Марина Алдон – 20 липня. Равлик

Двадцяте липня. Равлик

3D, у техніці розчинення

Чумацьким шляхом із галактик інших в надвечір’я
Сповзає жовтий равлик на фіалку… біля грядки…
Йому читає вітер дикий вірші та повір’я,
Зірки мигають ніжно аж до ранку, як лампадки…

У нього мушля з місячної тверді, в позолоті…
З проміння сонця щупальці тендітні, як антени…
Півнеба… майже… в крихітному серці, в дивній плоті…
Безмірно тішать душу чари літні… пишні клени…

Неквапно йде, немов канатоходець артистичний…
Для нього стебла, начебто мотузки… на городі…
Слимак… чи пілігрим… чи богомолець…. півмістичний?
Він не такий, як інші всі молюски у природі…

У тексті розчинено вірш:

Чумацьким шляхом із галактик інших
Сповзає жовтий равлик на фіалку…
Йому читає вітер дикий вірші,
Зірки мигають ніжно аж до ранку…

У нього мушля з місячної тверді,
З проміння сонця щупальці тендітні…
Півнеба… майже… в крихітному серці..
Безмірно тішать душу чари літні…

Неквапно йде, немов канатоходець,
Для нього стебла, начебто мотузки…
Слимак… чи пілігрим… чи богомолець?
Він не такий, як інші всі молюски…

 

5 травня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Марина Алдон – 19 липня. Заклинання на кохання

Дев’ятнадцяте липня. Заклинання на кохання

3D, у техніці розчинення

До сходу сонця вмиюся росою життєдайною,
І витруся туманом білосніжним… з літом змішаним…
Щоб полонила я тебе красою натуральною,
Щоб ти завжди був мудрим, добрим, ніжним, дуже відданим…

Перехрещу безмовно дві дороги в підсвідомості,
Схилю чоло уклінно перед ранком, як сосна плече…
Пошлю тобі з вітрами власний стогін… крізь умовності…
Та крик душі на мові есперанто… в небо витече …

В моїх долонях пахощі липневі стануть миррою…
Їх віднесуть до тебе перепілки… і освятить Бог…
Відчуєш дивні імпульси серцеві, слова силою…
Кохатимеш мене єдину… тільки… із усіх жінок…

У тексті розчинено вірш:

До сходу сонця вмиюся росою
І витруся туманом білосніжним…
Щоб полонила я тебе красою,
Щоб ти завжди був мудрим, добрим, ніжним…

Перехрещу безмовно дві дороги,
Схилю чоло уклінно перед ранком,
Пошлю тобі з вітрами власний стогін
Та крик душі на мові есперанто…

В моїх долонях пахощі липневі…
Їх віднесуть до тебе перепілки…
Відчуєш дивні імпульси серцеві…
Кохатимеш мене єдину… тільки…

 

5 травня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Марина Алдон – 18 липня. Червоні маки

Вісімнадцяте липня. Червоні маки

3D, у техніці розчинення
Перевернутий сонет + ЯС

Червоні маки… Кров на них, помада?
Налиті соком сонця  навіть мрії…
Вуста липневі кличуть птаха-барда…

Класичні марки поля – квітів вії…
В траві, або в долоньці дня принада…
Листи митцеві пишуть вітровії…

Скрізь запахи рослинні, хмар фіранки…
Десь тінь чугайстра… прагне прохолоди…
А збоку на стеблині хвіст русалки?
Автограф майстра – часточка природи…

Снотворне зілля в чашечках кулястих,
Від нього навіп’яні сосен віти…
Доріг не видно сірих, мозолястих,
Бо на картині виструнчені квіти…

У тексті розчинено ЯС:

Червоні маки…
Налиті соком сонця
Вуста липневі…

Класичні марки…
В траві, або в долоньці
Листи митцеві…

Скрізь запахи рослинні,
Десь тінь чугайстра?
А збоку на стеблині
Автограф майстра…

5 травня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

На фото: робота Івана Гемері «Маки», пастель, 2009