Десяте липня. Роздуми над картиною Івана Шишкіна «Ранок у сосновому лісі»
3D, у техніці розчинення
Дивовижно пахне м’ята, на листках танцює літо,
В лісі тисячі кімнат, як брами вічності – каміння…
А маленькі ведмежата безтурботно, наче діти,
Ловлять сонячних зайчат і лижуть лагідне проміння…
Тягне рученьки до неба мох малесенький, все вище…
Кожен кущик – експонат у краєзнавчому музеї…
Найгарніші квіти в нетрях, антресолі-хмари ближче…
Сосни тихо гомонять… Вони природи корифеї…
Тішить вітру прафольклорність, коломийкові мотиви…
Та струмка серцебиття відображає тінь і світло…
У повітрі неповторність… Ранок чистить об’єктиви…
Наддуховні почуття вростають в груди непомітно…
У тексті розчинено вірш:
Дивовижно пахне м’ята,
В лісі тисячі кімнат…
А маленькі ведмежата
Ловлять сонячних зайчат…
Тягне рученьки до неба
Кожен кущик – експонат…
Найгарніші квіти в нетрях,
Сосни тихо гомонять…
Тішить вітру прафольклорність
Та струмка серцебиття…
У повітрі неповторність,
Наддуховні почуття…
21 квітня 2013
Оставить комментарий