Дев’яте вересня. Роздуми над картиною Миколи Ярошенка «Сліпі»
3D, у техніці розчинення
Вони не відрізняють день від ночі – всюди сутінь…
Світ відчувають шкірою сухою, навіть кров’ю…
Тримають на землі їх руки Отчі всемогутні
І зігрівають обрій добротою та любов’ю…
Веде вперед святе бажання жити потаємне…
Що під ногами: небо чи провалля? Хмари з глини?
Для них співає вітер недобритий про буденне…
Незрячість – долі дар чи покарання без провини…
Не бачать очі лиха, зла навколо, лицемірів,
Не знають, що… які на колір квіти, трАви, мушлі…
Вони сліпі… та чують віщий голос, голос віри…
Вказівниками є тростини й діти, власні душі…
У тексті розчинено вірш:
Вони не відрізняють день від ночі,
Світ відчувають шкірою сухою…
Тримають на землі їх руки Отчі
І зігрівають обрій добротою…
Веде вперед святе бажання жити…
Що під ногами: небо чи провалля?
Для них співає вітер недобритий…
Незрячість – долі дар чи покарання?
Не бачать очі лиха, зла навколо,
Не знають, що… які на колір квіти
Вони сліпі… та чують віщий голос…
Вказівниками є тростини й діти…
20 червня 2013
Оставить комментарий