Марина Алдон – Гора

25 июля, 2013 7:25 дп

Гора

Не вір, що гора – це ділянка планети
з різким коливанням висот,
Контрастність рельєфу залежить
від вміння свої ж відкривати очі…
А розум над рівнем морським піднімається більш,
ніж на метрів шістсот,
Однак все одно не знаходить,
де сховані в небі покої Отчі…

Не вір, що гора – результат вулканічних процесів
у нетрях землі,
Стояв крутосхил після створення світу
одразу ж на цьому місці…
Однаково гарна природа тут вранці,
увечері, вдень та у млі,
І брили старі кам’яні в лісі кращі,
ніж скелі бетонні в місті…

Не вір, що гора – це міфічна істота,
яка контролює зірки…
БескИд хоч живий, але має призначення
в сотні разів простіше –
Диханням життєвим щодня забезпечує
міжгалактичні струмки…
В Карпатах святих на душі у людини
насправді стає чистіше…

 

25 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

На фото: робота Бруно Августо Жавино «Гори (Вид на ріку)»

Рубрики: P. S., Лабіринт, Мої вірші и Прості вірші. Метки: гори, Карпати, роздуми и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон – Гора нет

Марина Алдон – Русалка

23 июля, 2013 4:47 пп

Русалка

Коси зелені. Блакитні, як небо, очі,
Місячний диск у душі, в серці сонце завжди гаряче…
Світ обгинають аж тричі пісні дівочі,
Тільки не чує ніхто, як вона без упину плаче…

Має кохати молюсків чи риб безмовних,
Інші русалки у колі лускатих знаходять пару…
Їй же в  глибинах ріки не до справ любовних,
Мріє вона про людину… про ватру…  та про гітару…

Хлопець-рибалка давно полонив свідомість…
Біля човна пропливала не раз, щоб звернув увагу…
Він же хрестився і щось шепотів натомість…
Не втамувати русалці ніколи чуттєву спрагу…

Має він іншу, із нею проводить ночі…
Біль розрізає кривавим ножем юні груди наче…
Світ обгинають аж тричі пісні дівочі…
Тільки не чує ніхто, як вона відчайдушно плаче…

23 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

На фото: работа Ушаковой Ларисы Юрьевны «Русалка»

Рубрики: Лабіринт, Мої вірші и Прості вірші. Метки: інтимна лірика, вірші про кохання, кохання, роздуми и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон – Русалка нет

Марина Алдон – Ти дозволь мені, любий

23 июля, 2013 3:13 пп

Ти дозволь мені, любий

Ти дозволь мені, любий, укрити щоку поцілунками…
І ранковою зіркою впасти нечутно до ніг…
Хай мороз обшиває півмісячне тло візерунками…
Я зігрію тебе, розтоплю́ у Антарктиці сніг…

Ти дозволь мені, любий, омити долоні сльозинами…
Та покласти чуття молитовно на серця вівтар…
Щоб не кров, а жага струмувала нестримно судинами…
І щоб вітер співав у віконечко, як паламар…

Ти дозволь мені, любий… розгладити зморшки та родимки,
Емоційною грою розкласти спокуси вогонь…
Хай лютує завія. Ми літо повернемо подумки,
Бо облесливі ласки – немов усвідомлений сон…

Ти дозволь мені, любий, упитися пестощів лавою,
У долоні тримати безумної зваби струну…
Світлу мрію зліпи з мого тіла своєю уявою,
Щоб дві душі сплелися навіки-віків у одну…

23 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

На фото: работа Буки Надежды Ивановны «Чатеры»

Рубрики: Лабіринт, Мої вірші и Прості вірші. Метки: інтимна лірика, вірші про кохання и кохання. Комментариев к записи Марина Алдон – Ти дозволь мені, любий нет

Марина Алдон – Ридає вночі… білосніжна самотня вовчиця

23 июля, 2013 3:11 пп

Ридає вночі… білосніжна самотня вовчиця

Ридає вночі… білосніжна самотня вовчиця…
Крізь очі течуть не сльозини, вихлюпує кров….
Півсерця мечем протикає своїм блискавиця,
Лютує гроза… та страшить невзаємна любов…

Її зачинить неможливо в вольєрі залізнім,
Здається, вона… підкоряє і простір, і час…
Весь ліс її дім… навіть скелі суворі та грізні…
Але… полюбить у житті може тільки лиш раз.

Шепочуть вітри молитовні поеми та вірші…
І місячний диск виринає у млі з небуття…
А він у цей час про кохання розказує іншій,
Їй мрії свої довіряє, бажання, чуття…

Ридає вночі… білосніжна самотня вовчиця…
Проводять зірки фотозйомку пташиних весіль…
Веде її в світ не дорога гірська, а криниця…
Не може ніхто зрозуміти прихований біль…

 

23 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

На фото: работа Бабкиной Юлии Ивановны «Одинокий волк»

Рубрики: Лабіринт, Мої вірші и Прості вірші. Метки: інтимна лірика, вірші про кохання, вовки и кохання. Комментариев к записи Марина Алдон – Ридає вночі… білосніжна самотня вовчиця нет

Марина Алдон – У лютого багато планів на майбутнє

23 июля, 2013 2:57 пп

У лютого багато планів на майбутнє

3D, у техніці розчинення

У лютого багато планів на майбутнє, але час його обмежений…
В оселі він заходить крадькома, щоб на вогонь таємно глянути…
Відлякує чомусь тепло таке могутнє та камін старий розсерджений…
У серці крижаному сніг, зима, що можуть в мить одну розтанути…

На вулицях міських блукати, звісно, краще – і комфортніше, й безпечніше,
Не гріють сонця пальці-промінці, мороз вростає у артерії…
Бурульками приємно ласувати натще, лиш вітри усе нестерпніші…
А як малюють білі олівці на вікнах Лувру, навіть келії!

У лютого багато планів на майбутнє… їх несе у світ він з вірою –
Пошити треба віхолам взуття, всім розказати про досягнення…
Готує шоу на каткові незабутнє з ожеледицею сірою…
Та у природи власний цикл життя, інакші задуми та прагнення…

У тексті розчинено вірш:

У лютого багато планів на майбутнє…
В оселі він заходить крадькома,
Відлякує чомусь тепло таке могутнє…
У серці крижаному сніг, зима…

На вулицях міських блукати, звісно, краще –
Не гріють сонця пальці-промінці…
Бурульками приємно ласувати натще…
А як малюють білі олівці!

У лютого багато планів на майбутнє –
Пошити треба віхолам взуття…
Готує шоу на каткові незабутнє…
Та у природи власний цикл життя…

23 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

На фото: работа Зиминой Mарии Александровны «Фонтанка. Февраль»

Рубрики: Лабіринт, Мої вірші и Нові 3D. Метки: 3D вірші, зима, пейзажна лірика, роздуми и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон – У лютого багато планів на майбутнє нет

Марина Алдон – Морозний день

23 июля, 2013 2:55 пп

Морозний день

3D, у техніці розчинення

Від сонця користь – мегатонни світла в межах простору,
Замість тепла – на променях бурульки… Сніг на грейдерах…
Легенями проціджує повітря, сфери космосу
Мороз-митець  і створює малюнки в стилі Вермера…

У крижаних великих окулярах від правіхоли
Він добре бачить ріки, водограї, всі водоймища,
Хоч сам незримий, начебто примара, але інколи
Лякає люд, тварин, пташині зграї біля сховища…

Його духовна їжа – срібний іній, ожеледиця…
Цікавлять більше вікна, аніж книги, сни та марення…
Планета у холодній павутині ледве вертиться,
Чекає дару Божого – відлиги, льоду танення…

У тексті розчинено вірш:

Від сонця користь – мегатонни світла,
Замість тепла – на променях бурульки…
Легенями проціджує повітря
Мороз-митець  і створює малюнки…

У крижаних великих окулярах
Він добре бачить ріки, водограї,
Хоч сам незримий, начебто примара,
Лякає люд, тварин, пташині зграї…

Його духовна їжа – срібний іній…
Цікавлять більше вікна, аніж книги…
Планета у холодній павутині
Чекає дару Божого – відлиги…

 

23 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

На фото: работа Шалагиной Маргариты Евгеньевны «Зимний день»

Рубрики: Лабіринт, Мої вірші, Нові 3D и Улюблене. Метки: 3D вірші, зима и пейзажна лірика. Комментариев к записи Марина Алдон – Морозний день нет

Марина Алдон – 12 червня. Система вимірів

3 апреля, 2013 5:48 пп

Дванадцяте червня. Система вимірів

3D, у техніці розчинення

Вимірюю ніч за шкалою Віта, та… навіть Ріхтера…
Вимірюю час за сльозами в жмені…. вони, як фантики…
Малюю зірки на тендітних квітах – виходить літера…
Холодні вітри у душі шалені дмуть із Антарктики…

Вимірюю світ почуттям жагучим, літА марнуючи…
Вимірюю сум за зразком молитви на тлі експресії…
Стає в серці біль надто аж пекучим, іще й пульсуючим…
Бо лезо журби ще гостріше бритви під час депресії…

Вимірюю шлях, як земне тяжіння відносно Вічності…
Вимірюю сни за диханням неба… Геть гриф таємності!..
Вбиває мене твоє збайдужіння, відсутність ніжності…
Я досі люблю… хоч забути треба про смак взаємності…

У тексті розчинено вірш:

Вимірюю ніч за шкалою Віта …
Вимірюю час за сльозами в жмені …
Малюю зірки на тендітних квітах…
Холодні вітри у душі шалені…

Вимірюю світ почуттям жагучим…
Вимірюю сум за зразком молитви…
Стає в серці біль надто аж пекучим…
Бо лезо журби ще гостріше бритви…

Вимірюю шлях, як земне тяжіння…
Вимірюю сни за диханням неба…
Вбиває мене твоє збайдужіння…
Я досі люблю… хоч забути треба…

 

26 листопада 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

*На фото: робота члена Національної спілки  художників України Ласло Гайду, «Всесвіт», 1993, полотно, олія

 

 

Рубрики: Лабіринт, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, інтимна лірика, вірші про кохання, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 12 червня. Система вимірів нет

Марина Алдон – 8 травня. Роздуми над картиною П. Куїнджі «Місячна ніч на Дніпрі»

14 марта, 2013 10:32 пп

Восьме травня. Роздуми над картиною П. Куїнджі «Місячна ніч на Дніпрі»

3D, у техніці розчинення

Всесвітнє око – місяць золотий, тремтить промінням,
Спокійно оглядає володіння, наче зодчий…
Цілує вітер верби та хрести, вітряк, каміння,
Подзьобують пташки зірки-насіння в лоні ночі…

Мла, мовчки, чистить крила над Дніпром листками м’яти,
Напитись хоче свіжості із річки та наснаги…
Вода степам наспівує псалом сто сорок п’ятий,
Об берег витирає мокрі щічки… жде розваги…

Далеко десь тоненький ряд хатин, стежина чорна…
Гніздяться сни під стріхами покірно… бо так треба…
Декор Творця –  мозаїка з хмарин нерукотворна,
Це – сива борода Іллі, ймовірно… серед неба…

У тексті розчинено вірш:

Всесвітнє око – місяць золотий,
Спокійно оглядає володіння…
Цілує вітер верби та хрести,
Подзьобують пташки зірки-насіння…

Мла, мовчки, чистить крила над Дніпром,
Напитись хоче свіжості із річки…
Вода степам наспівує псалом,
Об берег витирає мокрі щічки…

Далеко десь тоненький ряд хатин,
Гніздяться сни під стріхами покірно…
Декор Творця –  мозаїка з хмарин,
Це – сива борода Іллі, ймовірно…

 

14 березня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: Лабіринт, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, ніч, пейзажна лірика, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 8 травня. Роздуми над картиною П. Куїнджі «Місячна ніч на Дніпрі» нет

Марина Алдон – Двадцять шосте березня. Пробач ворогів, Боже мій

6 февраля, 2013 9:21 пп

Двадцять шосте березня. Пробач ворогів, Боже мій

3D, у техніці розчинення

Пробач ворогів, Боже мій, за симптоми заздрості,
Бо ж легко молитись за друзів, чи за соратників,
Що поруч у щасті, у тузі, у горі, й радості…
І навіть в мовчанці німій вони кращі радники…

Противників, Отче, прости… вбивць закону совісті…
Що в масках блукають між нами, оскал приховують…
Серця ампутують словами… вбивають повністю…
До мрій прибивають хрести… крила волі сковують…

Суперникам гріх відпусти: хитрість, підлабузництво, –
Вони ж і глухі, і незрячі без сили вищої…
Є в людях інстинкти звірячі, цинізм, відступництво,
Бо вперто ідуть до мети, та іще й нечистої…

Пробач ворогів, Боже мій, не усі ж однакові…
На них не тримаю образи за грубу бесіду…
У зла же цупкі метастази, клітини ракові…
Ти, знаєш… Ти вічний, святий! Ти – основа Всесвіту!

У тексті розчинено вірш:

Пробач ворогів, Боже мій,
Бо ж легко молитись за друзів,
Що поруч у щасті, у тузі…
І навіть в мовчанці німій…

Противників, Отче, прости…
Що в масках блукають між нами,
Серця ампутують словами,
До мрій прибивають хрести…

Суперникам гріх відпусти, –
Вони ж і глухі, і незрячі…
Є в людях інстинкти звірячі,
Бо вперто ідуть до мети…

Пробач ворогів, Боже мій…
На них не тримаю образи…
У зла же цупкі метастази…
Ти, знаєш… Ти вічний, святий!

 

6 лютого 2012

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: Лабіринт, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, молитва, релігія, самотність у натовпі, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Двадцять шосте березня. Пробач ворогів, Боже мій нет

Марина Алдон – Дев’ятнадцяте березня. Опис картини Левитана “Весна. Більша вода”

1 февраля, 2013 10:04 пп

Дев’ятнадцяте березня. Опис картини Левитана “Весна. Більша вода”

Перевернутий сонет +ЯС

3D, у техніці розчинення

Сезонна повінь, певно, після зливи…
На небі чи у полі русло річки?
Берези голі, сонні та тремтливі…

Де сонця промінь або іскра свічки?
Хмарки́ на видноколі неквапливі…
Вода на волі! В ліс летять синички…

Хто з гілки робить флейту? Вітер сивий!
Невже Бетховен грає з ним дуетом?
Є автором сюжету день журливий…
Самотній човен пахне очеретом…

Весна, звичайно, любить колір синій,
Для неї світ, неначе ікебана,
Автограф залишає на картині,
А, може, прямо в серці Левитана…

У тексті розчинено ЯС:

Сезонна повінь…
На небі чи у полі
Берези голі?

Де сонця промінь?
Хмарки́ на видноколі…
Вода на волі!

Хто з гілки робить флейту?
Невже Бетховен?
Є автором сюжету
Самотній човен…

1 лютого 2012

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: Лабіринт, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, весна, за картинами, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Дев’ятнадцяте березня. Опис картини Левитана “Весна. Більша вода” нет

« Следующие  
  Предыдущие »