Марина Алдон — 9 червня. «Народження Венери» Сандро Боттічеллі

3 апреля, 2013 2:29 пп

Дев’яте червня. «Народження Венери» Сандро Боттічеллі

3D, у техніці розчинення

Народжена з морської піни, виплекана в світлі…
Пливе до берега на мушлі… схожа на лілею…
А поруч бризки, мов пір’їни, бавляться в повітрі…
Та два Зефіри всюдисущі милуються нею…

Вона прекрасна і сувора, з запахом весняним…
До неї тягнеться  рослинність, трави дикі… мужні…
Її чекає німфа Ора із плащем багряним,
Прикрити… щоб святу невинність, голі перси пружні…

Руде волосся, карі очі та вуста звабливі,
Красиві, правильні манери, майже янголині…
Торкнутись кожен, певно, хоче, поглядом до дива,
До граціозної Венери, дівчини-богині…

У тексті розчинено вірш:

Народжена з морської піни,
Пливе до берега на мушлі…
А поруч бризки, мов пір’їни,
Та два Зефіри всюдисущі…

Вона прекрасна і сувора,
До неї тягнеться  рослинність…
Її чекає німфа Ора,
Прикрити… щоб святу невинність…

Руде волосся, карі очі,
Красиві, правильні манери…
Торкнутись кожен, певно, хоче,
До граціозної Венери…

 

16 березня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон — 9 червня. «Народження Венери» Сандро Боттічеллі нет

Марина Алдон – 8 червня. Нічна елегія

3 апреля, 2013 1:39 пп

Восьме червня. Нічна елегія

3D, у техніці розчинення

Світ увечері, мов РОЗМИТА ПЛЯМА. Зникає раптом КОНТУР ТІЛА КЛЕНА, немов святе обличчя Авраама під порохом віків… Лиш стовбур-вена НА МІСЯЧНІЙ ПОВЕРХНІ КАРБ шукає. Гілляки, ніби щупальці ворсисті (довкілля же у Всесвіті безкрає), ДОРОГА – Шлях Чумацький… тоне в листі… Мозаїка галактик зовсім поруч… А може зі світил ПОРТРЕТ ВАН ГОГА уже хтось виклав. ЧИ ось там, ліворуч… ПЕЙЗАЖ ГОГЕНА… Мрія босонога… з дитинства родом… як дівочий обруч… Роси б ковтнути з рук Самого Бога…
ВІДКРИТА БРАМА В НІЧ та в потойбіччя. ЗНИКА ТРИВОГА. Відчуття виразні. Я флори добре знаю всі наріччя, тому так милі нетрі непролазні. У КЕЛІЇ ПЕЧЕРНІЙ фрески дивні. І ВАЛЬС ШОПЕНА дзвінко лине всюди. ВИКОНУЄ СТРУМОК медитативні мелодії… та їх не чують люди…

ГІРСЬКА ВОЛОГА в сутінках найкраща! ГОРТАЮТЬ СВІЙ ПСАЛТИР ПОСЕРЕД ЛІСУ ЧЕНЦІ-ВІТРИ (вбирає спокій хаща…  крізь мох, як крізь надірвану завісу)… Молитва щира. ТАНЕ СВІЧКА… мовчки. БАГАТТЯ зомліває загадково… В повітрі СОН… Він є отим місточком, що дух єднає з Вічністю… частково. СЛЬОЗА ЛЯГАЄ НА МЕЛІСУ. Щастя! ЯК геть усе в природі справедливо! ТІНЬ голуба вдягаю на зап’ястя… браслетом буде… Гарно і звабливо!

НЕ ТИСНЕ ОЧІ мряки ЧОРНА СТРІЧКА, хоч може тільки ранок її зняти струною сонця. Звичка споконвічна… ОРНАМЕНТ АРОМАТІВ ХВОЇ Й М’ЯТИ нанизано на звивини, на скельця… свідомості… На жаль, не передати нащадкам запах… що В МАСШТАБІ СЕРЦЯ – оздоба СПРАВЖНЯ, мов коштовні шати. І НАСОЛОДА – жити… в кожній миті! ГРААЛЬ  ЗІРКОВИЙ ХОЧЕТЬСЯ ДІСТАТИ, вустами гаптувати соковиті плоди кохання… та свої Карпати… ТОРКАТИСЬ НЕБА жадібко руками… А ТАМ ПОЛІТ… СВОБОДА… невагомість… нікого не обмежено роками… а кредо існування – невгамовність…

У тексті розчинено вірш:

РОЗМИТА ПЛЯМА. Контур тіла клена…
НА МІСЯЧНІЙ ПОВЕРХНІ карб. Дорога?
ПОРТРЕТ ВАН ГОГА? Чи пейзаж Гогена?

ВІДКРИТА БРАМА в ніч. Зника тривога
У КЕЛІЇ ПЕЧЕРНІЙ. Вальс Шопена
Виконує струмок… ГІРСЬКА ВОЛОГА.

Гортають свій ПСАЛТИР ПОСЕРЕД ЛІСУ
Ченці-вітри. МОЛИТВА. Тане СВІЧКА
Багаття.  Сон ЛЯГАЄ НА МЕЛІСУ,
Як ТІНЬ. Не тисне очі ЧОРНА СТРІЧКА.

Орнамент ароматів хвої й м’яти
В масштабі серця – справжня насолода!
Грааль зірковий хочеться дістати,
Торкнутись неба! Там політ… свобода…

А у вірші розчинено японський сонет:

Розмита пляма.
На місячній поверхні
Портрет Ван Гога.

Відкрита брама.
У келії печерній
Гірська волога.

Псалтир посеред лісу.
Молитва. Свічка.
Лягає на мелісу
Тінь, чорна стрічка.

 

2011 рік

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, гори, Карпати, ліс, літо, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 8 червня. Нічна елегія нет

Марина Алдон – 7 червня. Дрозди співають

3 апреля, 2013 10:39 дп

Сьоме червня. Дрозди співають

3D, у техніці розчинення
Перевернутий сонет + ЯС

Дрозди складають вірші та сонати,
Рок-опери мелісі, всьому світу…
Дбайливо вранці будить спів Карпати…

Шум водограю, схожий на крик вітру,
Лунає дзвінко в лісі… біля хати…
Краплини в танці… чисті і без фільтру…

Скрізь ягідки строкаті, дивовижні…
Не треба пшонця, є птахам пожива…
Розгойдують пернаті віти вишні…
Проміння сонця всюди мерехтливе…

У гніздах скоро будуть пташенята…
Кудлаті гори літечку радіють..
Свята природа на дива багата!
Гостюю на галявині і мрію…

У тексті розчинено ЯС:

Дрозди складають
Рок-опери мелісі,
Дбайливо вранці…

Шум водограю
Лунає дзвінко в лісі…
Краплини в танці…

Скрізь ягідки строкаті,
Не треба пшонця…
Розгойдують пернаті
Проміння сонця…

 

 

3 квітня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Сонети и Щоденник. Метки: 3D вірші, ліс, літо, пейзажна лірика, птахи, сонети и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 7 червня. Дрозди співають нет

Марина Алдон – 6 червня. Захід Сонця

3 апреля, 2013 10:35 дп

Шосте червня. Захід Сонця

3D, у техніці розчинення

Цілує сонце ніжно виднокрай меланхолійний…
Ховає в лоні, певно, Божий циркуль денне світло…
Угору тягне руки-віти гай старий, спокійний…
Чекає дуже, мовчки, першу зірку тепле літо…

Імла ледь-ледь нахмурює брову, бо тисне хмара…
Духмяний вечір поруч… зовсім близько, біля хати…
Нашпилює росинки на траву рука Ікара…
Крилом незримим… вічний мім – вітрисько тре Карпати…

Ще віщі сни на іншій частоті, в своїй печері…
Шукають ноти зяблики співочі для романсу…
Останній промінь пише на воді, як на папері,
Послання людству, місяцю, чи ночі… в стані трансу…

У тексті розчинено вірш:

Цілує сонце ніжно виднокрай…
Ховає в лоні, певно, Божий циркуль…
Угору тягне руки-віти гай,
Чекає дуже, мовчки, першу зірку…

Імла ледь-ледь нахмурює брову…
Духмяний вечір поруч… зовсім близько…
Нашпилює росинки на траву
Крилом незримим… вічний мім – вітрисько…

Ще віщі сни на іншій частоті,
Шукають ноти зяблики співочі…
Останній промінь пише на воді
Послання людству, місяцю, чи ночі…

3 квітня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, літо, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 6 червня. Захід Сонця нет

Марина Алдон – 5 червня. Не лікує планету люд…

2 апреля, 2013 1:40 пп

5 червня – Всесвітній день охорони навколишнього середовища

П’яте червня. Не лікує планету люд…

3D, у техніці розчинення

У річок, у струмків тромбоз у найгіршій формі…
І засмічення вен, судин, і у душах морок…
Безутішний, на жаль, прогноз… Русла не у в нормі…
У воді нафта, ртуть, бензин, промисловий мотлох…

Легеневий у лісу спазм, бронхіальна астма…
На галявинах сморід, бруд… Хазяйнують пили…
Та берізці сльоза – алмаз, чи росинка-яшма?
Не лікує планету люд… Рідний дім не милий?

Хвора шкіра давно в землі, псоріаз, напевно…
Рани глибшають з дня на день… від морозу, спеки…
А рослини глухі, німі… дмуть вітри даремно…
Не співають своїх пісень солов’ї, лелеки…

У повітря вростає смог: ядовитий, темний…
Не дивує кислотний град – диво з див погоди…
Як це терпить усе ще Бог, вічний, милосердний?
Бо ж суспільство довкілля кат і суддя природи…

У тексті розчинено вірш:

У річок, у струмків тромбоз
І засмічення вен, судин…
Безутішний, на жаль, прогноз:
У воді нафта, ртуть, бензин…

Легеневий у лісу спазм,
На галявинах сморід, бруд…
Та берізці сльоза – алмаз?
Не лікує планету люд…

Хвора шкіра давно в землі,
Рани глибшають з дня на день…
А рослини глухі, німі,
Не співають своїх пісень…

У повітря вростає смог,
Не дивує кислотний град…
Як це терпить усе ще Бог?
Бо ж суспільство довкілля кат…

2 квітня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, екологія, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 5 червня. Не лікує планету люд… нет

Марина Алдон – 4 червня. «Українська ніч» Архипа Куїджі

2 апреля, 2013 1:37 пп

Четверте червня. «Українська ніч» Архипа Куїджі

3D, у техніці розчинення

Ілюмінація небесної твердіні загадкова…
У димці оживають міражі тремкі… знічев’я…
Танцюють танго біля хат абстрактні тіні гарячково…
Зірки крильми торкаються душі шамана-червня…

Мла темношкіра духмяніє лободою та барвінком,
Співає щось тополям вітерець, старий романтик…
Стікають сни у інші виміри з водою… досить стрімко…
У пагорби вдивляється Творець… крізь сім галактик…

Ніч українська і прекрасна, і глибока, і спокійна…
Тихенько дише стомлене село… Шлях, як орбіта…
Ховає місяць золоту зіницю ока… в стозі сіна…
Довкілля випромінює тепло… в режимі літа…

У тексті розчинено вірш:

Ілюмінація небесної твердіні…
У димці оживають міражі…
Танцюють танго біля хат абстрактні тіні…
Зірки крильми торкаються душі…

Мла темношкіра духмяніє лободою,
Співає щось тополям вітерець…
Стікають сни у інші виміри з водою…
У пагорби вдивляється Творець…

Ніч українська і прекрасна, і глибока…
Тихенько дише стомлене село…
Ховає місяць золоту зіницю ока…
Довкілля випромінює тепло…

 

2 квітня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, ніч, пейзажна лірика, роздуми, Україна и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон – 4 червня. «Українська ніч» Архипа Куїджі нет

Марина Алдон – 3 червня. Ромашка

1 апреля, 2013 5:44 пп

Третє червня. Ромашка

3D, у техніці розчинення

Білесенька пелюсточка віщує щастя-долю…
Як сонце, серцевина – жовта, лагідна, м’якенька…
Листочок кожен – хусточка смарагдового поля,
Мов ниточка, стеблина, граціозна і тоненька.

Дівчата на ромашечці (немов на хвилях лебідь)
Гадають на кохання, щоб позбутися печалі…
Не вірять серцю-пташечці, що в грудях, не у небі,
Що б’ється в такт бажанням, незалежним від реалій…

Цілую ніжно квіточку, як матінку дитина…
Від щастя терпнуть губи та цілющим пахнуть чаєм…
Спитаю краще в літечка, у вітру-пілігрима,
Чи любить чи не любить той, хто мрії розпинає…

У тексті розчинено вірш:

Білесенька пелюсточка,
Як сонце, серцевина…
Листочок кожен – хусточка,
Мов ниточка, стеблина…

Дівчата на ромашечці
Гадають на кохання…
Не вірять серцю-пташечці,
Що б’ється в такт бажанням…

Цілую ніжно квіточку,
Від щастя терпнуть губи…
Спитаю краще в літечка,
Чи любить чи не любить?

 

1 квітня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, квіти, літо, пейзажна лірика, рослини и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 3 червня. Ромашка нет

Марина Алдон – 2 червня. Веселка

1 апреля, 2013 5:42 пп

Друге червня. Архип Куїнджі «Веселка»

3D, у техніці розчинення

Тоненький міст астральний, довжиною в пісню серця,
Із Божого єлею він, чи із пилку квіток барвистих?
Як символ, знак сакральний, стежка з тління  у безсмертя,
Між небом та землею сім мотузок променистих..

Лунає вітру мова галактична звідусюди,
З-між хмар, мов із віконця виглядають блискавиці…
Веселка загадкова грім впресовує у груди,
Є усмішкою сонця і із річки п’є водиці…

Узгір’я пахне літом, незалежно від погоди…
Густа трава серйозна, та на дотик чудотворна…
А райдуга над світом, ніби вишивка природи –
Яскрава, віртуозна, живописна, неповторна….

У тексті розчинено вірш:

Тоненький міст астральний
Із Божого єлею,
Як символ, знак сакральний,
Між небом та землею…

Лунає вітру мова
З-між хмар, мов із  віконця…
Веселка загадкова
Є усмішкою сонця…

Узгір’я пахне літом,
Густа трава серйозна…
А райдуга над світом
Яскрава, віртуозна…

 

1 квітня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, літо, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 2 червня. Веселка нет

Марина Алдон – 1 червня. День захисту дітей

1 апреля, 2013 5:34 пп

Перше червня. День захисту дітей

3D, у техніці зіставлення

З світів до хати прилітає пташка Божа,
Веде стежина до подвір’я, до гніздечка…
Радіє мати, квітне сонце, днина гожа,
За доньку-сина батько молиться сердечно…

Струмок дзюркоче, щось наспівує криниця
У лоні гаю, на долоні передгір’я…
Маленькі очі у Ганнусі та у Гриця
Від щастя сяють, мрії сповнені безмір’ям…

Вітри б’ють грубі, і зухвалі, й гордовиті
КрильмИ в ворота… лопухи, як парасолі…
Сім’я укупі… За столом усі вже ситі…
Кипить робота… У вікно глядять тополі…

Права дитини на сторінці… у альбомі –
Закон держави, акт-малюнок нормативний…
Тепло родини відчуває кіт в соломі,
У добрій справі імпульс роду позитивний…

У тексті розчинено два вірші:

1.
З світів до хати
Веде стежина…
Радіє мати
За доньку-сина…

Струмок дзюркоче
У лоні гаю…
Маленькі очі
Від щастя сяють…

Вітри б’ють грубі
КрильмИ в ворота…
Сім’я укупі…
Кипить робота…

Права дитини –
Закон держави…
Тепло родини
У добрій справі…

2.
Прилітає пташка Божа
До подвір’я, до гніздечка…
Квітне сонце, днина гожа,
Батько молиться сердечно…

Щось наспівує криниця
На долоні передгір’я…
У Ганнусі та у Гриця
Мрії сповнені безмір’ям…

І зухвалі, й гордовиті
Лопухи, як парасолі…
За столом усі вже ситі…
У вікно глядять тополі…

На сторінці… у альбомі –
Акт-малюнок нормативний…
Відчуває кіт в соломі,
Імпульс роду позитивний…

 

1 квітня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, діти, народні звичаї, роздуми, свята, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 1 червня. День захисту дітей нет

Марина Алдон – 31 травня. Самотньо

1 апреля, 2013 5:31 пп

Тридцять перше травня. Самотньо

3D, у техніці розчинення

Відходить весна в небуття, за пороги вічності…
Як древні імперії інків, на стінах міфічні тіні…
Мене розпинають чуття і симптоми ніжності…
Життя позбавляють відтінків депресії традиційні…

Тривога спресовує сни, що… мов дар, відпущені,
У оці, за шаром сітківки, твої зберігаю знімки…
Настоюю прах від сльози, із душі відлущений,
На сяйві полярної зірки у пляшечці з-під горілки…

Натхненно співають вітри… чорні в них маніжечки…
Тихенько шепоче джерельце смерекам, дубам промову…
Збігаючи в ніч із гори, мряка гусне трішечки…
Болить, знепокоєне серце… Не чуєш його ти мову…

На місяці шрами, рубці, видно… жовте тім’ячко…
Там пам’ять гніздиться… природно, ждуть часу думки прийдешні…
А тут…. за вікном горобці, мовчки, чистять пір’ячко…
Та з ними… без тебе… самотньо… Коли засвітає… врешті?

У тексті розчинено вірш:

Відходить весна в небуття,
Як древні імперії інків…
Мене розпинають чуття…
Життя позбавляють відтінків…

Тривога спресовує сни
У оці, за шаром сітківки…
Настоюю прах від сльози
На сяйві полярної зірки…

Натхненно співають вітри,
Тихенько шепоче джерельце,
Збігаючи в ніч із гори…
Болить, знепокоєне серце…

На місяці шрами, рубці…
Там пам’ять гніздиться… природно…
А тут…. за вікном горобці…
Та з ними… без тебе… самотньо…

 

1 квітня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

 

*На фото: робота члена Національної спілки  художників України Ласло Гайду

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, весна, вірші про кохання, інтимна лірика и кохання. Комментариев к записи Марина Алдон – 31 травня. Самотньо нет

« Следующие  
  Предыдущие »