Двадцять четверте червня. Клод Моне «Латаття» («Водяні лілії»)
3D, у техніці розчинення
Пелюстки, наче справжні діаманти у казковій голубіні,
Чарують персні лагідних листків узором самобутнім…
А над водою чайки-музиканти імітують Паганіні,
Немов на грані різних двох світів… гудуть вітри могутні…
Щоранку розкриваються бутони, як повіки галактичні,
Чудово знають сонця родовід і чують Божий голос…
Обличчя благородні, мов з ікони ідеальні, автентичні…
Їм озеро – маленький небозвід, а, може, мікрокосмос…
НастОї трав, розчинені у літі, у молозиві русалок,
Просочені парфумами хмарин і пафосом поетів…
Немає за латаття кращих квітів – елегантних витинанок,
Немає таємничіших рослин, напевно, на планеті…
У тексті розчинено вірш:
Пелюстки, наче справжні діаманти,
Чарують персні лагідних листків…
А над водою чайки-музиканти,
Немов на грані різних двох світів…
Щоранку розкриваються бутони,
Чудово знають сонця родовід…
Обличчя благородні, мов з ікони…
Їм озеро – маленький небозвід…
НастОї трав, розчинені у літі,
Просочені парфумами хмарин…
Немає за латаття кращих квітів,
Немає таємничіших рослин…
13 квітня 2013
Оставить комментарий