Марина Алдон – Небо

Небо

 

Десь там, у глибинах безмірно-глибокого неба

Безмовно ясніє із дивних зірок візерунок,

У млу галактичну пускають коріння дерева,

А вірші знаходять у вічності власний притулок…

 

У вимірах інших і мрії птахами гніздяться,

Слова оживають, неначе напровесні квіти,

Пісням дає крила мистецька довершена праця,

З’являються навіть у нот автентичні орбіти…

 

Десь там, у глибинах небесного Божого схилу

Архангел гортає всесвітню абетку класичну…

Вона таємничу дає кожній літері силу,

Формуючи мову, у світі найбільш поетичну…

 

У нетрях космічних повніше єства розуміння,

Молитва свята очищає і душу, і совість…

У стані блаженства немає земного тяжіння,

Бо твори ліричні вливають на творчу свідомість…

 

 

8 січня 2014

© Copyright Marina Aldon 2013

Фото: Kruzz «Излом»,

http://www.photosight.ru/photos/5365864/

Оставить комментарий