Марина Алдон – 17 вересня. У серці осінь, осінь за вікном

Сімнадцяте вересня. У серці осінь, осінь за вікном

3D, у техніці розчинення

У серці осінь, осінь за вікном, усюди хмарно…
Дощать і очі, й небо гірко плаче… Вечоріє…
Стікає свічка в вічність за столом, гасити марно…
Листи ковтає полум’я тремтяче, та не мрії…

Вмирають квіти в вазі та в саду, то ж долі вирок…
Заупокійний спів у вітровіїв-святотатців…
Тобою я живу, і навіть сню, молюся щиро…
Ти у судинах, як порив стихії, в кожній згадці…

У місті осінь, осінь у душі… Жалоба всюди…
Чорнилом мла заповнює кімнату, миє руки…
Як боляче казати: «Ми чужі… Ми – різні люди»
Як важко усвідомлювати втрату, сум розлуки…

У тексті розчинено вірш:

У серці осінь, осінь за вікном…
Дощать і очі, й небо гірко плаче…
Стікає свічка в вічність за столом,
Листи ковтає полум’я тремтяче…

Вмирають квіти в вазі та в саду,
Заупокійний спів у вітровіїв…
Тобою я живу, і навіть сню,
Ти у судинах, як порив стихії…

У місті осінь, осінь у душі…
Чорнилом мла заповнює кімнату…
Як боляче казати: «Ми чужі…»
Як важко усвідомлювати втрату…

 

25 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Марина Алдон – 16 вересня. Айстра

Шістнадцяте вересня. Айстра

3D, у техніці розчинення
Перевернутий сонет + ЯС

Осіння квітка дивна, ніжна, синя
Заплетена в віночок… Між дубами
Промінням сонця тчеться павутиння?

Відкрита хвіртка в вересень вітрами…
Із айстри пелюсточок (від падіння?)
Тремтить в долоньці, марить, певно, снами…

Все підлягає тлінню, дещо – двічі…
Та річ не в цьому, а у тім – для чого…
Потрібно стати тінню в потойбіччі…
В саду старому… із птахів – нікого…

Туман із білим саваном нервово
Стежини криє з розсвітом у парі…
Усі рослини в’януть поступово,
А клумба майже схожа на гербарій…

У тексті розчинено ЯС:

Осіння квітка
Заплетена в віночок
Промінням сонця…

Відкрита хвіртка…
Із айстри пелюсточок
Тремтить в долоньці…

Все підлягає тлінню,
Та річ не в цьому…
Потрібно стати тінню
В саду старому…

 

25 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Марина Алдон – 15 вересня. Бабине літо

П’ятнадцяте вересня. Бабине літо

3D, у техніці розчинення

Бабине літо, голубить строкаті айстри…
Пісня осіння втішає природу щиро…
В серці неспокій, мінливий доволі настрій…
Сум у душі тимчасовий, журба – не вирок…
Зірвано вітром хмарини з верхівок кленів?
З сонця проміння невже опадає з листям?
Ріки глибокі і досить-таки шалені…
Гори чужі? Ні, то шкіра у них плямиста…

Бабине літо приходить завждИ неждано…
Дивний світанок уже прохолодний трішки…
З запахом тління здається і сквер курганом…
Небо й земля… переплетені, як доріжки…
Хто понад світом роздмухує згірклі мрії?
Стелить серпанок-туман для молитви килим…
Від павутиння тремтять навіть власні вії…
В’януть поля… а метелик стає безсилим…

У тексті розчинено вірш:

Бабине літо…
Пісня осіння…
В серці неспокій,
Сум у душі…
Зірвано вітром
З сонця проміння?
Ріки глибокі…
Гори чужі?

Бабине літо…
Дивний світанок…
З запахом тління
Небо й земля…
Хто понад
Стелить серпанок?
Від павутиння
В’януть поля…

24 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Марина Алдон – 14 вересня. Роздуми над картиною «Золота осінь» І.І.Левітана

Чотирнадцяте вересня. Роздуми над картиною «Золота осінь» І.І.Левітана

3D, у техніці розчинення

У осені чудовий творчий настрій, дивна врода…
Фарбує світ, оздоблює пейзажі, згідно моди…
Хоч у траву ховають очі айстри у городах,
Робіт багато дуже в вернісажі праприроди…

У осені душа тонка, лірична та вразлива…
Для неї вітер грає на бандурі колискові…
Підспівує струмочок артистично, галасливо…
Берези, наче бронзові скульптури чи восковІ…

У осені у серці крик пташиний, навіть гомін,
Що видається трохи потойбічним серед лісу…
В долонях носить вересень хмарини, пензлик-промінь,
А шлях його між тлінним та між вічним десь поблизу…

У тексті розчинено вірш:

У осені чудовий творчий настрій,
Фарбує світ, оздоблює пейзажі…
Хоч у траву ховають очі айстри,
Робіт багато дуже в вернісажі…

У осені душа тонка, лірична…
Для неї вітер грає на бандурі,
Підспівує струмочок артистично…
Берези, наче бронзові скульптури…

У осені у серці крик пташиний,
Що видається трохи потойбічним…
В долонях носить вересень хмарини,
А шлях його між тлінним та між вічним…

24 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Марина Алдон – 13 вересня. Яблука

Тринадцяте вересня. Яблука

3D, у техніці розчинення

Рум’яніють яблука в саду… найкращі в світі…
Кожне з них – галактика маленька для пернатих…
Вітерець лягає в лободу… на плечі квітів…
Щоб на фрукти глянути зблизенька, заспівати…

Вересень листками шелестить… Земля ж барвиста…
Урожай визбирує квапливо щедра осінь…
Пахне щастям ця солодка мить, така врочиста –
У моїх руках червоне диво на підносі!

Підпирає дерево чолом демонстративно
Вигорілу, вицвілу хмарину домоткану…
Ну невже смачним оцим плодом провокативно
Звабив у Едемі змій людину, згідно плану?

У тексті розчинено вірш:

Рум’яніють яблука в саду…
Кожне з них – галактика маленька…
Вітерець лягає в лободу,
Щоб на фрукти глянути зблизенька…

Вересень листками шелестить…
Урожай визбирує квапливо…
Пахне щастям ця солодка мить –
У моїх руках червоне диво!

Підпирає дерево чолом
Вигорілу, вицвілу хмарину…
Ну невже смачним оцим плодом
Звабив у Едемі змій людину?

 

22 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

*На фото: робота члена Національної спілки  художників України Ласло Гайду

 

Марина Алдон – 12 вересня. Листи пожовклі…

Дванадцяте вересня. Листи пожовклі…

3D, у техніці розчинення
Сонет + ЯС

Листи пожовклі разом із листками
Несуть вітри тремтливі в вимір інший,
В небесну прірву.. там відкриті брами…

Світлини мокрі… я молюсь у тиші…
Від сліз або від зливи в оці плями…
Не гріють шкіру ні чуття, ні вірші…

У хаті безпорадно ходить нічка…
Згорає свічка, в вазі мертві квіти…
Хоч осінь безвідрадна… ностальгічна,
Вона не вічна, як ми всі на світі…

За хмарою десь місячна долоня
Погладжує малу самотню зірку…
Неквапно поруч каву п’є безсоння…
Страждаю… одиноко мені…  гірко…

У тесті розчинено ЯС:

Листи пожовклі
Несуть вітри тремтливі
В небесну прірву…

Папери мокрі
Від сліз або від зливи?
Не гріють шкіру…

У хаті безпорадно
Згорає свічка…
Хоч осінь безвідрадна,
Вона не вічна…

 

22 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Марина Алдон – 11 вересня. Летять у вирій гуси, журавлі…

Одинадцяте вересня. Летять у вирій гуси, журавлі…

3D, у техніці розчинення

Летять у вирій гуси, журавлі… шляхи торують власні…
Згортають промінь сонця сумовитий, оперезаний туманом…
Жене їх осінь з рідної землі… у далі неосяжні…
А в небі навіть ніде відпочити… мла здається океаном…

Летять у вирій гуси, журавлі… крізь сутінки вечірні…
На прОщу тимчасову, чи у вічність мчать до Божої дзвіниці?
І виграють вітри, як скрипалі, ноктюрни Паганіні…
Сонати мелодійні, дивні, ніжні… їм виконують криниці..

Летять у вирій гуси, журавлі, до витоків природних…
Жовтіє ліс… усе ще пелехатий, але сни вдихають квіти…
У хмар на крилах рани, мозолі, дощі в серцях холодних,
Та їм птахІв ніколи не здогнати і… на жаль, не зрозуміти…

У тексті розчинено вірш:

Летять у вирій гуси, журавлі..
Згортають промінь сонця сумовитий…
Жене їх осінь з рідної землі,
А в небі навіть ніде відпочити…

Летять у вирій гуси, журавлі…
На прощу тимчасову, чи у вічність?
І виграють вітри, як скрипалі
Сонати мелодійні, дивні, ніжні…

Летять у вирій гуси, журавлі…
Жовтіє ліс… усе ще пелехатий…
У хмар на крилах рани, мозолі,
Та їм птахів ніколи не здогнати…

20 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Марина Алдон – 10 вересня. Треба жити далі

Десяте вересня. Треба жити далі

3D, у техніці розчинення

Дощами пише вересень листи на листі жовтім…
Тобі відносять їх птахи на крилах, в душах власних…
Чужими снами вітер шелестить… Не видно плоті
На опівнічних місячних вітрилах… мрій, що згасли…

Серпанком пише вересень листи на стежці-рясі,
Мої думки римує із коханням в межах серця…
За всі тривоги любий мій, прости, живи у щасті,
Пробач і за розлуку, й за мовчання… змилосердься…

Чорнилом пише вересень листи в моїм блокноті…
У осені багато ж ритуалів, попри втому…
На жаль, потрібно айстрі одцвісти тепер… не потім…
Мені ж без тебе треба жити далі… в світі цьому…

У тексті розчинено вірш:

Дощами пише вересень листи…
Тобі відносять їх птахи на крилах…
Чужими снами вітер шелестить
На опівнічних місячних вітрилах…

Серпанком пише вересень листи,
Мої думки римує із коханням…
За всі тривоги любий мій, прости,
Пробач і за розлуку, й за мовчання…

Чорнилом пише вересень листи…
У осені багато ж ритуалів…
На жаль, потрібно айстрі одцвісти…
Мені ж без тебе треба жити далі…

 

20 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Марина Алдон – 9 вересня. Роздуми над картиною Миколи Ярошенка «Сліпі»

Дев’яте вересня. Роздуми над картиною Миколи Ярошенка «Сліпі»

3D, у техніці розчинення

Вони не відрізняють день від ночі – всюди сутінь…
Світ відчувають шкірою сухою, навіть кров’ю…
Тримають на землі їх руки Отчі всемогутні
І зігрівають обрій добротою та любов’ю…

Веде вперед святе бажання жити потаємне…
Що під ногами: небо чи провалля? Хмари з глини?
Для них співає вітер недобритий про буденне…
Незрячість – долі дар чи покарання без провини…

Не бачать очі лиха, зла навколо, лицемірів,
Не знають, що… які на колір квіти, трАви, мушлі…
Вони сліпі… та чують віщий голос, голос віри…
Вказівниками є тростини й діти, власні душі…

У тексті розчинено вірш:

Вони не відрізняють день від ночі,
Світ відчувають шкірою сухою…
Тримають на землі їх руки Отчі
І зігрівають обрій добротою…

Веде вперед святе бажання жити…
Що під ногами: небо чи провалля?
Для них співає вітер недобритий…
Незрячість – долі дар чи покарання?

Не бачать очі лиха, зла навколо,
Не знають, що… які на колір квіти
Вони сліпі… та чують віщий голос…
Вказівниками є тростини й діти…

 

20 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Марина Алдон – 8 вересня. Літера

8 вересня – День грамотності

Восьме вересня. Літера

 

Текст тут.

 

20 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013