Двадцять дев’яте серпня. Роздуми над картиною «Лісова ріка» Аркадія Рилова
3D, у техніці розчинення
Ріка на долоні гаю думки полоще…
Мов лінія долі довга… Довкола спека…
Тече до порогу раю, невже на прощу?
До храму святого Бога, на жаль, далеко…
Вода має колір неба і швидкість вітру,
Прозора, цілюща, чиста, на смак класична…
Цілує травинок стебла, вдихає світло
І квітів бутони, листя прасує звично…
В камінні пульсує вічність… лоскоче нерви…
А птаха кричить-голосить… на повні груди…
Вдихають принадну свіжість тополі, верби,
Високі столітні сосни чекають чуда…
Швидка течія невпинно гортає простір…
Вперед поспішає… пішки… у світ прекрасний…
А білка гризе невинно (завждИ о шостій)
Тихенько смачні горішки – сніданок власний…
У тексті розчинено вірш:
Ріка на долоні гаю,
Мов лінія долі довга…
Тече до порогу раю,
До храму святого Бога…
Вода має колір неба,
Прозора, цілюща, чиста…
Цілує травинок стебла
І квітів бутони, листя…
В камінні пульсує вічність…
А птаха кричить-голосить…
Вдихають принадну свіжість
Високі столітні сосни…
Швидка течія невпинно
Вперед поспішає… пішки…
А білка гризе невинно
Тихенько смачні горішки…
16 червня 2013
Оставить комментарий