Марина Алдон – 8 червня. Нічна елегія

Восьме червня. Нічна елегія

3D, у техніці розчинення

Світ увечері, мов РОЗМИТА ПЛЯМА. Зникає раптом КОНТУР ТІЛА КЛЕНА, немов святе обличчя Авраама під порохом віків… Лиш стовбур-вена НА МІСЯЧНІЙ ПОВЕРХНІ КАРБ шукає. Гілляки, ніби щупальці ворсисті (довкілля же у Всесвіті безкрає), ДОРОГА – Шлях Чумацький… тоне в листі… Мозаїка галактик зовсім поруч… А може зі світил ПОРТРЕТ ВАН ГОГА уже хтось виклав. ЧИ ось там, ліворуч… ПЕЙЗАЖ ГОГЕНА… Мрія босонога… з дитинства родом… як дівочий обруч… Роси б ковтнути з рук Самого Бога…
ВІДКРИТА БРАМА В НІЧ та в потойбіччя. ЗНИКА ТРИВОГА. Відчуття виразні. Я флори добре знаю всі наріччя, тому так милі нетрі непролазні. У КЕЛІЇ ПЕЧЕРНІЙ фрески дивні. І ВАЛЬС ШОПЕНА дзвінко лине всюди. ВИКОНУЄ СТРУМОК медитативні мелодії… та їх не чують люди…

ГІРСЬКА ВОЛОГА в сутінках найкраща! ГОРТАЮТЬ СВІЙ ПСАЛТИР ПОСЕРЕД ЛІСУ ЧЕНЦІ-ВІТРИ (вбирає спокій хаща…  крізь мох, як крізь надірвану завісу)… Молитва щира. ТАНЕ СВІЧКА… мовчки. БАГАТТЯ зомліває загадково… В повітрі СОН… Він є отим місточком, що дух єднає з Вічністю… частково. СЛЬОЗА ЛЯГАЄ НА МЕЛІСУ. Щастя! ЯК геть усе в природі справедливо! ТІНЬ голуба вдягаю на зап’ястя… браслетом буде… Гарно і звабливо!

НЕ ТИСНЕ ОЧІ мряки ЧОРНА СТРІЧКА, хоч може тільки ранок її зняти струною сонця. Звичка споконвічна… ОРНАМЕНТ АРОМАТІВ ХВОЇ Й М’ЯТИ нанизано на звивини, на скельця… свідомості… На жаль, не передати нащадкам запах… що В МАСШТАБІ СЕРЦЯ – оздоба СПРАВЖНЯ, мов коштовні шати. І НАСОЛОДА – жити… в кожній миті! ГРААЛЬ  ЗІРКОВИЙ ХОЧЕТЬСЯ ДІСТАТИ, вустами гаптувати соковиті плоди кохання… та свої Карпати… ТОРКАТИСЬ НЕБА жадібко руками… А ТАМ ПОЛІТ… СВОБОДА… невагомість… нікого не обмежено роками… а кредо існування – невгамовність…

У тексті розчинено вірш:

РОЗМИТА ПЛЯМА. Контур тіла клена…
НА МІСЯЧНІЙ ПОВЕРХНІ карб. Дорога?
ПОРТРЕТ ВАН ГОГА? Чи пейзаж Гогена?

ВІДКРИТА БРАМА в ніч. Зника тривога
У КЕЛІЇ ПЕЧЕРНІЙ. Вальс Шопена
Виконує струмок… ГІРСЬКА ВОЛОГА.

Гортають свій ПСАЛТИР ПОСЕРЕД ЛІСУ
Ченці-вітри. МОЛИТВА. Тане СВІЧКА
Багаття.  Сон ЛЯГАЄ НА МЕЛІСУ,
Як ТІНЬ. Не тисне очі ЧОРНА СТРІЧКА.

Орнамент ароматів хвої й м’яти
В масштабі серця – справжня насолода!
Грааль зірковий хочеться дістати,
Торкнутись неба! Там політ… свобода…

А у вірші розчинено японський сонет:

Розмита пляма.
На місячній поверхні
Портрет Ван Гога.

Відкрита брама.
У келії печерній
Гірська волога.

Псалтир посеред лісу.
Молитва. Свічка.
Лягає на мелісу
Тінь, чорна стрічка.

2011 рік

© Copyright Marina Aldon 2012