Дванадцяте серпня. Одна
3D, у техніці розчинення
Одна іду безлюдним містом… у напруженні…
І зорі падають… На щастя? Жде їх річка…
Зриває з неба вітер свистом хмари збуджені…
Рахманні роси чи причастя п’є травичка…
Як жити далі? Біль кохання… втрата гідності…
В душі, у грудях, у судинах сум, неспокій…
Між нами – місячне мовчання, згарки дійсності…
І в сотні миль земна стежина… Де же обрій?
Одна вдихаю млу розквітлу, як гортензію…
Без тебе світ – безбарвна глина… Терпнуть крила…
Не повернути мрію світлу у поезію…
Та я сама у всьому винна – не простила…
Цілують тіні стовп ліхтарний під ялиною…
Знімає пісня птаха втому… й хвилювання…
Стискаю свій кулон янтарний… зі світлиною…
Твій сон солодкий бачу в ньому… за бажанням…
У тексті розчинено вірш:
Одна іду безлюдним містом…
І зорі падають… На щастя?
Зриває з неба вітер свистом
Рахманні роси чи причастя…
Як жити далі? Біль кохання
В душі, у грудях, у судинах…
Між нами – місячне мовчання
І в сотні миль земна стежина…
Одна вдихаю млу розквітлу…
Без тебе світ – безбарвна глина…
Не повернути мрію світлу…
Та я сама у всьому винна…
Цілують тіні стовп ліхтарний…
Знімає пісня птаха втому…
Стискаю свій кулон янтарний…
Твій сон солодкий бачу в ньому…
5 червня 2013
