Двадцять сьоме вересня. Жоржина
3D, у техніці розчинення
Зажурилася жоржина й айстра біля неї –
Терпне листя у каштана, холодно в алеї…
На стеблині павутина – півпрозорі шлеї,
Як намисто на бутоні дня нові трофеї…
Зажурилася жоржина… Сумно від негоди…
Плаче осінь у долоні тлінної природи…
Чи туман то, чи хмарина поруч хороводить,
У волоссі у травинок чути… неба подих…
Зажурилася жоржина… не по сОбі квітці…
В’яне сонце… відлетіли вже у вирій птиці…
Вітер ходить, як людина, грає щось на скрипці,
Незнайомцем заглядає прямо у зіниці…
Зажурилася жоржина, тихо марить снами,
Де ж метелик? Як торкнутись білих крил губами?
Звідки в вересня торбина, повна… із грибами?
Жовтий пензлик гай фарбує Божими руками…
У тексті розчинено вірш:
Зажурилася жоржина –
Терпне листя.
На стеблині павутина,
Як намисто
Зажурилася жоржина –
Плаче осінь
Чи туман то, чи хмарина
У волоссі
Зажурилася жоржина –
В’яне сонце…
Вітер ходить, як людина
Незнайомцем
Зажурилася жоржина –
Де ж метелик?
Звідки в вересня торбина,
Жовтий пензлик?
29 червня 2013
Оставить комментарий