Сьоме вересня. П’є дощ природа осені з долонь

3D, у техніці розчинення

П’є дощ природа осені з долонь, складає вірші…
Ліси пожовклі схожі на гардини… чи краватки…
Твої слова пекучі, як вогонь, мовчання ж – гірше..
І мрії спопеляють, і судини, й небо… згадки…

Наносить руни вітер на листок і гне тополю…
Цілує збайдужіло сонце в губи хмара сіра …
Як квітка, в’яне серце від тривог, від суму, болю…
Бо ти не віриш… ти мене не любиш… Всесвіт – прірва…

Веде астральна стежка журавлів у вирій Божий?
У невідомі виміри туманні? В вічність синю?
Прийди до мене… хоч би уві сні… якщо лиш можеш…
Я бережу в душі… твій лист… останній… як святиню…

У тексті розчинено вірш:

П’є дощ природа осені з долонь,
Ліси пожовклі схожі на гардини…
Твої слова пекучі, як вогонь,
І мрії спопеляють, і судини…

Наносить руни вітер на листок,
Цілує збайдужіло сонце в губи…
Як квітка, в’яне серце від тривог,
Бо ти не віриш… ти мене не любиш…

Веде астральна стежка журавлів
У невідомі виміри туманні…
Прийди до мене… хоч би уві сні…
Я бережу в душі… твій лист…

19 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

*На фото: робота члена Національної спілки  художників України Ласло Гайду