Марина Алдон – 8 червня. Нічна елегія

3 апреля, 2013 1:39 пп

Восьме червня. Нічна елегія

3D, у техніці розчинення

Світ увечері, мов РОЗМИТА ПЛЯМА. Зникає раптом КОНТУР ТІЛА КЛЕНА, немов святе обличчя Авраама під порохом віків… Лиш стовбур-вена НА МІСЯЧНІЙ ПОВЕРХНІ КАРБ шукає. Гілляки, ніби щупальці ворсисті (довкілля же у Всесвіті безкрає), ДОРОГА – Шлях Чумацький… тоне в листі… Мозаїка галактик зовсім поруч… А може зі світил ПОРТРЕТ ВАН ГОГА уже хтось виклав. ЧИ ось там, ліворуч… ПЕЙЗАЖ ГОГЕНА… Мрія босонога… з дитинства родом… як дівочий обруч… Роси б ковтнути з рук Самого Бога…
ВІДКРИТА БРАМА В НІЧ та в потойбіччя. ЗНИКА ТРИВОГА. Відчуття виразні. Я флори добре знаю всі наріччя, тому так милі нетрі непролазні. У КЕЛІЇ ПЕЧЕРНІЙ фрески дивні. І ВАЛЬС ШОПЕНА дзвінко лине всюди. ВИКОНУЄ СТРУМОК медитативні мелодії… та їх не чують люди…

ГІРСЬКА ВОЛОГА в сутінках найкраща! ГОРТАЮТЬ СВІЙ ПСАЛТИР ПОСЕРЕД ЛІСУ ЧЕНЦІ-ВІТРИ (вбирає спокій хаща…  крізь мох, як крізь надірвану завісу)… Молитва щира. ТАНЕ СВІЧКА… мовчки. БАГАТТЯ зомліває загадково… В повітрі СОН… Він є отим місточком, що дух єднає з Вічністю… частково. СЛЬОЗА ЛЯГАЄ НА МЕЛІСУ. Щастя! ЯК геть усе в природі справедливо! ТІНЬ голуба вдягаю на зап’ястя… браслетом буде… Гарно і звабливо!

НЕ ТИСНЕ ОЧІ мряки ЧОРНА СТРІЧКА, хоч може тільки ранок її зняти струною сонця. Звичка споконвічна… ОРНАМЕНТ АРОМАТІВ ХВОЇ Й М’ЯТИ нанизано на звивини, на скельця… свідомості… На жаль, не передати нащадкам запах… що В МАСШТАБІ СЕРЦЯ – оздоба СПРАВЖНЯ, мов коштовні шати. І НАСОЛОДА – жити… в кожній миті! ГРААЛЬ  ЗІРКОВИЙ ХОЧЕТЬСЯ ДІСТАТИ, вустами гаптувати соковиті плоди кохання… та свої Карпати… ТОРКАТИСЬ НЕБА жадібко руками… А ТАМ ПОЛІТ… СВОБОДА… невагомість… нікого не обмежено роками… а кредо існування – невгамовність…

У тексті розчинено вірш:

РОЗМИТА ПЛЯМА. Контур тіла клена…
НА МІСЯЧНІЙ ПОВЕРХНІ карб. Дорога?
ПОРТРЕТ ВАН ГОГА? Чи пейзаж Гогена?

ВІДКРИТА БРАМА в ніч. Зника тривога
У КЕЛІЇ ПЕЧЕРНІЙ. Вальс Шопена
Виконує струмок… ГІРСЬКА ВОЛОГА.

Гортають свій ПСАЛТИР ПОСЕРЕД ЛІСУ
Ченці-вітри. МОЛИТВА. Тане СВІЧКА
Багаття.  Сон ЛЯГАЄ НА МЕЛІСУ,
Як ТІНЬ. Не тисне очі ЧОРНА СТРІЧКА.

Орнамент ароматів хвої й м’яти
В масштабі серця – справжня насолода!
Грааль зірковий хочеться дістати,
Торкнутись неба! Там політ… свобода…

А у вірші розчинено японський сонет:

Розмита пляма.
На місячній поверхні
Портрет Ван Гога.

Відкрита брама.
У келії печерній
Гірська волога.

Псалтир посеред лісу.
Молитва. Свічка.
Лягає на мелісу
Тінь, чорна стрічка.

 

2011 рік

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, гори, Карпати, ліс, літо, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 8 червня. Нічна елегія нет

Марина Алдон – 7 червня. Дрозди співають

3 апреля, 2013 10:39 дп

Сьоме червня. Дрозди співають

3D, у техніці розчинення
Перевернутий сонет + ЯС

Дрозди складають вірші та сонати,
Рок-опери мелісі, всьому світу…
Дбайливо вранці будить спів Карпати…

Шум водограю, схожий на крик вітру,
Лунає дзвінко в лісі… біля хати…
Краплини в танці… чисті і без фільтру…

Скрізь ягідки строкаті, дивовижні…
Не треба пшонця, є птахам пожива…
Розгойдують пернаті віти вишні…
Проміння сонця всюди мерехтливе…

У гніздах скоро будуть пташенята…
Кудлаті гори літечку радіють..
Свята природа на дива багата!
Гостюю на галявині і мрію…

У тексті розчинено ЯС:

Дрозди складають
Рок-опери мелісі,
Дбайливо вранці…

Шум водограю
Лунає дзвінко в лісі…
Краплини в танці…

Скрізь ягідки строкаті,
Не треба пшонця…
Розгойдують пернаті
Проміння сонця…

 

 

3 квітня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Сонети и Щоденник. Метки: 3D вірші, ліс, літо, пейзажна лірика, птахи, сонети и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 7 червня. Дрозди співають нет

Марина Алдон – 6 червня. Захід Сонця

3 апреля, 2013 10:35 дп

Шосте червня. Захід Сонця

3D, у техніці розчинення

Цілує сонце ніжно виднокрай меланхолійний…
Ховає в лоні, певно, Божий циркуль денне світло…
Угору тягне руки-віти гай старий, спокійний…
Чекає дуже, мовчки, першу зірку тепле літо…

Імла ледь-ледь нахмурює брову, бо тисне хмара…
Духмяний вечір поруч… зовсім близько, біля хати…
Нашпилює росинки на траву рука Ікара…
Крилом незримим… вічний мім – вітрисько тре Карпати…

Ще віщі сни на іншій частоті, в своїй печері…
Шукають ноти зяблики співочі для романсу…
Останній промінь пише на воді, як на папері,
Послання людству, місяцю, чи ночі… в стані трансу…

У тексті розчинено вірш:

Цілує сонце ніжно виднокрай…
Ховає в лоні, певно, Божий циркуль…
Угору тягне руки-віти гай,
Чекає дуже, мовчки, першу зірку…

Імла ледь-ледь нахмурює брову…
Духмяний вечір поруч… зовсім близько…
Нашпилює росинки на траву
Крилом незримим… вічний мім – вітрисько…

Ще віщі сни на іншій частоті,
Шукають ноти зяблики співочі…
Останній промінь пише на воді
Послання людству, місяцю, чи ночі…

3 квітня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, літо, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 6 червня. Захід Сонця нет

Марина Алдон – 5 червня. Не лікує планету люд…

2 апреля, 2013 1:40 пп

5 червня – Всесвітній день охорони навколишнього середовища

П’яте червня. Не лікує планету люд…

3D, у техніці розчинення

У річок, у струмків тромбоз у найгіршій формі…
І засмічення вен, судин, і у душах морок…
Безутішний, на жаль, прогноз… Русла не у в нормі…
У воді нафта, ртуть, бензин, промисловий мотлох…

Легеневий у лісу спазм, бронхіальна астма…
На галявинах сморід, бруд… Хазяйнують пили…
Та берізці сльоза – алмаз, чи росинка-яшма?
Не лікує планету люд… Рідний дім не милий?

Хвора шкіра давно в землі, псоріаз, напевно…
Рани глибшають з дня на день… від морозу, спеки…
А рослини глухі, німі… дмуть вітри даремно…
Не співають своїх пісень солов’ї, лелеки…

У повітря вростає смог: ядовитий, темний…
Не дивує кислотний град – диво з див погоди…
Як це терпить усе ще Бог, вічний, милосердний?
Бо ж суспільство довкілля кат і суддя природи…

У тексті розчинено вірш:

У річок, у струмків тромбоз
І засмічення вен, судин…
Безутішний, на жаль, прогноз:
У воді нафта, ртуть, бензин…

Легеневий у лісу спазм,
На галявинах сморід, бруд…
Та берізці сльоза – алмаз?
Не лікує планету люд…

Хвора шкіра давно в землі,
Рани глибшають з дня на день…
А рослини глухі, німі,
Не співають своїх пісень…

У повітря вростає смог,
Не дивує кислотний град…
Як це терпить усе ще Бог?
Бо ж суспільство довкілля кат…

2 квітня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, екологія, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 5 червня. Не лікує планету люд… нет

Марина Алдон – 4 червня. «Українська ніч» Архипа Куїджі

2 апреля, 2013 1:37 пп

Четверте червня. «Українська ніч» Архипа Куїджі

3D, у техніці розчинення

Ілюмінація небесної твердіні загадкова…
У димці оживають міражі тремкі… знічев’я…
Танцюють танго біля хат абстрактні тіні гарячково…
Зірки крильми торкаються душі шамана-червня…

Мла темношкіра духмяніє лободою та барвінком,
Співає щось тополям вітерець, старий романтик…
Стікають сни у інші виміри з водою… досить стрімко…
У пагорби вдивляється Творець… крізь сім галактик…

Ніч українська і прекрасна, і глибока, і спокійна…
Тихенько дише стомлене село… Шлях, як орбіта…
Ховає місяць золоту зіницю ока… в стозі сіна…
Довкілля випромінює тепло… в режимі літа…

У тексті розчинено вірш:

Ілюмінація небесної твердіні…
У димці оживають міражі…
Танцюють танго біля хат абстрактні тіні…
Зірки крильми торкаються душі…

Мла темношкіра духмяніє лободою,
Співає щось тополям вітерець…
Стікають сни у інші виміри з водою…
У пагорби вдивляється Творець…

Ніч українська і прекрасна, і глибока…
Тихенько дише стомлене село…
Ховає місяць золоту зіницю ока…
Довкілля випромінює тепло…

 

2 квітня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, ніч, пейзажна лірика, роздуми, Україна и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон – 4 червня. «Українська ніч» Архипа Куїджі нет

Марина Алдон – 3 червня. Ромашка

1 апреля, 2013 5:44 пп

Третє червня. Ромашка

3D, у техніці розчинення

Білесенька пелюсточка віщує щастя-долю…
Як сонце, серцевина – жовта, лагідна, м’якенька…
Листочок кожен – хусточка смарагдового поля,
Мов ниточка, стеблина, граціозна і тоненька.

Дівчата на ромашечці (немов на хвилях лебідь)
Гадають на кохання, щоб позбутися печалі…
Не вірять серцю-пташечці, що в грудях, не у небі,
Що б’ється в такт бажанням, незалежним від реалій…

Цілую ніжно квіточку, як матінку дитина…
Від щастя терпнуть губи та цілющим пахнуть чаєм…
Спитаю краще в літечка, у вітру-пілігрима,
Чи любить чи не любить той, хто мрії розпинає…

У тексті розчинено вірш:

Білесенька пелюсточка,
Як сонце, серцевина…
Листочок кожен – хусточка,
Мов ниточка, стеблина…

Дівчата на ромашечці
Гадають на кохання…
Не вірять серцю-пташечці,
Що б’ється в такт бажанням…

Цілую ніжно квіточку,
Від щастя терпнуть губи…
Спитаю краще в літечка,
Чи любить чи не любить?

 

1 квітня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, квіти, літо, пейзажна лірика, рослини и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 3 червня. Ромашка нет

Марина Алдон – 2 червня. Веселка

1 апреля, 2013 5:42 пп

Друге червня. Архип Куїнджі «Веселка»

3D, у техніці розчинення

Тоненький міст астральний, довжиною в пісню серця,
Із Божого єлею він, чи із пилку квіток барвистих?
Як символ, знак сакральний, стежка з тління  у безсмертя,
Між небом та землею сім мотузок променистих..

Лунає вітру мова галактична звідусюди,
З-між хмар, мов із віконця виглядають блискавиці…
Веселка загадкова грім впресовує у груди,
Є усмішкою сонця і із річки п’є водиці…

Узгір’я пахне літом, незалежно від погоди…
Густа трава серйозна, та на дотик чудотворна…
А райдуга над світом, ніби вишивка природи –
Яскрава, віртуозна, живописна, неповторна….

У тексті розчинено вірш:

Тоненький міст астральний
Із Божого єлею,
Як символ, знак сакральний,
Між небом та землею…

Лунає вітру мова
З-між хмар, мов із  віконця…
Веселка загадкова
Є усмішкою сонця…

Узгір’я пахне літом,
Густа трава серйозна…
А райдуга над світом
Яскрава, віртуозна…

 

1 квітня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, літо, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 2 червня. Веселка нет

Марина Алдон – 1 червня. День захисту дітей

1 апреля, 2013 5:34 пп

Перше червня. День захисту дітей

3D, у техніці зіставлення

З світів до хати прилітає пташка Божа,
Веде стежина до подвір’я, до гніздечка…
Радіє мати, квітне сонце, днина гожа,
За доньку-сина батько молиться сердечно…

Струмок дзюркоче, щось наспівує криниця
У лоні гаю, на долоні передгір’я…
Маленькі очі у Ганнусі та у Гриця
Від щастя сяють, мрії сповнені безмір’ям…

Вітри б’ють грубі, і зухвалі, й гордовиті
КрильмИ в ворота… лопухи, як парасолі…
Сім’я укупі… За столом усі вже ситі…
Кипить робота… У вікно глядять тополі…

Права дитини на сторінці… у альбомі –
Закон держави, акт-малюнок нормативний…
Тепло родини відчуває кіт в соломі,
У добрій справі імпульс роду позитивний…

У тексті розчинено два вірші:

1.
З світів до хати
Веде стежина…
Радіє мати
За доньку-сина…

Струмок дзюркоче
У лоні гаю…
Маленькі очі
Від щастя сяють…

Вітри б’ють грубі
КрильмИ в ворота…
Сім’я укупі…
Кипить робота…

Права дитини –
Закон держави…
Тепло родини
У добрій справі…

2.
Прилітає пташка Божа
До подвір’я, до гніздечка…
Квітне сонце, днина гожа,
Батько молиться сердечно…

Щось наспівує криниця
На долоні передгір’я…
У Ганнусі та у Гриця
Мрії сповнені безмір’ям…

І зухвалі, й гордовиті
Лопухи, як парасолі…
За столом усі вже ситі…
У вікно глядять тополі…

На сторінці… у альбомі –
Акт-малюнок нормативний…
Відчуває кіт в соломі,
Імпульс роду позитивний…

 

1 квітня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, діти, народні звичаї, роздуми, свята, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 1 червня. День захисту дітей нет

Марина Алдон – 31 травня. Самотньо

1 апреля, 2013 5:31 пп

Тридцять перше травня. Самотньо

3D, у техніці розчинення

Відходить весна в небуття, за пороги вічності…
Як древні імперії інків, на стінах міфічні тіні…
Мене розпинають чуття і симптоми ніжності…
Життя позбавляють відтінків депресії традиційні…

Тривога спресовує сни, що… мов дар, відпущені,
У оці, за шаром сітківки, твої зберігаю знімки…
Настоюю прах від сльози, із душі відлущений,
На сяйві полярної зірки у пляшечці з-під горілки…

Натхненно співають вітри… чорні в них маніжечки…
Тихенько шепоче джерельце смерекам, дубам промову…
Збігаючи в ніч із гори, мряка гусне трішечки…
Болить, знепокоєне серце… Не чуєш його ти мову…

На місяці шрами, рубці, видно… жовте тім’ячко…
Там пам’ять гніздиться… природно, ждуть часу думки прийдешні…
А тут…. за вікном горобці, мовчки, чистять пір’ячко…
Та з ними… без тебе… самотньо… Коли засвітає… врешті?

У тексті розчинено вірш:

Відходить весна в небуття,
Як древні імперії інків…
Мене розпинають чуття…
Життя позбавляють відтінків…

Тривога спресовує сни
У оці, за шаром сітківки…
Настоюю прах від сльози
На сяйві полярної зірки…

Натхненно співають вітри,
Тихенько шепоче джерельце,
Збігаючи в ніч із гори…
Болить, знепокоєне серце…

На місяці шрами, рубці…
Там пам’ять гніздиться… природно…
А тут…. за вікном горобці…
Та з ними… без тебе… самотньо…

 

1 квітня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

 

*На фото: робота члена Національної спілки  художників України Ласло Гайду

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, весна, вірші про кохання, інтимна лірика и кохання. Комментариев к записи Марина Алдон – 31 травня. Самотньо нет

Марина Алдон – 30 травня. Травневий дощ

30 марта, 2013 11:07 пп

Тридцяте травня. Травневий дощ

3D, у техніці розчинення

Травневий дощ, як та свята вода цілюща, чиста,
Природу охрещає урочисто блискавиця…
А гілка, що дає життя плодам, тріпоче листям,
Мов… у прозоре вдягнена в намисто… вся травиця…

Травневий дощ малює руну-знак… у серці гаю…
Гірській стежині прямо на долоні плаче ранок…
Куштую свіжі крапельки на смак, як види чаю…
Задається, пахнуть солодом півоній і фіалок…

Травневий дощ, просочений теплом та добротою,
Цілує землю, жде від вітру свисту, чи сонати…
Де сонце-бра? За хмарою-столом… собі з весною
Пряде з проміння радугу барвисту – неба шати…

У тексті розчинено вірш:

Травневий дощ, як та свята вода,
Природу охрещає урочисто…
А гілка, що дає життя плодам,
Мов… у прозоре вдягнена в намисто…

Травневий дощ малює руну-знак…
Гірській стежині прямо на долоні…
Куштую свіжі крапельки на смак,
Задається, пахнуть солодом півоній…

Травневий дощ, просочений теплом,
Цілує землю, жде від вітру свисту…
Де сонце-бра? За хмарою-столом
Пряде з проміння радугу барвисту…

 

31 березня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, весна, дощ и пейзажна лірика. Комментариев к записи Марина Алдон – 30 травня. Травневий дощ нет

« Следующие  
  Предыдущие »