Вона не знала слова «мама»
Вона не знала слова «мама»,
Про себе усієї правди.
Дитинство, як суцільна рана,
Здавалось наслідками травми.
Дивилась біль її очима
Колись крізь вікна у притулку.
Хоча усе вже за плечима,
Неначе тіні у провулку.
І де ж та мрія заповітна –
Забути хутко сиротинець?
Тепер вона сама вагітна,
А він утік, немов злочинець.
Але людина – не зозуля…
Не відреклася від дитини…
Влучила змалечку їй куля
У серця стовбурні клітини.
А дні летіли непомітно,
Роки, як таїнство причастя.
Вона давно – багатодітна,
Вона знайшла нарешті щастя.
І чоловік, і вісім дочок
Заполонили світ коханням…
А голоси, як той дзвіночок,
Постійно тішили звучанням.
Та дитбудинку снилась брама,
Харчі казенні, горе зради…
Вона вже знала слово «мама»
І власну, вищу сутність правди…
1 грудня 2012
© Copyright Marina Aldon 2012
6 декабря, 2012 8:16 пп
Жахливо, коли дитя не знає маму.
6 декабря, 2012 8:35 пп
Так, майже гіршого немає.. бо ж кожна дитина мріє про щасливе дитинство, про любов та порозуміння.. а коли немає найближчих людей — це неможливо…