Марина Алдон – 23 жовтня. Це місто…

6 июля, 2013 4:11 пп

Двадцять третє жовтня. Це місто…

3D, у техніці розчинення

Це місто, у якому біля вежі три фонтани,
Наносить час зарубини на глину й на долоні…
А на майдані осінь без одежі тче тумани,
Невтомно рекламує павутину сонця промінь…

Це місто, у якому кожен жовтень, ніби з міді,
Проводить вітровій розпродаж листя-орігамі…
На флюгері висять гірлянди жовті з мертвих квітів,
Звичайно, із зіркового намиста стеля в храмі…

Це місто, у якому на пероні терпнуть губи…
Чуття на грані… що й закономірно в межах пісні…
Будинків душі вицвілі…  бетонні, та не грубі,
Своїм хазяям віддані безмірно сни провісні…

Це місто, у якому з небокраю, всім на подив,
Ростуть дощі… тремтять віконні скельця або вії?
У світ об’ємний вірші потрапляють через подих…
Крізь власний Шлях Чумацький з центру серця линуть мрії…

У тексті розчинено вірш:

Це місто, у якому біля вежі
Наносить час зарубини на глину…
А на майдані осінь без одежі
Невтомно рекламує павутину…

Це місто, у якому кожен жовтень
Проводить вітровій розпродаж листя…
На флюгері висять гірлянди жовті
Звичайно, із зіркового намиста…

Це місто, у якому на пероні…
Чуття на грані… що й закономірно…
Будинків душі вицвілі…  бетонні…
Своїм хазяям віддані безмірно…

Це місто, у якому з небокраю
Ростуть дощі… тремтять віконні скельця?
У світ об’ємний вірші потрапляють
Крізь власний Шлях Чумацький з центру серця…

 

6 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

*На фото: робота члена Національної спілки  художників України Ласло Гайду «Хуст осінній»

 

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, місто, осінь, роздуми, філософія життя, Хуст и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 23 жовтня. Це місто… нет

Марина Алдон – 22 жовтня. Роздуми над картиною «Дахи» Давида Штеренберга

6 июля, 2013 8:04 дп

Двадцять друге жовтня. Роздуми над картиною «Дахи» Давида Штеренберга

3D, у техніці розчинення

Хто вимкнув світло в небі та в кімнаті у сусідки?
Приховує імла відбитки пальців офіційно…
Скоріш за все, то дзьобами пернаті бозна-звідки,
Або вітри, кружляючи у вальсі традиційно…

Дахи, неначе сходи в вимір інший, спокійніший,
Дороговкази – труби димохідні… керамічні…
А ніч сортує сни, як скарб найбільший, найцінніший
І здійснює обряди необхідні, канонічні…

Є в місяця тонке, астральне тіло чудернацьке,
Він інколи ховається у ньому сам від себе…
Світ пігментує сажа чи чорнило канцелярське?
Зірки мовчать. Відколи? Невідомо. Та й не треба…

У тексті розчинено вірш:

Хто вимкнув світло в небі та в кімнаті?
Приховує імла відбитки пальців…
Скоріш за все, то дзьобами пернаті,
Або вітри, кружляючи у вальсі…

Дахи, неначе сходи в вимір інший,
Дороговкази – труби димохідні…
А ніч сортує сни, як скарб найбільший
І здійснює обряди необхідні…

Є в місяця тонке, астральне тіло,
Він інколи ховається у ньому…
Світ пігментує сажа чи чорнило?
Зірки мовчать. Відколи? Невідомо…

6 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 22 жовтня. Роздуми над картиною «Дахи» Давида Штеренберга нет

Марина Алдон – 20 жовтня. Роздуми над картиною К. Юона «Нова планета»

5 июля, 2013 2:09 пп

Двадцяте жовтня. Роздуми над картиною К. Юона «Нова планета»

3D, у техніці розчинення

Космічна трансформація пітьми… Імли спотворення?
Народжує нову планету небо, важко тужиться…
Переполох, тривога між людьми, занепокоєння…
Сховатись кожен прагне хоч де-небудь… Де же вулиця?

Тремтять безмовно зорі і серця від надреальності…
Світ чорно-кармазИново-гірчичний, ще й каштановий…
Рукою ватажка, жерця, Творця, Отця моральності
Переворот вершиться галактичний… позаплановий…

Глобальні зміни… Дивний катаклізм… Думок окислення…
Спалахує в повітрі мирний атом розчленований…
Скрізь марновірство, безлад, фаталізм і самознищення …
З лиця землі усе стирає натовп роздратований…

У тексті розчинено вірш:

Космічна трансформація пітьми…
Народжує нову планету небо…
Переполох, тривога між людьми,
Сховатись кожен прагне хоч де-небудь…

Тремтять безмовно зорі і серця…
Світ чорно-кармазИново-гірчичний…
Рукою ватажка, жерця, Творця
Переворот вершиться галактичний…

Глобальні зміни… Дивний катаклізм…
Спалахує в повітрі мирний атом…
Скрізь марновірство, безлад, фаталізм…
З лиця землі усе стирає натовп…

5 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 20 жовтня. Роздуми над картиною К. Юона «Нова планета» нет

Марина Алдон – 18 жовтня. Роздуми над картиною «Дівчина з перлинною сережкою» Яна Вермера

5 июля, 2013 10:26 дп

Вісімнадцяте жовтня. Роздуми над картиною «Дівчина з перлинною сережкою» Яна Вермера

3D, у техніці розчинення

Без нього ти – проста звичайна жінка-трудівниця безіменна…
Без вроди особливої, харизми, шарму, дару, хисту…
Краса духовна непомітна… В чому ж таємниця незбагненна
Портрету, що нагадує банальну драму особисту?

Чому художник образ твій підніс до небокраю власним твором?
Невже привабила митця сережка модна… філігранна?
Адже одних, як книжку прочитавши, забувають дуже скоро,
А інших, як тебе, увічнюють в полотнах, у романах…

Твоя перлина діамантом стала на мольберті, на картині,
Бо відтворив прикрасу майстер іменитий бездоганно…
Ти будеш думати про нього навіть після смерті, в домовині…
Знай, за усе в житті доводиться платити… пізно-рано…

У тексті розчинено вірш:

Без нього ти – проста звичайна жінка-трудівниця,
Без вроди особливої, харизми, шарму…
Краса духовна непомітна… В чому ж таємниця
Портрету, що нагадує банальну драму?

Чому художник образ твій підніс до небокраю?
Невже привабила митця сережка модна?
Адже одних, як книжку прочитавши, забувають,
А інших, як тебе, увічнюють в полотнах…

Твоя перлина діамантом стала на мольберті,
Бо відтворив прикрасу майстер іменитий…
Ти будеш думати про нього навіть після смерті,
Знай, за усе в житті доводиться платити…

 

5 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 18 жовтня. Роздуми над картиною «Дівчина з перлинною сережкою» Яна Вермера нет

Марина Алдон – 17 жовтня. У жовтня у блокноті…

4 июля, 2013 1:40 пп

Сімнадцяте  жовтня. У жовтня у блокноті…

3D, у техніці розчинення

У жовтня у блокноті імена у кличній формі:
Твоє, моє і кожної криниці та сузір’я…
Між текстом скрізь туманів сивина, узори різні,
А замість літер – чорні дикі птиці, їхнє пір’я…

У жовтня у блокноті сторінки м’які, мов ситець –
З листків осики, зшиті павутинням трохи квапно…
На палітурці вітер гомінкий – арт-живописець
Малює гір майбутні сновидіння поетапно…

У жовтня у блокноті навіть дощ, як нотні знаки,
Закладкою тонкою може бути хмарка сіра…
Читає осінь сум вокзальних площ крізь призму мряки…
Про себе промовляє Слово Боже в серці віра…

У тексті розчинено вірш:

У жовтня у блокноті імена:
Твоє, моє і кожної криниці…
Між текстом скрізь туманів сивина,
А замість літер – чорні дикі птиці…

У жовтня у блокноті сторінки
З листків осики, зшиті павутинням…
На палітурці вітер гомінкий
Малює гір майбутні сновидіння…

У жовтня у блокноті навіть дощ
Закладкою тонкою може бути…
Читає осінь сум вокзальних площ,
Про себе промовляє Слово Боже…

 

4 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, осінь, пейзажна лірика, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 17 жовтня. У жовтня у блокноті… нет

Марина Алдон – 15 жовтня. Стукоче дощ…

4 июля, 2013 1:36 пп

П’ятнадцяте  жовтня. Стукоче дощ…

3D, у техніці розчинення

Стукоче дощ тихенько у вікно… неусвідомлено
На склі малює «Соняхи» Ван Гога із автографом…
А яблуня у жовтім кімоно напівоголена
Вже майже спить, та молиться до Бога, трохи з острахом…

Стукоче дощ… Тривожно дише мла, гірчать ілюзії…
Насвистує вітрисько твори Баха та Бетховена…
Про що мовчить розм’якшена земля, трава в конвульсії?
Куди повзе хмарина-черепаха… нецілована?

Стукоче дощ… і опади в душі… Тремчу… за звичкою…
Крізь очі неба ллється прохолода з мікророзтинів…
Блукає ніч по хаті в паранджі… в руці зі свічкою…
Невже її бентежить теж погода, настрій осені?

У тексті розчинено вірш:

Стукоче дощ тихенько у вікно,
На склі малює «Соняхи» Ван Гога…
А яблуня у жовтім кімоно
Вже майже спить, та молиться до Бога…

Стукоче дощ… Тривожно дише мла…
Насвистує вітрисько твори Баха…
Про що мовчить розм’якшена земля?
Куди повзе хмарина-черепаха?

Стукоче дощ… і опади в душі…
Крізь очі неба ллється прохолода…
Блукає ніч по хаті в паранджі…
Невже її бентежить теж погода?

 

4 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, дощ, осінь, пейзажна лірика, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 15 жовтня. Стукоче дощ… нет

Марина Алдон – 14 жовтня. Покрови

3 июля, 2013 3:54 пп

Чотирнадцяте жовтня. Покрови

14 жовтня – свято Покрови Пресвятої Богородиці або, як кажуть в народі, Покрови.
3D, у техніці розчинення

Покриває жовтень землю листям розмаїтим,
Підглядає сонце з-за куліс благоговійно…
Контролює вітер особисто із орбіти,
Як знімає шати з себе ліс меланхолійно…

Покриває осінь шлях туманом безпорадно,
На майбутнє складує проноз, прикмети любить…
Мочить дощ рослини невблаганно, безпощадно…
Певно, вводить кожній з них наркоз у мокрі губи…

Покриває річку лід тоненький та блискучий
І у храмі дівчину вінець, звичайно, шлюбний…
Морозець хоча іще слабенький, не пекучий,
Та тремтить невільно горобець брунатногрудий…

Покриває світ цей Божа Мати тріумфально
Омофором сяючим, святим… під небосхилом…
А вже зовсім скоро сніг лапатий натурально
Вкриє все довкілля, наче грим, своїм білилом…

У тексті розчинено вірш:

Покриває жовтень землю листям,
Підглядає сонце з-за куліс…
Контролює вітер особисто,
Як знімає шати з себе ліс…

Покриває осінь шлях туманом,
На майбутнє складує проноз…
Мочить дощ рослини невблаганно,
Певно, вводить кожній з них наркоз…

Покриває річку лід тоненький
І у храмі дівчину вінець…
Морозець хоча іще слабенький,
Та тремтить невільно горобець…

Покриває світ цей Божа Мати
Омофором сяючим, святим…
А вже зовсім скоро сніг лапатий
Вкриє все довкілля, наче грим…

 

3 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, народні звичаї, обряди, осінь, релігія, роздуми, свята, традиції, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 14 жовтня. Покрови нет

Марина Алдон – 9 жовтня. Летять листівки…

2 июля, 2013 2:20 пп

Дев’яте жовтня. Летять листівки…

3D, у техніці розчинення
9 жовтня – День пошти

Летять листівки в вічність та листи…
Весь час по колу стукає годинник…
Болять повіки, небо шелестить…
Жде звістки голуб зі світів первинних…

Із хмар конверти клеїть мла чолом…
Де ж індекс тиші? Де її адреса?
Жаль, слів не стерти, дужок, навіть ком…
Що серце пише, в Бога зостається…

Листочки туї, ясена, верби –
Поштові марки… Їх не змиє злива!
Когось дивує голос із юрби,
Прихід поштарки – теж для когось диво…

На тлі листівки жовті олівці…
Узор із літер – то душі малюнок…
Смайл із мандрівки з квіткою в руці
Приносить вітер щиро… у дарунок…

У тексті розчинено вірш:

Летять листівки
Весь час по колу…
Болять повіки,
Жде звістки голуб…

Із хмар конверти…
Де ж індекс тиші?
Жаль, слів не стерти,
Що серце пише…

Листочки туї –
Поштові марки…
Когось дивує
Прихід поштарки…

На тлі листівки
Узор із літер…
Смайл із мандрівки
Приносить вітер…

2 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, роздуми, свята, традиції, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 9 жовтня. Летять листівки… нет

Марина Алдон – 7 жовтня. Благородний олень

2 июля, 2013 9:00 дп

Сьоме жовтня. Благородний олень

3D, у техніці розчинення

Розбивається день, заповняючи світ чорнотою…
Вечір зорі пряде, павутину ж навчився вже прясти…
Гордо лісом іде, ніби стежку веде за собою,
Благородний олень, молодий, граціозний, прекрасний…

Клен – для вітру мішень, дзьобом точно влучає у гілку,
Відриває листок, демонструючи силу несхитну…
Уповільнює крок і обнюхує радісно білку…
Благородний олень має вдачу спокійну, нехитру…

Вчить осінніх пісень мелодійних, та трохи журливих…
Сироїжку струмок облизати старається ніжно…
П’є водиці ковток горобець із травинок сонливих…
Благородний олень оглядає бобра мокре ліжко…

Мла сідає на пень, невисокий, шорсткий і немодний…
Місяць, наче ріжок, йому личать небесні собори…
Певно, хоче казок розпанаханий жовтень холодний…
Благородний олень міф шепоче про долю, про гори….

У тексті розчинено вірш:

Розбивається день,
Вечір зорі пряде…
Гордо лісом іде
Благородний олень…

Клен – для вітру мішень…
Відриває листок…
Уповільнює крок
Благородний олень…

Вчить осінніх пісень
Сироїжку струмок…
П’є водиці ковток
Благородний олень…

Мла сідає на пень…
Місяць, наче ріжок…
Певно, хоче казок
Благородний олень…

 

 

2 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші для дітей, вірші про тварин, ліс, осінь, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 7 жовтня. Благородний олень нет

Марина Алдон – 6 жовтня. Учителю

2 июля, 2013 7:25 дп

Шосте жовтня. Учителю

3D, у техніці розчинення
6 жовтня – День учителя

Учителю, ти наче садівник, дбайливий, ніжний,
В твоїх руках дитячих душ бутони, стебла, гІлля…
Піклуєшся щомиті про квітник свій дивовижний,
Не знаючи ні спокою, ні втоми, ні дозвілля…

Учителю, ти наче мандрівник, як Марко Поло,
Ведеш малят у світ іще незнаний, мальовничий…
Вчиш добувати золото із книг, які навколо,
І уявляти побут первозданний, таємничий…

Учителю, ти наче астронавт, космічний майстер…
З тобою клас, немов би на орбіті, в небі-морі…
Цікавить учнів місячний ландшафт, найглибший кратер,
Але найбільш – планети невідкриті, мегазорі…

Учителю, ти наче музикант, даруєш вічне…
З тобою оживають звуки, ноти урочисто…
Знаходиш у малих серцях талант, зерно логічне…
Спасибі щире, рідний, за турботи, за дитинство!

У тексті розчинено вірш:

Учителю, ти наче садівник!
В твоїх руках дитячих душ бутони…
Піклуєшся щомиті про квітник,
Не знаючи ні спокою, ні втоми…

Учителю, ти наче мандрівник!
Ведеш малят у світ іще незнаний,
Вчиш добувати золото із книг
І уявляти побут первозданний…

Учителю, ти наче астронавт!
З тобою клас, немов би на орбіті…
Цікавить учнів місячний ландшафт,
Але найбільш – планети невідкриті…

Учителю, ти наче музикант!
З тобою оживають звуки, ноти,
Знаходиш у малих серцях талант…
Спасибі щире, рідний, за турботи!

 

2 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, народні звичаї, свята, традиції, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 6 жовтня. Учителю нет

« Следующие  
  Предыдущие »