Марина Алдон – 8 серпня. Вечір після спеки…

Восьме серпня. Вечір після спеки…

3D, у техніці розчинення

Млою дише літній вечір після спеки,
Тихо мріє гай вербовий інстинктивно…
По землі вітри старечі і далекі
Розсипають пил зірковий конвульсивно…

Місяць квітне, сяє глянцем. Як належно…
Вигинає стежка спинку сірувату…
Річка ніжно гладить пальцем обережно
Біля берега травинку кострубату…

Соловей пісні ліричні про кохання
Самовіддано співає тембром звичним…
Хмари дві напівмістичні… без вагання…
Мчать у безвість небокраєм еластичним…

Скеля, начебто черниця, ностальгійна
Мовчки молиться Творцеві, бачить вічність…
Горам знов-таки не спиться… традиційно…
Через запахи серпневі бальзамічні…

У тексті розчинено вірш:

Млою дише літній вечір,
Тихо мріє гай вербовий…
По землі вітри старечі
Розсипають пил зірковий…

Місяць квітне, сяє глянцем…
Вигинає стежка спинку…
Річка ніжно гладить пальцем
Біля берега травинку…

Соловей пісні ліричні
Самовіддано співає…
Хмари дві напівмістичні
Мчать у безвість небокраєм…

Скеля, начебто черниця,
Мовчки молиться Творцеві…
Горам знов-таки не спиться
Через запахи серпневі…

2 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Марина Алдон – 7 серпня. Спожинки

Сьоме серпня. Спожинки

3D, у техніці розчинення

Жнуть женці жито… Чим не живопис?
Дишуть вітрами люди й рослини…
Хроніку поля, лану рукопис
Пишуть серпами біля стежини…

Жнуть женці просо – бабці та внуки…
Терпнуть хмарини несамовито…
І мозолями скрашені руки,
Пахнуть зернини… всім Божим світом…

Жнуть женці серпень… Свято за містом
Зрілу пшеницю славлять у пісні…
Сонечко схоже трохи на тісто,
На паляницю в формі залізній…

Жнуть женці злаки – літа надбання,
Гладять стеблини, як нагороду…
Певно, у праці сенс існування…
Щастя людини в єдності роду…

У тексті розчинено вірш:

Жнуть женці жито,
Дишуть вітрами…
Хроніку поля
Пишуть серпами…

Жнуть женці просо,
Терпнуть хмарини…
І мозолями
Пахнуть зернини…

Жнуть женці серпень,
Зрілу пшеницю…
Сонечко схоже
На паляницю…

Жнуть женці злаки,
Гладять стеблини…
Певно, у праці
Щастя людини…

 

2 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Марина Алдон – 6 серпня. Залізниця

Шосте серпня. Залізниця

3D, у техніці розчинення

Є ти і я. Між нами залізниця, семафори…
Холодна сталь і сотні тисяч миль… уздовж кордону…
В душі моїй журба-печаль імлиться… Літо хворе?
Вростає біль поволі в небосхил… У шар бетону?

По рейках мчать не потяги, а мрії ілюзорні,
А шпали, наче сходи в інший світ… горизонтальні…
Твоє ім’я шепочуть вітровії непоборні,
Вже вкотре сни зрікаються орбіт… та спочивальні…

Є ти і я, вагони та вокзали… мла, перони…
Поміж серцями прірва чи місток? Розмито грані…
Ти вимикаєш місяць і Стожари, як плафони…
Кохання спопеляєш, мов квиток на рейс останній…

У тексті розчинено вірш:

Є ти і я. Між нами залізниця,
Холодна сталь і сотні тисяч миль…
В душі моїй журба-печаль імлиться…
Вростає біль поволі в небосхил…

По рейках мчать не потяги, а мрії,
А шпали, наче сходи в інший світ…
Твоє ім’я шепочуть вітровії,
Вже вкотре сни зрікаються орбіт…

Є ти і я, вагони та вокзали…
Поміж серцями прірва чи місток?
Ти вимикаєш місяць і Стожари…
Кохання спопеляєш, мов квиток…

 

2 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Марина Алдон – 5 серпня. Лісова перукарня

П’яте серпня. Лісова перукарня

3D, у техніці розчинення

Салон краси у лісі, перукарня романтична…
Чарує врода чиста дивовижної природи…
Подобаються вільсі її зачіска класична,
Приколки модні з листя в яблунь викликають подив…

В перуках черемшини, не потрібно і хустинок,
В шиньйонах дужі клени небо гладять ненароком…
А ірокез ялини, наче щітка для хмаринок,
Весь Божий рік зелений у сосни колючий локон…

Розкішні капелюхи у замріяних акацій,
У бука та у дуба пишні бороди родинні,
Лип довгі віти-руки вкриті шаром аплікацій,
Невільно чешуть чуба… птиці крилами ліщині…

ВербИ тоненькі кіски – щось доволі унікальне…
Вітриську до вподоби вуса в’яза… та безвілля…
Волосся ж у берізки шовковисте, натуральне…
Прекрасне й без оздоби… без коштовностей… довкілля…

У тексті розчинено вірш:

Салон краси у лісі!
Чарує врода чиста…
Подобаються вільсі
Приколки модні з листя…

В перуках черемшини,
В шиньйонах дужі клени,
А ірокез ялини
Весь Божий рік зелений…

Розкішні капелюхи
У бука та у дуба,
Лип довгі віти-руки
Невільно чешуть чуба…

ВербИ тоненькі кіски,
Вітриську до вподоби…
Волосся ж у берізки
Прекрасне й без оздоби…

 

1 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Фото: автор Иван Пшеничников, «Калужница цветет»,
http://www.photosight.ru/photos/5071010/

Марина Алдон – 4 серпня. «Літний пейзаж. Сосни» Олексія Саврасова

Черверте серпня. «Літний пейзаж. Сосни»  Олексія Саврасова

3D, у техніці розчинення

На струнах трави натхненно та віртуозно
Смичком ніжним вітер водить, як Паганіні…
Каміння мовчить блаженно… Ріка серйозна…
Виконують Баха вОди, зникають тіні…

Пеньок, наче ключ скрипічний, листки – бемолі,
Немов нотний стан – дорога, система ліній…
Лунає мотив космічний, чи пісня долі?
Соната летить, до Бога… у рай, у ірій…

По хмарах, по бубнах сірих, зі шкіри неба
Б’є сонця проміння влучно… Дива погодні?
Концерт дають сосни-ліри… та й всі дерева…
І птаство співає гучно хвалу природі…

У тексті розчинено вірш:

На струнах трави натхненно
Смичком ніжним вітер водить,
Каміння мовчить блаженно,
Виконують Баха вОди…

Пеньок, наче ключ скрипічний,
Немов нотний стан – дорога…
Лунає мотив космічний,
Соната летить, до Бога…

По хмарах, по бубнах сірих
Б’є сонця проміння влучно…
Концерт дають сосни-ліри
І птаство співає гучно…

 

1 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Марина Алдон – 3 серпня. Вечір у лісі

Третє серпня. Вечір у лісі

3D, у техніці розчинення

Мла спадає з небозводу, походжає по пісочку,
Гладить вечір чорну птицю, має плани особисті…
Мочить сонце пальці в воду, умивається в струмочку,
Витирає об травицю скеля ступні росянисті…

Обрій літній пахне чаєм і цілющим звіробоєм,
Дише збуджено багаття, мерехтить від іскор космос…
Вітер зіроньку гойдає, хоче здатися героєм,
Промовляючи закляття, апробує власний голос…

Поспішає десь хмарина, мчить не знаючи адреси,
Пише з неї Бог етюди, промальовує ескізи…
З тінню бавиться ялина, темні личать їй компреси…
Наповняє спокій груди, розбиває часу лінзи…

Ліс не спить… Гортаю згадки… вірші-сповіді, листочки…
Місяць поміж фотокарток у альбомі мого серця?
Біля сірої палатки мрії скручені в клубочки…
Шлях у ніч бере початок із гори, мов із ясельця…

У тексті розчинено вірш:

Мла спадає з небозводу,
Гладить вечір чорну птицю,
Мочить сонце пальці в воду,
Витирає об травицю…

Обрій літній пахне чаєм,
Дише збуджено багаття..
Вітер зіроньку гойдає,
Промовляючи закляття…

Поспішає десь хмарина,
Пише з неї Бог етюди…
З тінню бавиться  ялина,
Наповняє спокій груди…

Ліс не спить… Гортаю згадки…
Місяць поміж фотокарток?
Біля сірої палатки
Шлях у ніч бере початок…

 

1 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Фото: автор Алексей Марголин, «***»,
http://www.photosight.ru/photos/5070978/