Марина Алдон — Собака

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Собака

На рівні думок відчуває бажання-мрії,

На рівні очей заглядає у душу прямо…

Виляє хвостом енергійно, коли радіє,

І трохи попеститись хоче коли  – так само…

 

Назустріч біжить, як до мами дитя, щасливо,

Знайти може зірку в росі, навіть голку в сіні,

Стрибає, скавчить, лиже пальці руки квапливо,

Ганяє м’яча, горобців, навіть ловить тіні…

 

Для неї сімя – ніби власний космічний простір,

Бо близьким лише абсолютно і щиро вірить…

Хоч лає, однак без ненависті та без злості,

І то, коли дражнить із даху котисько сірий…

 

Крізь воду, вогонь… полімерні чи мідні труби

Сміливо іде… ігноруючи вітру скерцо…

Вона ворогам запускає у ноги зуби,

Людина ж – не звір, але друга кусає в серце…

.

15 червня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

 

Марина Алдон – 7 жовтня. Благородний олень

Сьоме жовтня. Благородний олень

3D, у техніці розчинення

Розбивається день, заповняючи світ чорнотою…
Вечір зорі пряде, павутину ж навчився вже прясти…
Гордо лісом іде, ніби стежку веде за собою,
Благородний олень, молодий, граціозний, прекрасний…

Клен – для вітру мішень, дзьобом точно влучає у гілку,
Відриває листок, демонструючи силу несхитну…
Уповільнює крок і обнюхує радісно білку…
Благородний олень має вдачу спокійну, нехитру…

Вчить осінніх пісень мелодійних, та трохи журливих…
Сироїжку струмок облизати старається ніжно…
П’є водиці ковток горобець із травинок сонливих…
Благородний олень оглядає бобра мокре ліжко…

Мла сідає на пень, невисокий, шорсткий і немодний…
Місяць, наче ріжок, йому личать небесні собори…
Певно, хоче казок розпанаханий жовтень холодний…
Благородний олень міф шепоче про долю, про гори….

У тексті розчинено вірш:

Розбивається день,
Вечір зорі пряде…
Гордо лісом іде
Благородний олень…

Клен – для вітру мішень…
Відриває листок…
Уповільнює крок
Благородний олень…

Вчить осінніх пісень
Сироїжку струмок…
П’є водиці ковток
Благородний олень…

Мла сідає на пень…
Місяць, наче ріжок…
Певно, хоче казок
Благородний олень…

 

 

2 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Марина Алдон – 21 липня. Кінь

Двадцять перше липня. Кінь

3D, у техніці розчинення

Кінь дорогу топче сиву… мчить узліссями фактурними…
Зорі з-під копит перед світанком пахнуть рОсами і свіжістю…
Вітер дикий гладить гриву, шкіру… пальцями ажурними,
Наче ворожбит, якісь мольби струмок шепоче перед вічністю…

Сила, мужність і граційність – еталони бездоганності,
В тілі та в душі тварини переплетені краса й гармонія…
Не ховає емоційність за чуттям сентиментальності…
ГрОзи не страшні йому… щоночі сниться місячна симфонія…

З ним вітаються тополі під горою-пірамідою…
М’ята та чебрець – смачний сніданок, бо ж довкола рай полиновий…
Зустрічає на роздоллі день іржанням, як трембітою…
Сонце… жеребець… уранці лиже, як льодяник апельсиновий…

У тексті розчинено вірш:

Кінь дорогу топче сиву…
Зорі з-під копит…
Вітер дикий гладить гриву,
Наче ворожбит…

Сила, мужність і граційність
В тілі та в душі…
Не ховає емоційність,
ГрОзи не страшні йому…

З ним вітаються тополі,
М’ята та чебрець…
Зустрічає на роздоллі
Сонце… жеребець…

 

9 травня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

*На фото: робота члена Національної спілки  художників України Ласло Гайду

 

Марина Алдон – 20 липня. Равлик

Двадцяте липня. Равлик

3D, у техніці розчинення

Чумацьким шляхом із галактик інших в надвечір’я
Сповзає жовтий равлик на фіалку… біля грядки…
Йому читає вітер дикий вірші та повір’я,
Зірки мигають ніжно аж до ранку, як лампадки…

У нього мушля з місячної тверді, в позолоті…
З проміння сонця щупальці тендітні, як антени…
Півнеба… майже… в крихітному серці, в дивній плоті…
Безмірно тішать душу чари літні… пишні клени…

Неквапно йде, немов канатоходець артистичний…
Для нього стебла, начебто мотузки… на городі…
Слимак… чи пілігрим… чи богомолець…. півмістичний?
Він не такий, як інші всі молюски у природі…

У тексті розчинено вірш:

Чумацьким шляхом із галактик інших
Сповзає жовтий равлик на фіалку…
Йому читає вітер дикий вірші,
Зірки мигають ніжно аж до ранку…

У нього мушля з місячної тверді,
З проміння сонця щупальці тендітні…
Півнеба… майже… в крихітному серці..
Безмірно тішать душу чари літні…

Неквапно йде, немов канатоходець,
Для нього стебла, начебто мотузки…
Слимак… чи пілігрим… чи богомолець?
Він не такий, як інші всі молюски…

 

5 травня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013