніють хмари, як сутани…

Тонкі зигзаги блискавиці,
Як волосинки із борідки…
Тремтять фіалки, дикі птиці…
Гірські ліси негоди свідки…

Природа трохи дратівлива…
Чекає сонце допомоги?
Жонглює від світанку злива
Невільно краплями вологи…

 

 

28 травня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, літо, пейзажна лірика, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 2 серпня. Декорує простір буря… нет

Марина Алдон – 28 липня. Дорога

20 мая, 2013 9:37 пп

Двадцять восьме липня. Дорога

3D, у техніці розчинення

Дорога починається із серця, з підсвідомості,
Коріння світу там, вода життя, основа сутності…
Емоції загострені, чуття аж до абсурдності…
І мрії – візерунками в ясельцях невідомості…

Стежина починається із ліній – мотиваторів,
Що на руці, із сонця промінців маршрути зіткані…
Вони малюють шлях, мов олівці, шифрують відстані
Крізь коридори вічності нетлінні… з лона матері…

Бере початок путь завжди від Бога Всемогутнього…
Ми – подих Його вуст… та Слова плоть… як текст із збірника,
Як пісня, що з’являється із нот… на струнах лірника…
Із неба починається дорога… до майбутнього…

У тексті розчинено вірш:

Дорога починається із серця,
Коріння світу там, вода життя,
Емоції загострені, чуття…
І мрії – візерунками в ясельцях…

Стежина починається із ліній,
Що на руці, із сонця промінців…
Вони малюють шлях, мов олівці,
Крізь коридори вічності нетлінні…

Бере початок путь завжди від Бога…
Ми – подих Його вуст… та Слова плоть,
Як пісня, що з’являється із нот…
Із неба починається дорога…

 

25 травня 2011

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, релігія, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 28 липня. Дорога нет

Марина Алдон – 27 липня. В руїнах замку

19 мая, 2013 2:39 пп

Двадцять сьоме липня. В руїнах замку

3D, у техніці розчинення

Гортають хмари верховіттями ялини, сосни вперті,
Узгір’я – начебто святилище природи, храм для серця…
А у фортеці білі штори з павутини десь подерті…
В руїнах замку вітер водить хороводи і сміється…

На стінах фрески часу, надписи таємні на санскриті…
Роса на квітах, наче сльози Магдалини, світла ніжність…
Здається, тіні на камінні тут об’ємні, не розмиті…
В руїнах замку снять легенди і билини… дише вічність…

Шліфує сонце літнє променем підлогу древню, з глини…
Господар вежі нині сам Господь де-юре… офіційно…
Сюди самі думки протоптують дорогу крізь світлини,
В руїнах замку інкарнується минуле… традиційно…

У тексті розчинено вірш:

Гортають хмари верховіттями ялини…
Узгір’я – начебто святилище природи…
А у фортеці білі штори з павутини…
В руїнах замку вітер водить хороводи…

На стінах фрески часу, надписи таємні…
Роса на квітах, наче сльози Магдалини…
Здається, тіні на камінні тут об’ємні…
В руїнах замку снять легенди і билини…

Шліфує сонце літнє променем підлогу…
Господар вежі нині сам Господь де-юре…
Сюди самі думки протоптують дорогу…
В руїнах замку інкарнується минуле…

 

19 травня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, місто, роздуми, Україна, філософія життя, Хуст и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 27 липня. В руїнах замку нет

Марина Алдон – 24 липня. Полуничне морозиво

19 мая, 2013 8:29 дп

Двадцять четверте липня. Полуничне морозиво

3D, у техніці розчинення

Смак полуниці на губах та шал нестримний…
І сонце, мов на сукні пляма… для прикраси…
Співає ніжно соло птах мотив інтимний,
А шлях веде до річки прямо із тераси…

Віршує вітер, як Шекспір, старий, вусатий…
Під парасолькою смереки клаптик раю…
Здається, хмарка, мов пломбір… як скуштувати?
Думки розпечені від спеки відганяю…

Чи ж то ромашки в молоці, чи то тумани?
Чи у стакані мрії згуслі особисті…
Солодкий лід на язиці поволі тане…
Я їм морозиво із мушлі… як в дитинстві…

У тексті розчинено вірш:

Смак полуниці на губах
І сонце, мов на сукні пляма…
Співає ніжно соло птах,
А шлях веде до річки прямо…

Віршує вітер, як Шекспір,
Під парасолькою смереки…
Здається, хмарка, мов пломбір…
Думки розпечені від спеки…

Чи ж то ромашки в молоці?
Чи у стакані мрії згуслі?
Солодкий лід на язиці…
Я їм морозиво із мушлі…

 

19 травня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, літо, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 24 липня. Полуничне морозиво нет

Марина Алдон – 22 липня. На річці

16 мая, 2013 8:09 пп

Двадцять друге липня. На річці

3D, у техніці розчинення

Засмагають пишні трави у солярії природи…
Влітку затишно на пляжі…  і дівчата, як русалки…
У вітрів свої забави, власні радощі, пригоди,
Відкривають вернісажі маки, рябчики, фіалки…

Кам’яна сорочка скелі – теж окраса краєвиду,
З візерунком з малахіту ліс найкращий, найрідніший…
Десь на дні ріки тунелі, що маскують Атлантиду…
Схоже русло на орбіту, що веде у вимір інший…

Гладить сонячне проміння коси липня ароматні,
Душу… в межах часоплину… томить пристрасне бажання…
У пташок богослужіння, линуть звуки благодатні…
Прославляють гожу днину хвилі лагідні дзюрчанням…

У тексті розчинено вірш:

Засмагають пишні трави…
Влітку затишно на пляжі…
У вітрів свої забави,
Відкривають вернісажі…

Кам’яна сорочка скелі
З візерунком з малахіту…
Десь на дні ріки тунелі,
Схоже русло на орбіту…

Гладить сонячне проміння
Душу… в межах часоплину…
У пташок богослужіння,
Прославляють гожу днину…

 

16 травня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

*На фото: робота члена Національної спілки  художників України Ласло Гайду

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, літо, пейзажна лірика, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 22 липня. На річці нет

Марина Алдон – 21 липня. Кінь

9 мая, 2013 8:49 пп

Двадцять перше липня. Кінь

3D, у техніці розчинення

Кінь дорогу топче сиву… мчить узліссями фактурними…
Зорі з-під копит перед світанком пахнуть рОсами і свіжістю…
Вітер дикий гладить гриву, шкіру… пальцями ажурними,
Наче ворожбит, якісь мольби струмок шепоче перед вічністю…

Сила, мужність і граційність – еталони бездоганності,
В тілі та в душі тварини переплетені краса й гармонія…
Не ховає емоційність за чуттям сентиментальності…
ГрОзи не страшні йому… щоночі сниться місячна симфонія…

З ним вітаються тополі під горою-пірамідою…
М’ята та чебрець – смачний сніданок, бо ж довкола рай полиновий…
Зустрічає на роздоллі день іржанням, як трембітою…
Сонце… жеребець… уранці лиже, як льодяник апельсиновий…

У тексті розчинено вірш:

Кінь дорогу топче сиву…
Зорі з-під копит…
Вітер дикий гладить гриву,
Наче ворожбит…

Сила, мужність і граційність
В тілі та в душі…
Не ховає емоційність,
ГрОзи не страшні йому…

З ним вітаються тополі,
М’ята та чебрець…
Зустрічає на роздоллі
Сонце… жеребець…

 

9 травня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

*На фото: робота члена Національної спілки  художників України Ласло Гайду

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші про тварин, гори, літо, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 21 липня. Кінь нет

Марина Алдон – 20 липня. Равлик

5 мая, 2013 3:36 пп

Двадцяте липня. Равлик

3D, у техніці розчинення

Чумацьким шляхом із галактик інших в надвечір’я
Сповзає жовтий равлик на фіалку… біля грядки…
Йому читає вітер дикий вірші та повір’я,
Зірки мигають ніжно аж до ранку, як лампадки…

У нього мушля з місячної тверді, в позолоті…
З проміння сонця щупальці тендітні, як антени…
Півнеба… майже… в крихітному серці, в дивній плоті…
Безмірно тішать душу чари літні… пишні клени…

Неквапно йде, немов канатоходець артистичний…
Для нього стебла, начебто мотузки… на городі…
Слимак… чи пілігрим… чи богомолець…. півмістичний?
Він не такий, як інші всі молюски у природі…

У тексті розчинено вірш:

Чумацьким шляхом із галактик інших
Сповзає жовтий равлик на фіалку…
Йому читає вітер дикий вірші,
Зірки мигають ніжно аж до ранку…

У нього мушля з місячної тверді,
З проміння сонця щупальці тендітні…
Півнеба… майже… в крихітному серці..
Безмірно тішать душу чари літні…

Неквапно йде, немов канатоходець,
Для нього стебла, начебто мотузки…
Слимак… чи пілігрим… чи богомолець?
Він не такий, як інші всі молюски…

 

5 травня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші про тварин, літо, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 20 липня. Равлик нет

« Следующие  
  Предыдущие »