Сьоме серпня. Спожинки
3D, у техніці розчинення
Жнуть женці жито… Чим не живопис?
Дишуть вітрами люди й рослини…
Хроніку поля, лану рукопис
Пишуть серпами біля стежини…
Жнуть женці просо – бабці та внуки…
Терпнуть хмарини несамовито…
І мозолями скрашені руки,
Пахнуть зернини… всім Божим світом…
Жнуть женці серпень… Свято за містом
Зрілу пшеницю славлять у пісні…
Сонечко схоже трохи на тісто,
На паляницю в формі залізній…
Жнуть женці злаки – літа надбання,
Гладять стеблини, як нагороду…
Певно, у праці сенс існування…
Щастя людини в єдності роду…
У тексті розчинено вірш:
Жнуть женці жито,
Дишуть вітрами…
Хроніку поля
Пишуть серпами…
Жнуть женці просо,
Терпнуть хмарини…
І мозолями
Пахнуть зернини…
Жнуть женці серпень,
Зрілу пшеницю…
Сонечко схоже
На паляницю…
Жнуть женці злаки,
Гладять стеблини…
Певно, у праці
Щастя людини…
2 червня 2013
Оставить комментарий