Марина Алдон – 13 липня. Вершина

Тринадцяте липня. Вершина

3D, у техніці розчинення

Струм у венах. Політ. Так треба… бо звуть вишини…
Скелі, наче святі собори, дають прозріння…
Може, серце впадає в небо, у надглибини…
Або в душу вростають гори своїм корінням…
Поруч прірва. Норд-ост наскрізний вивчає танці…
Чути голос і сонця, й Бога у стані трансу…
Кожен камінь – кулак залізний, планети панцир…
У зіницях кипить волога – краплини глянсу…
Навіть ґрунту вражає пружність, а, може, міцність…
Прокладають пісні орбіту крізь сім галактик…
У двобої з собою мужність та нелогічність…
Під ногами вершина світу… Едему клаптик…
Відчуваю екстаз, блаженство, чи дотик долі…
І природи сувору ніжність у лоні гаю…
Кожен крок – це ектирим, мистецтво та сила волі…
У повітрі пульсує… вічність… Її вдихаю…

У тексті розчинено вірш:

Струм у венах. Політ. Так треба…
Скелі, наче святі собори…
Може, серце впадає в небо,
Або в душу вростають гори…
Поруч прірва. Норд-ост наскрізний…
Чути голос і сонця, й Бога…
Кожен камінь –   кулак залізний…
У зіницях кипить волога…
Навіть ґрунту вражає пружність…
Прокладають пісні орбіту…
У двобої з собою мужність,
Під ногами вершина світу…
Відчуваю екстаз, блаженство
І природи сувору ніжність…
Кожен крок – це ектирим, мистецтво…
У повітрі пульсує… вічність…

28 квітня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

*На фото: робота члена Національної спілки  художників України Ласло Гайду