Самотня вовчиця
3D у техніці розчинення
Зіроньки світять,криптонові лампи наче…
Сніг аж іскриться… а січень чекає дива…
Виє на місяць, а, може, піснями плаче
Біла вовчиця, граційна, прудка, смілива…
Їй без кохання нелегко у світі цьому…
Зовсім не спиться… на грудях болять надрізи…
З криги убранняна стежці крутій додому…
Має криниця цупкі кришталеві лінзи…
Гладить сніжинку вітрисько, що насторожі…
Мла конвульсивноздригається, тре долоні…
Гори узимку на вежі античні схожі…
Сплять інстинктивно дерева у штучній комі…
Небо – безодня… і… мовчки… віщує долю…
Серце – не криця… воно калатає дуже…
Знає самотня хмарина маршрут – на північний полюс…
Біла вовчиця без милого в лісі тужить…
У тексті розчинено вірш:
Зіроньки світять,
Сніг аж іскриться…
Виє на місяць
Біла вовчиця…
Їй без кохання
Зовсім не спиться…
З криги убрання
Має криниця…
Гладить сніжинку
Мла конвульсивно…
Гори узимку
Сплять інстинктивно…
Небо – безодня…
Серце – не криця, —
Знає самотня
Біла вовчиця…
8 січня 2014
© Copyright Marina Aldon 2013
Оставить комментарий