Вісімнадцяте вересня. Роздуми над картиною Оксани Нечипоренко «Осінній наспів»
3D, у техніці розчинення
Бринять уже в повітрі холоди, туман – суконцем
Та настрій не залежить від погоди… принципово
Осінній день у дзеркалі води шукає сонце
Вдивляється у відблиски природи поступово
Із хмар узори світлих кольорів і форм кубічних
Неначе пазли, складені Всевишнім в іншім світі
Рослини в’януть, ждуть пророчих снів чи летаргічних
Гортає спокій спогади колишні в душах квітів
У озері крайнеба чиста синь, частково – вічність…
Торкнутись можна дива з див руками чи сльозою…
Такі святкові в золоті ліси… їм личить зрілість…
Жонглює вітер тихо із листками над водою…
У тексті розчинено вірш:
Бринять уже в повітрі холоди,
Та настрій не залежить від погоди….
Осінній день у дзеркалі води
Вдивляється у відблиски природи…
Із хмар узори світлих кольорів,
Неначе пазли, складені Всевишнім…
Рослини в’януть, ждуть пророчих снів,
Гортає спокій спогади колишні…
У озері крайнеба чиста синь,
Торкнутись можна дива з див руками…
Такі святкові в золоті ліси!
Жонглює вітер тихо із листками…
22 червня 2013
